Чому в МАУП?

(путівник для тих, хто обирає Майбутнє, та для їхніх батьків. І не тільки...)

Не знаємо, сміятися чи плакати від найсвіжішої інформації, що з’явилася в одному з популярних Інтернет-видань. Не встиг шановний Міністр освіти України пообіцяти, що наступного року пільги для вступу до вузів залишать тільки для абітурієнтів з обмеженими фізичними можливостями, як деякі передбачливі батьки вже сьогодні почали терміново «робити» своїм діткам… інвалідність. Звісно, з допомогою фальшивих медичних експертиз. Воістину — жени пройдисвіта в двері, а він не те що у вікно — через комин до вас залізе!

Не подумайте ні в якому разі, що ми збираємося кинути бодай тінь упередженості на тих юнаків і дівчат, котрі мають офіційний, об’єктивний статус «людей з обмеженими фізичними можливостями». Їм потрібно всіляко допомагати. До речі, Міжрегіональна Академія управління персоналом вирішила цю проблему задовго до того, як над нею почали серйозно замислюватися урядові достойники. Вже не перший рік в МАУП для цієї категорії студентів існує так звана кореспондентська форма навчання. Тобто — всю необхідну інформацію, включно зі спілкуванням з викладачами, такі студенти здійснюють через Інтернет, а в останні роки ще й через внутрішню систему кабельного телебачення.

В продовження теми псевдопільг: звісно, нинішнього року саме вона дозволила вузівським хабарникам небезуспішно оминути спроби Міністерства освіти викоренити корупцію у вузах. Подумалося раптом: якби завтра хтось запровадив пільги для дітей і онуків учасників Визвольних Змагань 1648-1656-го років, то вже наступного дня під дверима приймальних комісій вузів стояли би бадьорі дідусі і татусі з відповідними довідками та їхні розгодовані нащадки.

Що робити? Визнати, що переважна більшість недоліків організації вузівського навчання — саме в державних університетах і академіях — пов’язана з проблемами ефективності державної влади в Україні. І ліквідувати нарешті чорну бюджетну діру під назвою «фінансування державних вузів». Латати дірки в кораблі, що йде на дно — заняття невдячне. І непотрібне.

Майже 20-річний досвід діяльності МАУП дозволяє зробити як мінімум два кардинальні висновки.

Перший: будь-які незаслужені пільги розбещують. І не лише студентів, а й вузи.

Другий: запорукою прогресу є не благі наміри чи ідеологічні заклинання, а здорова конкуренція. Монополізм призводить до катастрофи. Згадайте досвід СРСР.

Міжрегіональна Академія управління персоналом може навчити сьогодні не лише юнацтво, а й багатьох дуже і дуже дорослих достойників, обтяжених владою. Приміром — вчитися на «взагалі юриста», «взагалі економіста», «взагалі менеджера», як це роблять навіть у найвідоміших державних вузах, — то безглуздя і марнотратство.

МАУП готує не «взагалі», а конкретних, конче потрібних суспільству фахівців. І не лише лекційно-семінарським способом. Чи відомо в тому ж Міністерстві освіти, що студентська практика у багатьох державних вузах перетворилася на фікцію? Що під прапором реформації вищої освіти, звісно ж, на європейський кшталт, у тих же державних вузах ніхто не дбає про працевлаштування своїх випускників? Головне — здерти хабар за вступ і гроші за навчання. А в МАУП від самого початку існує і дуже ефективно діє спеціальна служба по організації практики студентів і майбутньому працевлаштуванню.

От і виходить, що часто-густо випускник державного вузу, одержавши престижний диплом, поняття не має, до чого, даруйте, його притулити. А студенти МАУП ще до закінчення Академії вже мають гарантовані робочі місця.

Не втримаємося, щоб іще раз не розповісти про один цікавий момент із нещодавньої історії МАУП. Кілька років тому з вини колишнього міністра освіти соціаліста Ніколаєнка та його, даруйте, попихачів (які зараз уже не працюють в МОН) випускники Академії не змогли вчасно одержати дипломи. І що характерно — це не стало на заваді їх нормальному престижному працевлаштуванню. Керівники серйозних структур, в т.ч. і державних говорили: для нас головне, що ви вчилися в МАУП, а це рівнозначно високій якості ваших знань.