«Чорні полковники» осені-2008

Літо. Пора відпусток. Розморений на пляжах, курортах політикум. Відійшли на другий план очікування бурхливої політичної осені. Відтак саме час скористатися нинішнім затишшям щоб з’ясувати: хто є хто.

Одін – бог-воїн. Одін опікується військовою елітою, але не був підданий войовничому екстазу. Він, радше, сівач військових розбратів… Це результат двоїстості його натури. Так і наш герой... Одним його знають близькі, зовсім іншим намагається він бути публічно. Почалося це давно, мабуть, ще зі шкільної лави, а остаточно склалося у Суворовському училищі. З роками сформувалися дві субособистості. Перша – чутлива, друга – «маска» суворості, відстороненості. По-перше, «маска» - це прагнення бути сприйнятим всерйоз, бажання довести свою спроможність. Потім вона стає другою натурою. Напускна стриманість приховує чутливу, емоційну особистість. Саме це є загрозою для того, кого він долучить до переліку особистих ворогів. А нині список відкритий і очолює його Віктор Ющенко…

Спочатку потреба у повазі проявлялася повагою до інших, бажанні працювати під керівництвом більш сильного, розумного, талановитого, у прагненні стати чиїмось послідовником. Згодом він потребує визнання своїх якостей, як і досягнень. Сьогодні він відверто страждає чи гнівається у разі невизнання оточенням його розумових якостей. Це хворобливе самолюбство є тим механізмом, який часто спонукає нашого героя до вчинків, інколи до справжніх.

Він вміє підкоряти і віддавати накази. Перше часто сприймається як слабкість. Так і зрозумів це Головнокомандувач. Друге… Ну, а хто любить, щоб ним командували?! Це про генералів, які вимушені були підкорятися наказам відставного полковника. Проте це лише квіточки. Інша справа, коли хтось не хоче дослухатися Деміурга Президента, що Секретаріат очолює, та віддати задарма землю, яка належить Міністерству оборони, на потреби передвиборної кампанії Віктора Андрійовича під гаслом даєш «Євро-2012»… Його «послали» - він повинен був піти, аж ні. І це той, хто у квітні 2007 р. на позачерговому засіданні РНБО на підтримку Ющенка голосував за рішення схвaалити розпуск Верховної Ради і зобов’язати уряд фінансувати дострокові вибори за рахунок резервного фонду бюджету, той, хто визнавав у разі силового сценарію розвитку події за Верховним головнокомандувачем права залучити Збройні сили України для наведення порядку… Хто ж він? Так, ви вгадали. Це Анатолій Гриценко. Військовий, технар, аналітик-практик, екс-міністр Збройних сил України, прихильник переходу армії на контрактну основу, навчався у США і прагне бачити Україну членом НАТО. Політик, депутат ВР України, який не боїться кинути в обличчя Президенту звинувачення у «розбазарюванні» землі, що належить Мінобороні. Він наголошує, що в нього немає конфлікту з главою держави - «є конфлікт Президента з ним же самим оголошених принципів», коли він, Гриценко, «не відійшов від принципів «трьох П» — порядність, патріотизм, професійність», на відміну від Ющенка. Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко заявляє: «Протягом останніх років ми бачимо, що у Глави держави є намагання давати доручення усім і вся — голові уряду, окремим міністрам, Голові Верховної Ради, Генеральному прокурору, лідерам політичних партій тощо, що далеко не завжди відповідає чинному законодавству». Він відверто говорить: «Відносини між гілками влади, зокрема між Президентом і Урядом, перейшли у ворожу фазу, абсолютно відкриту». Колишній однодумець Віктора Ющенка повстає проти «патрона», запобігає намаганню Президента створити військові підрозділи особистого підпорядкування — Національну гвардію і зриває перспективні плани останнього.

Хто він? Психотип «чорного полковника»? Той, хто, коли вривається терпець, спроможний на радикальні вчинки? Спробуємо розібратися…

Прагматик. Мислить системно. Характерна ознака – вдумливість. Відрізняється методичністю, раціональністю, цілеспрямованістю. Він - особистість, безумовно. Особистість, яка вирізняється сильним та спрямованим на пізнавальну діяльність інтелектом, головною цінністю якої є розум. Систематизація й планування є нормою. Перш ніж прийняти рішення, він, як правило, розробляє докладний план і намагається зібрати якомога більше інформації. Тому його дії завжди прораховані.

Аби повністю охарактеризувати загальну спрямованість особистості, треба, окрім уже зазначеної потреби в повазі, згадати здатність долати перешкоди, прагнення робити все швидко і добре, послідовність і цілеспрямованість, акуратність, точність. Гриценко - практик, характерною рисою якого є послідовні і цілеспрямовані дії на досягнення поставленої мети. Водночас дискурсивне і репродуктивне мислення обмежують можливість далекоглядності. Звідси проблеми політичної стратегії. Однак його не можна не назвати передбачливим у побутовому сенсі.

У типовій, заздалегідь спланованій чи прорахованій ситуації він завжди спокійний, врівноважений, стриманий, розсудливий. Анатолій Степанович розуміє, що його емоційність сприйняття потребують постійного самоконтролю.

Він звик покладатися на власні сили і волю. Власний досвід – його головне і єдине мірило правильності ідей, рішень, вчинків. Однак через побоювання наробити помилок він також звик дослухатися до тих людей, кому довіряє. Зрозуміло, сьогодні першість за Юлією Мостовою, дружиною, другом, коханою…

М’яко кажучи, невдоволення, що буйним цвітом розквіта в душі нашого героя, вимагає «людської жертви». В об’єкта нетерпимості Гриценка у руках цілий апарат, котрий називається Секретаріатом, силові міністерства і відомства.

Далі буде…

Валентин Лисенко,
політолог