Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

З опорою на власні сили

Події розвиваються так швидко, що ми не встигаємо їх осмислювати. Тільки-но розгорівся скандал з масовою вакцинацією і українці почали розмірковувати, що ж, власне, сталося, як все заглушила катастрофічна повінь у Західній Україні. Про вакцинацію забули, а даремно, адже це була спроба стерилізації дев’яти мільйонів української молоді з непередбачуваними побічними наслідками.

Слідча комісія ВР встановила факт масштабного злочину, а Генеральна прокуратура розпочала кримінальну справу. Щоб подібне більше не повторилося, розслідування має бути доведене до кінця, а винуваті справедливо покарані.

Тим часом увага громадськості переключилася з вакцинаційного скандалу на причини затоплення. З’ясували, що ліси по-хижацьки вирубувалися, річкові береги руйнувалися на будматеріали для «еліти», половину гідротехнічних споруд вже приватизовано, а решта перебуває в занедбаному стані. Чернівецький ринок «Калинівський» — один з найбільших в Україні — взагалі було бездумно побудовано в зоні періодичного затоплення річ­кою Прут. Тільки-но взялися рахувати мільярдні збитки й оприлюднювати прізвища винуватців, як почалася кавказька війна, тож тема повені відійшла на другий план. А даремно, адже саме почали випливати дуже цікаві «нюанси». Про один з них розповів нардеп Володимир Яворівський у прямому ефірі радіо «Ера» 12 серпня.

Він щойно повернувся з Вінниччини, де зустрічався із земляками. Нардеп поклявся їм оприлюднити правду про те, що затоплення цього краю — рукотворна трагедія. Яворівський розповів: «Вище Могилева-Подільського розташована Новодністровська ГЕС. Буквально за тиждень перед цим туди їздив наш Президент Віктор Ющенко. І місцеві чиновники, щоб шиканути перед Президентом, повністю заповнили цю велетенську водойму. Перед тим протягом місяця Дністер був мілкий, його можна було по шию перейти. Показали Президенту водяне дзеркало, покатали його на яхті, і він поїхав. А буквально за кілька днів раптом із Карпат пішла ця вода. Великих дощів на Вінниччині не було. Тобто це було технологічне безумство керівництва Дністровської електростанції, яке відкрило всі шлюзи і 9-метровий вал води пішов на Могилів-Подільський, Ямпіль, села. Люди вже спали або вечеряли, і раптом почули страшне ревище. Вода піднімалася на очах, ніхто вже не міг нічого врятувати... Я готую звернення до Генеральної прокуратури. Ми потонули в безкарності. Бо завжди карають «стрілочників», а не тих, хто давав вказівки. Затоплені села, школи, дитячі садки… Залишити це просто так ми не маємо права». Цікаво, що Віктор Ющенко чомусь назвав повінь на Вінниччині плановою, а дії керівництва Новодністровської ГЕС — професійними.

Отже, почалася кавказька війна, тож народ почав аналізувати не по­вінь, а військовий конфлікт та його приховані причини. Не знати, скільки ми маємо днів на їх осмислення, поки знову щось не «бабахнуло». Наразі можна лише сказати про те, як відреагувала частина українців на ці події. Ця реакція достатньо несподівана і навіть парадоксальна.

По-перше, в суспільстві посилюється переконання, що у випадку зовнішньої агресії проти України вітчизняна мультикультурна «еліта політичної нації» не боронитиме ні наш народ, ні нашу землю. Якщо почнеться щось серйозне, то вони перші дременуть туди, де зберігаються їхні капітали. Та й про який захист можна говорити, якщо «еліта» за роки незалежності не спромоглася зробити навіть демаркації більшої частини державного кордону. Тому його фактично не існує, а Україна перетворена на прохідний двір: за даними ООН, вона на четвертому місці в світі за рівнем нелегальних мі­грантів. Висновок для України: нинішня розбалансована система влади, пересварена в боротьбі за майно і безвідповідальна владна верхівка неспроможні захистити країну. Саме тому чимраз більшої привабливості набуває гетьманська модель держави з відповідальною, прозорою та контрольованою народом владою.

По-друге, поширюється думка, що США підставили Грузію, підштовхнувши її до війни проти Росії для відвертання уваги від запланованого вторгнення в Іран. Підтверджуються прогнози аналітиків, які ще в перший день війни стверджували: Грузія не отримає реальної допомоги ні від США, ні від країн НАТО, а сам конфлікт, абсолютно не потрібний ні Росії, ні Грузії, спровокований зовні для прикриття ймовірної агресії США проти Ірану. Тому ця війна може мати довгостроковий, хронічний характер — так, як і було задумано.

З другого боку, дуже схоже, що Євросоюз також кинув Грузію напризволяще. Його узгоджену позицію представив президент Франції Ніколя Саркозі. З шостого пункту запропонованого ним плану мирного врегулювання випливає, що російський газ важливіший, ніж цілісність Грузії — а це ж головна причина війни. Євросоюз пропонує Грузії «косовський варіант». Висновок для України: покладатися можна лише на себе і силу своєї зброї. По-суті, цю думку озвучив 13 серпня на брифінгу заступник глави Секретаріату Президента Андрій Гончарук. За його словами, надії на міжнародні гарантії безпеки для Грузії не виправдалися. Внаслідок цього з’являється загроза й для України не отримати обіцяний їй міжнародний захист у разі можливої агресії.

По-третє, і це найцікавіше, серед українців несподівано з’явилося багато охочих взяти участь у війні на стороні Грузії. Народ активно цікавиться, де формуються загони добровольців і до кого конкретно звертатися. Як заявив під час прес-конференції 13 серпня заступник голови УНА-УНСО Микола Карп’юк, «починаючи з п’ятниці минулого тижня ми отримуємо дзвін­ки з усіх куточків України — близько 10 тисяч наших співвітчизників готові воювати проти Москви. Причому, люди говорять так: «Нам байдуже до тих грузинів, але москалів треба зупинити». Ситуація у Грузії підштовхнула українців до «колосального переосмислення суті нашого українського буття», — розповів Микола Карпюк. На його думку, сьогодні перед країною є два шляхи. «Перший шлях — той, по якому ми зараз ідемо — це шлях в нікуди, це смерть. Підтвердженням цього є те, що за роки незалежності ми зазнали колосальних кількісних втрат нашого населення. Українці втрачають всі свої життєві потенції, сили і енергетику. Другий шлях — воскресіння, переродження, повернення до своїх витоків, своєї духовності, до тих основ, якими завжди жили наші попередники, і створення нової системи суспільного, політичного і державного устрою».

Зазвичай влітку історичний час неначе сповільнюється, в країні «нічого не відбувається». Цього ж року все навпаки. Калейдоскопічне прискорення подій є першим індикатором трансформаційної кризи з переходом до нової суспільно-полі­тичної системи. Другим індикатором грядущих змін є всезагальне відчуття, що далі так жити не можна. Третій індикатор — стрімке поширення переконання, що нам ніхто не допоможе, окрім нас самих.

Ігор Каганець
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com