Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
То хто ж переміг?Чи міг Йосип Сталін припустити, що створена їм тоталітарна система переживе таку нищівну трансформацію, а його маленька батьківщина стане полем бою для російських і грузинських військ? Місто Горі піддалося бомбардуванням і захоплено російською армією, а колони російських військ зупинилися на півдорозі до Тбілісі. Які можна зробити попередні висновки? По-перше, у кремлівських керівників наявна поширена серед великих держав «хвороба» подвійних стандартів: Росія має право встановлювати повний контроль у будь-якому своєму адміністративному регіоні (наприклад, у Чечні) будь-якими силовими методами, але відмовляє в цьому праві Грузії. Про гуманітарну катастрофу в тій же Чечні вона замовчувала, однак непомірно роздуває її стосовно Південної Осетії. По-друге, напевно грузинський лідер — авантюрист, бо пішов на силове вирішення територіальної проблеми за прикладом Москви, але не маючи жодних силових аргументів. Це поспішне рішення може надовго відсунути вирішення проблеми єдності усіх частин Грузії, а Південна Осетія і Абхазія під патронатом Росії спокійно проголосять незалежність або прилучаться до Росії. Росія отримала від Саакашвілі карт-бланш на вирішення цієї проблеми. Допомогло цьому і безпрецендентно дурне рішення США і великих країн Європи надати незалежність Косово, проігнорувавши інтереси сербів. По-третє, Росія своєю експансією, очевидно, розраховує на те, що це легко зійде їй з рук (як Ізраїлю в результаті останнього вторгнення на територію Лівану з метою ослаблення палестинського руху опору). Однак така поведінка — макогон з двома кінцями. З одного боку країни, що оточують Росію занепокоїлися і навіть розгубилися, а з іншого — вже наступного дня активізували колективні оборонні заходи (Польща уже відреагувала — відповіла згодою на встановлення системи ПРО). Напевно, що кількість прихильників НАТО в Україні зросте на кілька відсотків. Проблема подвійного громадянства мешканців Севастополя уже стала актуальною і Україна має нині зупинити цей процес. Зріс інтерес українців до своєї армії, від малого до старого нині дискутують з приводу її боєздатності. І військовий парад, проти якого протестувала частина населення, тепер не здається пустим витрачанням коштів. Народ жагає бачити свою армії! Деякі політики заговорили про зміну тактичних планів з приводу реальних а не міфічних загроз. Статус ЧФ на території України буде піддано серйозним ревізіям. Інформаційна війна між Україною і Росією в розпалі і ці етнічно близькі країни поступово відштовхуються одна від одною. Чи вигідно це обом народам? Мабуть, ні... Отож, сусіди нашорошили вуха і ще з більшою підозрою дивляться на Схід. Віктор Бідненко, кандиат технічних наук |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |