Угорщина: сонце, зелень і середньовічний камінь

Кореспондент «Персоналу Плюс» побував в Угорщині і протягом тижня спостерігав за ритмом життя Будапешта, Секешфехервара, Егера, Вишеграда, Сентендре. Розповідь не претендує на енциклопедичність, але короткі зауваження стороннього подорожувача можуть видатися цікавими для читачів газети.

Угорщина розташована на великому природному плато, що з усіх боків оточене горами: Татрами, Карпатами, трансильванськими горами. Середня річна температура на 5 градусів вища, ніж у сусідів. Кількість сонячних днів — 300 на рік. Наразі в Угорщині проживає 10 млн чоловік. Значна частина населення зайнята сільським господарством і це помітно. Їдеш автобусом, а навколо жодного клаптика необроблених земель. Після того, як Угорщина досить неохоче вступила в ЄС, сільгоспвиробники все ж не витримали конкуренцію і нині ледь виживають. Знаменитий угорський «Глобус», що поставляв овочеві консерви в СРСР, розорився і його перекупила французька компанія «Бондуелль». Виняток — виноробство, яке розвивається із Середніх віків. Тут багато приватних виноградників і винних підвалів. Заговорити з угорцем про вина означає виказати йому неабияку повагу. В основному тут виготовляють світлі сорти вин. Найзнаменитіші — Токайське Азу. Це абсолютно натуральний продукт, навіть наклейку на пляшку вам презентують лише на касі, аби запах клею не псував повітря винних підвалів. Сільгоспвиробники Угорщини частину врожаю регулярно заорюють в землю і сподіваються, що світова продовольча криза у майбутньому дасть їм хоч якийсь шанс. Угорська промисловість нині в занепаді: алюмінієвий завод працює на 3 відсотки потужностей, знаменитий завод автобусів «Ікарус» розорився і складає автобуси «Вольво». У країні розвивається вітрова та гідротермальна енергетика, ведуться інтенсивні дослідження з енергозаощадження. Нині Угорщина позиціонує себе транзитною країною. Дороги тут чудові, за ними добре доглядають, не забуваючи про безпеку людей і навіть диких тварин. Зокрема, автобани оточені спеціальними сталевими сітками, а для колоній мігруючих земноводних обладнуються спеціальні тунелі під дорогою (з освітленням і водою!). Лісу в Угорщині мало, але ліцензії мисливцям видаються. Італійці взялися полювати тут на співочих птахів, що викликало скандал. Самі угорці застерегли українців, що західні мисливці переорієнтовуються на мисливські угіддя України. Чим це може закінчитися у країні правового нігілізму, прогнозувати не важко...

Правила дорожнього руху тут дуже суворі: на автобані легковий автомобіль має розвивати швидкість не більш як 130 км/год, між містами на звичайній трасі — не більш як 80 км/год. У містах — не більш як 50 км/год. Розворот через суцільну осьову смугу не вважається порушенням. А от не увімкнене ближнє світло на трасі означатиме для вас штраф у 130 євро. Переповнені міжміські автобуси — нонсенс: штраф за те, що стоїш в автобусі, 600 євро (з пасажира).

Будапешт — чудове зелене місто, просто створене для туристичних маршрутів. Будинок парламенту — перлина міста.

Тут працюють 385 депутатів. На відміну від наших «слуг», вони користуються малолітражними машинами на кшталт Судзукі Свіфт і не мають розкішних віл у поймі Дунаю. Ніяких Лексусів, БМВ чи Мерседесів під парламентом чи в місті не побачиш. Заробітна плата в країні, за даними угорського Бюро з податків: мінімальна — 65 тис. форинтів, це трохи більше, ніж 200 євро — стільки отримує двірник у Будапешті. Середня зарплата у 2007 році становила 130 - 140 тис. форинтів (600 євро). Мало як для Європи, але угорці надзвичайно трудолюбиві і цінують кожну копійку, вони не звикли хизуватися своїми статками. Автомобіль угорець купує на 4 - 5 років. Робочий тиждень в Угорщині триває 40 годин. Після вступу країни в ЄС боялися, що угорці розбіжаться по Європі, але цього не сталося. Без спеціального дозволу угорці можуть працювати в інших країнах Європи за 50 спеціальностями. Але за кордон їдуть підробляти в основному лікарі і педагоги. На мою думку, однією з причин такої осідлості є елементарне незнання угорцями іноземних мов. Так, за статистикою, тільки 5% володіють якоюсь іншою, крім угорської, мовою. Угорська мова дуже складна для розуміння, тому у спілкуванні з туристами місцеві мешканці користуються мовою жестів. Знання англійської обслуговуючого персоналу для туристів досить примітивне. До туристів угорці ставляться з повагою, дуже привітно і ввічливо. З посмішкою вам терпляче пояснюватимуть, куди треба йти. Так само, нічого не зрозумівши, ви з посмішкою ввічливо подякуєте і залишитеся на перехресті. Старі угорці трохи знають російську мову і краще звертатися до них.

Вища освіта в країні платна: за семестр треба викласти близько 370 євро. Якщо середній бал вищий за 4 — виплачується стипендія (до 50 євро). Вища технічна школа в Будапешті може похвалитися 15 нобелівськими лауреатами. Медицина платна, страхова. Безробітні отримують страховку через муніципалітет, пенсіонери отримують її автоматично.

Чоловіки стають пенсіонерами у 65, а жінки у 63 роки. Мінімальна пенсія — 13 тис. форинтів, середня — 70 тис. форинтів. Вдовець-пенсіонер чи вдова до кінця життя отримують пенсію за померлого. Після 65 років користування громадським транспортом безкоштовне. Угорці прагнуть до справедливості. Після того, як парламент підвищив пенсію дружині відомого угорського футболіста Ференца Пушкаша, виник скандал. І це попри те, що Пушкаш — національний герой Угорщини!

З 2005 р. іноземцям дозволили купувати нерухомість. Щороку іноземці купують у Будапешті 4,5 тис. квартир. У Будапешті в панельному будинку з центральним опаленням ціна за метр може сягати 500 євро, а от у старовинному місті Сентендре і 4000 євро. В новобудовах Будапешта ціна за квадратний метр житла не перевищує 1200 євро. У старовинному центрі міста удвічі вища. Центральне опалення взимку коштуватиме власнику 40 000 форинтів (1 300 грн). Але Будапешт не справляє враження міста, яке інтенсивно забудовують. Тут мало кранів. Віконні рами в центрі міста дерев’яні, ремонтами особливо не переймаються, але на вулицях ідеальна чистота. Немає звалищ сміття. Лиш раз ми бачили нагромадження старих меблів, які тут у певні дні приймають від населення і вантажівками вивозять на утилізацію. Прилегла до рік і озер територія ідеально чиста. Спостерігав якесь велелюдне зібрання у прибережній смузі. Молодь гарно відірвалася — гори сміття: порожня пивна тара, пакети, одноразовий посуд. Але через годину у цій місцині вже все сяяло первозданною красою. Тобто, якщо є кому сміття прибирати — це не проблема.

Цікаво, що сільськогосподарську нерухомість іноземці не мають права купувати. Будівництво на ній категорично заборонене. І мови не може бути про якісь самозахоплення у поймі Дунаю. Таке химерне поняття як «виведення землі із сільськогосподарського призначення» угорцям невідоме. А гуляти, відпочивати поруч з рікою — будь-ласка.

Один з гідів, що супроводжував нашу групу, кілька разів обмовився про «нещасну долю» угорців: мовляв, багато ми втратили територій за дві світові війни. Натякнув, що з часом Угорщина поверне втрачене з допомогою розпорошеної діаспори. Але, наголосив, що це станеться мирним шляхом. Націоналізм і навіть шовінізм глибоко сидять у свідомості угорців, вони добре пам’ятають завдані їм кривди. До всіх своїх сусідів (Румунія, Словаччина, Україна) вони мають територіальні претензії і в побутових розмовах це не приховують. Хоча угорці добре розуміють, що Україна набагато могутніша за Угорщину і економічно, і військово, і демографічно. Наш гід не раз, порівнюючи Україну з Угорщиною або Румунією, називав першу «багатою і заможною». Зокрема, угорці були дуже здивовані, коли Румунію оперативно прийняли в ЄС, а Україну залишили за дверима... Проте коротке перебування в ЄС вже наклало відбиток на свідомість угорців — вони стали толерантнішими і менш агресивними.

В Угорщині своїм землякам пораджу відвідати Сентендре. Тут приїжджим заборонено користуватися автомобілями. Місто художників, народних умільців, музеїв створене для піших прогулянок і відпочинку. Здається, тут зупинився час: ось відчинить двері майстер-ключник, гончар чи лікар-антиквар. Про фах власника будинку чи майстерні свідчать кований замок чи глиняний глек. Муза марципанів — солодкий хіт Угорщини. Виявляється, це тертий мигдаль з цукровою пудрою: просто і смачно. Марципан — вишуканий подарунок. Цю цукерку нині виготовляє майже вся Європа.

Поїздка на Балатон додасть нових вражень. Назва слов’янська — «Болото». Озеро неглибоке. Довжина цього Угорського моря 77 км. Чудові пляжі, тепла вода, краєвиди. Але Балатон не завжди буває привітним. Тут добре пам’ятають шторм 1951 року, який перевернув судно з 600 пасажирами. Легенда говорить, що на дні озера стоїть церква, в якій безперервно плаче дівчина. Доки вона плаче, вода в Балатоні буде. Відвідайте півострів Тихані і тамтешнє абатство. Тут міститься усипальниця короля Андраша І та його дружини Анастасії (доньки Ярослава Мудрого). Щасливої вам подорожі Угорщиною і незабутніх вражень!