Зелена перлина Києва

У сиву давнину на дніпровських пагорбах біля Дніпра, на Звіринці (так називалася ця історична місцевість), були «звірині лови». Тут утримувалися спеціально для полювання київських князів ведмеді, соколи, всякі рідкісні звірі...

Десь тут знаходився і «Красний двір» розкішно облаштований позаміський князівський палац. Згодом на Звіринці жив Юрій Долгорукий -засновник Москви. На «Красному дворі» зупинявся по дорозі на орду і великий князь Данило Галицький.

Зараз значну частину Звіринцю займає Центральний Республіканський ботанічний сад Академії Наук України. У Центральному ботанічному саду проводиться велика дослідницька робота з розвитку, акліматизації»!, селекції рослин, їх захисту. Вченими-ботаніками виводяться нові сорти; ними було отримано більш ніж 50 авторських свідоцтв. Вчені цього ботанічного саду відомі у Європі та світі.

Гуляючи доріжками саду, можна бачити зелені горби та долини, які простягаються ніби до самого горизонту, просто зливаючись із небом. На них все зеленіє та цвіте, все наповнене здоровою силою природи, надихає на роздуми про вічність... Внизу повільно і велично несе свої води Дніпро.

На території Центрального ботанічного саду розташований красень -древній Видубицький монастир. Його засновником у 1070 році був Всеволод Ярославович. У ті часи монастир навіть називався „Всеволожим»...В часи правління Володимира Мономаха у цьому монастирі ігуменом був Сільвестр — послідовник та продовжувач літопису великого Нестора. Свою теперішню назву монастир отримав від місцевості Видубичі — як раз там „видибали» перепправлялися через Дніпро. Він є працюючим чоловічим монастирем і зараз.

Хто навесні хоч раз побував у Центральному ботанічному саду на Печерську, той ніколи не забуде цієї зеленої мальовничої місцевості, її з незрівняної краси, чудових пахощів квітів, трав, дерев, кущів — пахощів нашої рідної землі!

Травень... Квітне бузок розмаїттям кольорів, ніжним тонким ароматом п’янить уяву, водночас зачаровуючи назвами своїх сортів «королева Вікторія», «мадам Баттерфляй», «пані Марія» ... Це — знаменитий, визнаний у Європі, сад бузку. Сюди кожний рік, саме у травні, приїздить багато людей, щоб помилуватися цим справжнім чудом природи та рук людських. «Тут кожен камінь, стежечка, травинка незримими вустами промовляє...»

Колекція саду містить понад 13 тисяч видів деревних, чагарникових та трав’янистих рослин з усіх куточків нашої планети! Коли занурюєшся у світ цієї зеленої розкоші ландшафтів, де кожен кущик має своє власне обличчя, то краще розумієш їхню енергетику, силу, особливості та насолоджуєшся тим, що все це можливо робити просто у центрі такого великого міста...

Побувавши на ділянці ландшафтів, наприклад, у „Карпатах», та ще й взимку, просто уявляєш себе в горах, в гарний ясний день, де так багато снігу та сонця, і хочеться злетіти вниз на швидких лижах, неначе вільний гірський птах!

А в середні липня чудовий розарій ботанічного саду подарує кожній людині справжню насолоду та незабутні хвилини щастя від чарівної краси троянд та їхніх пахощів... І при цьому неважливо, молодий ти чи старий, чоловік чи жінка, — тобі просто добре, і ти щасливий від того, що здатен все це бачити та відчувати!

Серед центральних доріжок саду розташований, може трохи незвичний для нашого сприйняття, але дійсно прекрасний, сад каменів. Тут майстерно поєднуються камені і трави, квіти і маленькі кущики. Ось — невисока гірка зі стежечкою вгору, а там, далі — маленькі кам’яні сходинки вниз, справжній струмочок... Біля нього спокійно і затишно, відчувається повільний плин життя, ніби це сама вічність завмерла у каменях... Це місце спонукає до роздумів, з’являється бажання забути всі образи, все пробачити — і комусь, і собі... А поряд — столітні дуби дарують людям свою прохолоду і захист.

Мандруючи далі, обов’язково зупинишся вражений      стрункий і вічнозелений гінкго разом з пухкою сріблястою ялинкою складають таку тендітну пару!

Під стінами Іонійського монастиря, трохи нижче, справжній сад магнолій, їх великі, лілієподібні квіти чарують уяву своєю екзотичністю, нетутешністю. Квіти білі, жовті, ніжно-рожеві, велике м’ясисте листя, коричневі тонкі стовбури створюють живу картину, як на таїтянських полотнах Поля Гогена... В саду квітнуть яблуні та груші, приманюючи до себе численні рої бджіл, які згодом подарують людям запашний і цілющий „травневий» мед. А нижче — кручі, які щільно поросли чагарником. Здається, що ось-ось з них вигляне якийсь казковий звір!

Ботанічний сад на Печерську — улюблене місце відпочинку киян та гостей нашого міста. Тут бувають сім’ями, зручно розташовуються на живому зеленому килимі на цілий день. Дорослі і діти милуються цією красою. Особливо радіють діти — тому, що знаходяться у колі сім’ї, що тут можна побігати, погратися, навіть трохи покричати... «Який цікавий світ! І в ньому — все знати хочеться малому!»

Звичайно, сад часто потерпає від великої кількості людей — на жаль, не всі розуміють унікальність і, разом з тим, незахищеність природи. Хтось ходить не там, де дозволено, хтось — зриває квіти і ламає гілки у дерев... Це не є питанням заборонів та штрафів, а лише тільки нашої загальної культури і свідомості кожного...

Нещодавно в одному з журналів я читав цікавий матеріал про Центральний парк у Нью-Йорку. Там є декілька озер, де плавають дикі лебеді, справжні луки, камянисті струмки, гроти та 26 тисяч дерев, 275 видів птахів, а також -каток, дитячі майданчики, кафе. І все це на Манхеттені, в самому центрі міста! Багатьом жителям Нью-Йорку розташування дерев, водойм та каменів у парку здається настільки природним, що вони вважають їх ділом рук природи. Але це не так — кожне дерево, кущ, валун, травинка є елементом мистецької композиції, зробленої руками людей! Сьогодні це місце масового відпочинку. Причому, безкоштовне для всіх. Тут можна зустріти і пенсіонерів, і бездомних, і молодих матусь з малюками, і бігунів, і навіть банкірів з Уолл-Стріт. Не витримуючи напруги на біржі, вони виходять на прогулянку під час своєї обідньої перерви... Люди, що задумали цей парк в центрі великого мега­поліса, вірили у цілющу та оздоровчу силу природи, тому створення парку було призначене для зцілення душі та тіла.

Відомий американський режисер Вуді Ален має будинок біля Централ-Парку. Він пишається, що саме на його даху звив гніздо червоний сокіл, та говорить про Централ-парк так: „Я закоханий у це місце. Як і багато інших невротиків з великих міст, я обираю йти у парк, а не на сеанс до психоаналітика». Таке висловлювання дуже чітко характеризує відношення свідомих людей до природи взагалі, і до зелених куточків в великих містах зокрема.

Цей парк в Америці було створено людьми, а для нас, киян, сама природа зробила подарунок просто-таки санаторні умови існування! Зелена Русанівка, Гідропарк, озера на Троєщині, Оболоні, Совках, парк на Нивках, Голосіївський парк, парки Пушкіна, Ватутіна, Примакова, Партизанської слави, Перемоги, територія Києво-Печерської Лаври, Паркова алея, Пуща-Водиця... Це далеко не повний перелік усіх зелених куточків нашого прекрасного міста!

Кожному киянину потрібно навчитися цінувати цю розкіш, вміти насолоджуватися спокоєм та почати пишатися своїм чарівним Києвом... Тоді не підніметься рука викинути папірець, або бананову шкірку просто на траву, собі та іншим під ноги, щось зламати, витоптати, зіпсувати, забруднити...

Зберегти для наших нащадків зелені оазиси в центрі міста — це завдання, що стане у близькому майбутньому головним саме для нашого покоління.

Древнє плем’я американських індіанців ще кілька століть тому назад пророкувало: «Тільки коли люди висушать останню річку, знищать останнє дерево, вони зрозуміють, що золото не можна їсти і воно не врятує їх...»