Печерні міста Криму: ЕСКІ-КЕРМЕН

Недалеко від села Крепкого, на плато Столової гори, витягнутої з півночі на південь і захищеної стрімчастими скелями, височать руїни середньовічного міста Ескі-Кермен (Стара фортеця), заснованого на початку VI ст.

Першокласна для свого часу фортеця могла протистояти будь-якому противникові. Прямовисні скелі практично неприступні. У систему оборони входили добре захищені ворота і вилазки, а також печерні каземати, вирубані в скелях, з бійницями і амбразурами. За стінами могли сховатися кілька тисяч жителів навколишніх сіл з худобою і особистим майном. 

Ескі-Кермен був великим центром торгівлі і ремесла. У межах міста археологи виявили збудовані за планом вулиці, руїни будівель, наземні і печерні храми, господарські печери. Основою економіки міста було сільське господарство: виноградарство, садівництво і городництво. В околицях Ескі-Кермен до цього часу збереглися сліди ділянок у вигляді терас з виноградними лозами, щоправда, давно вже здичавілими.

Потужна оборонна система, розвинена як на той час економіка, вигідне місце розташування недалеко від головної торговельної дороги із степів до Херсонеса — все це зробило Ескі-Кермен важливим політичним і адміністративним центром південно-західної Тавриди. Ця його роль збереглася до кінця VIII ст., коли сталася подія, що різко змінила долю міста.

У 787 р., за письмовим джерелом «Житіє Іоана Готського», спалахнуло повстання проти хазар. Причини його залишаються невідомими, передбачається, що воно було викликане утиском населення. Повстання охопило велику частину Тавриди. Очолив його єпископ Іоан Готський. Потім повсталі видали його хазарам. Проте єпископові удалося втекти за межі Тавриди, пізніше він був канонізований християнською церквою і зарахований до святих.

Дослідники вважають, що Ескі-Кермен був одним з вогнищ повстання. Тому, подавивши повстале місто, хазари зруйнували всю систему його оборони.

Але життя на плато не завмерло. Ескі-Кермен існував після цього як незахищене, відкрите поселення. Оборонні печери були пристосовані під комори, стійла для худоби, частково перероблені в церкви, каплиці, усипальниці.

Матеріали, знайдені при розкопках, свідчать, що місто загинуло остаточно наприкінці XIII ст. Ескі-Кермен був розгромлений і спалений у 1299 році ордами темника Ногая, які знищили практично все його населення. Після цього Ескі-Кермен вже не відродився. Час перетворив його на купу каміння, покриту землею, зарослу чагарником і травою. Мартін Броневський, що побував тут у 1578 році, знайшов уже самі руїни, які, за його словами, «такі стародавні, що ні турки, ні татари, ні самі греки не знають назви їх».