Історія войовничого «молотка»

На відміну від нас, американці вміють учитися на власних помилках. Узяти хоча б сумнозвісну війну у В’єтнамі: після її безславного завершення держава почала докорінно реформувати армію.

Взялися за модифікацію позашляховика AM General M151, що походив від легендарного Willys MB часів Другої світової. «Віліс» до середини сімдесятих не влаштовував військових ні прохідністю, ні місткістю, ні вантажопідйомністю, ні ступенем захищеності екіпажа.

У 1979 році Пентагон оголосив конкурс на проект легкого оперативно-тактичного автомобіля для армії. У ньому взяли участь компанії не тільки зі США, а й з інших країн. У липні до створення свого варіанта позашляховика приступила American Motors General Corporation. У той час AM General входила до складу автомобільної корпорації American Motors, що випускала цивільні машини марок AMC і Jeep. Перспективну розробку назвали HMMWV, що розшифровується як High Mobility Multi-Purpose Wheeled Vehicle — «високомобільний багатоцільовий колісний транспортний засіб». Згодом інженери швидко придумали повне ім’я — Humvee («Хамве»).

У липні 1980-го, перший прототип відправився на ходові іспити в пустелю Невада, де найбільш секретні бази армії США, і де тестуються новітні зразки військової техніки. Метою першої стадії тестування всіх представлених машин був добір найкращих екземплярів. Через 12 місяців спеціальна технічна комісія уряду США оголосила: контракти на виготовлення досвідчених партій своїх машин одержують AM General, General Dynamics і Teledyne. Фінальний двобій почався у квітні 1982 року.

Честь AM General відстоювали одинадцять HMMWV. Автомобілі на п’ять місяців надійшли в повне розпорядження армії і флоту. Перед тими, хто випробовував, стояло завдання: вбити машини. У цілому прототипи накатали мільйон кілометрів по пісках, болотах, снігах і горах, піддавалися різким перепадам температур, тривалим водяним процедурам і хімічному впливу. Іспити завершилися 22 березня 1983 року, тоді командування американської армії уклало з AM General контракт на постачання 55 000 HMMWV протягом наступних п’яти років. Сума угоди становила $1,2 мільярда, що стало абсолютним рекордом за всю багаторічну історію співробітництва військового відомства з постачальниками колісних транспортних засобів. Незабаром AM General одержала підряд на виготовлення ще 15 000 позашляховиків, що автоматично збільшило суму контракту до $1,6 мільярда. Взявши в руки калькулятор, можна легко підрахувати оптову ціну одного HMMWV — в межах $21—23 000.

Серійний випуск HMMWV стартував у січні 1985-го, і у вересні перша партія автомобілів надійшла в Дев’яту моторизовану піхотну дивізію армії США.

Якими були переваги Хамви? По-перше, машина цілком відповідала новітньому технічному стандарту RAM-D, у якому було обмовлено вимоги до надійності, довговічності, прохідності і правил експлуатації. Понад те, витривалість більшості вузлів і агрегатів HMMWV у півтора-два рази перевищувала зазначені в RAM-D норми.

Повноприводна трансмісія, незалежна підвіска, максимальний кліренс при мінімальній висоті кузова перетворюють його на унікальний всюдихід, здатний узяти штурмом неприступні, здавалося б, перешкоди. П’ятнадцять машин вміщаються в транспортний літак C-5A Galaxy, причому йому немає необхідності здійснювати посадку: автомобілі можуть бути скинуті з низької висоти на парашутах.

По-друге, мала споряджена маса і солідна вантажопідйомність не в останню чергу досягаються завдяки широкому застосуванню алюмінію при виготовленні кузова, що позитивно впливає і на довговічність машини. За американською класифікацією, М998 віднесено до вантажівок третього класу, тому двері і дах в обов’язковому порядку штампуються зі сталі. Цікава технологія виробництва кузова: алюмінієві аркуші склеюються одна до одної, а потім з’єднуються заклепками (їх 2 800 штук). За цю технологію AM General у грудні 1984 року була визнана гідною Гран-прі Північноамериканської Алюмінієвої Асоціації.

По-третє, у сімейство HMMWV входять п’ятнадцять модифікацій із загальними шасі, двигуном і трансмісією — від штабного автомобіля до санітарної машини і мобільної ракетної установки. І що особливо важливо, усе це розмаїття грунтується на взаємозамінних модулях, яких нараховується 44. Таким чином, HMMWV можна назвати великим конструктором для дядьків у військовій формі — наприклад, двохдверна вантажівка за допомогою нехитрого набору інструментів елементарно перетворюється на пересувний командний пункт, і навпаки. А це найвищою мірою практично, до того ж зберігає гроші платників податків. По-четверте, самі військові назвали потенціал М998 не інакше, як «необмеженим» — на автомобіль можна встановлювати найширший спектр озброєнь — від 7,62-мм кулемета до протитанкової ракетної системи TOW. По-п’яте, HMMWV випускається і в броньованому варіанті, незамінному при патрулюванні в регіонах з напруженою обстановкою.

Ми не хотіли б ігнорувати інтереси тих наших читачів, хто захоплюється військовою технікою, тому вирішили детальніше розповісти про пристрій автомобіля. Кузов М998 кріпиться на сталевій лонжеронній рамі; для забезпечення найкращого розподілу маси по осях (51% маси машини припадає на передню вісь, 49% — на задню) двигун значно зміщено назад. За таке рішення доводиться розплачуватися пристойною частиною салону, що з’їдає кожух коробки передач. Зате вдале розташування по осях і низьке розташування центру мас забезпечують HMMWV чудову стійкість. Автомобіль переборює підйом у 60% і не боїться бічного ухилу в 40%. Кут підняття (без лебідки) дорівнює 72°, кут з’їжджання — 37,5°; машина здатна піднятися на парапет висотою до 60 див.

 На Хамви перших випусків установлювався 6,2-літровий атмосферний дизель V8 виробництва Detroit Diesel потужністю 150 к.с. У парі з двигуном працювала триступінчаста автоматична коробка передач General Motors — посилений варіант звичайної коробки для легких вантажівок; застосування «автомата» дає змогу керувати автомобілем навіть серйозно пораненій людині. Машина розвивала швидкість 113 км/год. HMMWV оснащений постійним повним приводом, вільний міжосьовий диференціал має примусове блокування.

Хамві має колосальний момент у 26 400 Нм, тому не дивно, що базовий 2,7-тонний Хамві при вантажопідйомності більше однієї тонни може тягти причіп масою до 3,8 тонни.

Двигун, коробка передач і демультиплікатор жорстко з’єднані один з одним. Додамо також, що, крім радіатора системи охолодження силового агрегату, під капотом машини є масляні радіатори двигуна і трансмісії, радіатор гідропідсилювача рульового керування. Всі агрегати мають централізовану вентиляцію, що дає змогу при форсуванні водних перешкод підтримувати всередині них атмосферний тиск.

Підвіска автомобіля — цілком незалежна, на подвійних поперечних важелях. Важелі і багато інших деталей передньої і задньої підвісок взаємозамінні. HMMWV також укомплектований централізованою системою підтримання тиску в шинах, а всередині покришок є спеціальні гумові вставки, що дають змогу машині тривалий час зі швидкістю до 50 км/год їхати на прострелених автоматною чергою колесах.

Демультиплікатор, усі редуктори, стартер і лебідка герметичні, внаслідок чого HMMWV спокійно роз’їжджає неглибокими водоймами. Крім того, на машину легко монтується комплект устаткування, що виводить воздухозабірник і викидну трубу на рівень даху. Тому що генератор, блок запобіжників, насос гідропідсилювача, приладова панель і електронний блок керування двигуном абсолютно вологонепроникні.

У серпні 1989 року, після виконання першого контракту, AM General одержала другий п’ятилітній підряд на постачання армії ще 33 331 автомобіля.

Під час операції «Буря в пустелі» Хамві перетворився на супергероя. Автомобіль, що постійно миготів на сторінках газет і в телевізійних репортажах з Перської затоки, одержав таку шалену розкрутку, що в інших умовах обійшлося б у сотні мільйонів доларів.

У липні 1991 року AM General офіційно оголосила про намір випускати «цивільне» виконання автомобіля. Як виникла назва HUMMER — тепер уже майже легенда. Говорять, начебто хтось з журналістів помітив, що жаргонне «Хамві» схоже на скорочення від «хаммер-вікл», тобто «автомобіль-молоток». А менеджери AM General спритно наповнили слово HUMMER глибоким змістом, підігнавши під нього девіз «High Utility, Maximum Mobility, Easy Raiding» — «висока універсальність, максимальна мобільність, безпроблемна експлуатація». У липні 1992 року з воріт підприємства в Мишаваці виїхав перший HUMMER, у серпні почалося серійне виробництво цих машин, а повномасштабна презентація відбулася тільки в жовтні.

То чим же відрізняється цивільний автомобіль від армійського? Найважливіше розходження полягає в оформленні салону: HUMMER, зрозуміло, набагато комфортабельніший. «Автомат» оснащений електронним керуванням. Електроустаткування негерметичне, а знавці відзначають ще й неприємний високий звуковий сигнал.

З 1994 року випускається модернізований AM General M998A2. Головні нововведення стосуються технічної частини машини: як силовий агрегат тепер використовується 6,5-літровий восьмициліндровий дизель Detroit Diesel потужністю 170 к. с., що обертання моменту якого досягає 394 Нм при 1700 про/хв. Замінено і коробки передач — тепер це чотирьохступінчатий «автомат» General Motors M 4L80E, запозичений у важких пікапів Chevrolet/GMC. Максимальна швидкість зросла до 133 км/год, а на розгін до 97 км/год потрібно 19,5 сек.

Однак покупців Хаммера дизельний мотор не зовсім влаштовував — у Північній Америці популярність легкових автомобілів і поза шляховиків, які працюють на солярці, дуже низька. Підкоряючись запитам клієнтів, у січні 1995 року на автосалоні в Детройті компанія представила бензиновий HUMMER. На автомобіль встановлювався мотор V8 виробництва General Motors обсягом 5,7 л з електронним упорскуванням пального. Цей двигун розвивав потужність 190 к. с., момент у 407 Нм забезпечував точно такі ж динамічні характеристики, як і дизель. На бездоріжжі бензинова машина з’їдала вдвічі більше пального, ніж дизельна. При русі по трасі на кожні 100 км дизельна версія витрачала 17,5 л пального, бензинова — 22 л. Усе це стало причиною того, що через півтора року виробництво бензинових модифікацій припинили.

Замість них у 1996 році на сцену вийшов HMMWV/HUMMER з дизельним двигуном, оснащеним системою наддуву. Турбонаддув дав змогу збільшити потужність до 190 к.с., а обертання моменту — до 528 Нм. Але і таких даних стало замало — рік потому на конвеєрі постав удосконалений турбодизель, що видає 195 к.с. на 3400 про/хв і момент у 584 Нм на 1800 про/хв. На прискорення до 97 км/год машина затрачає всього 18 секунд.

Нтні AM General випустила більш як 150 автомобілів M998 і M998A2 у військовому і цивільному виконаннях. HMMWV служать не тільки в армії і флоті США, а й у спеціальних, рятувальних і пожежних службах, геологічній розвідці. Ці машини працюють в арміях тридцяти союзницьких країн, а португальська фірма Uro і швейцарська MOWAG навіть налагодили серійне виробництво копій американського позашляховика для збройних сил своїх країн. Сьогодні «Хам мерами» торгують 75 офіційних дилерів, 18 з них — за межами Сполучених Штатів. Покупцям пропонуються машини з одним з чотирьох кузовів: дводверний хардтоп (пікап із твердим дахом), чотиридверний хардтоп (седан з невеликою вантажною платформою), чотиридверний «софтоп» (варіант хардтопу з брезентовим дахом) і пятидверний універсал. Як показує недавнє опитування власників машин, більшість з них (42%) використовують автомобіль на бездоріжжі лише зрідка, 29% — часто, 17% — епізодично. Найчастіше з ладу виходять система опалення і кондиціонер (у 44% автомобілів), далі — елементи підвіски і покришки (30%), електричні опції (23%); 24% покупців скаржаться, що витікає пальне. Найнадійнішими вузлами машини визнано двигун, коробку передач, демультиплікатор та інші елементи трансмісії.

Серед власників «Хаммерів» чимало відомих імен. Зі спортивних знаменитостей такі автомобілі є в баскетболіста Денніса Родмана, хокеїста Олексія Гусарова, боксера Майка Тайсона, гонщика Ела Анзера-молодшого, тенісиста Марка Філліппуссіса і першої ракетки світу Андреа Агассі. Серед героїв шоу-бізнесу перед спокусою придбати всюдихід не устояли Тед Тернер, Куліо, Арнольд Шварценеггер, Ленс Хенріксен, Лоренцо Ламас і популярний Емсі Хаммер.

Навесні 1999 року з’явився поліпшений HUMMER з АБС і електронною протибуксовочною системою ТТ4. А влітку AM General продала усі права на цивільну версію HMMWV корпорації General Motors. У січні 2000-го на виставці в Детройті відбулася презентація концепт-траку HUMMER H2 із сучасним дизайном кузова і комфортабельним салоном.

Проте відхід від брутального іміджу військового позашляховика може відвернути значну частину потенційних покупців, яким потрібний автомобіль «точнісінько, як у морських піхотинців».

Леонід Клюєв