Церкву яка відкрита до діалогу з різними конфесіями

Україна відзначає свято Хрещення. Ні 20 років тому, ні 10 років тому – гідне відзначення за участю Патріарха Церкви Матері було неможливе. Нині на запрошення Президента України до Києва прибув сам Вселенський Патріарх Варфоломій I та глави православних церков, що перебувають у канонічному єднанні. Це початок утворення Церкви без політики.

Патріарх Варфоломій І несе з собою дух  братнього християнського єднання, а також духовного екологічного очищення для усіх церков України.

Вселенський Патріарх є  першим серед рівних, поміж яких знаходиться і  Патріарх Російської Православної Церкви (РПЦ) Алексій II.

Ідея Української помісної Православної Церкви витала у повітрі за всіх Президентів України і щораз глибше проникала в серця вірних з усіх порізнених православних церков. Очевидно, вони і є тілом тієї Помісної Православної Церкви, яке непомітно виростає з нашою участю.

Віктор Ющенко є першим українським Президентом, для якого церковне  і взагалі духовне життя є по-справжньому важливим, а духовна єдність суспільства є пріоритетом. Звідси випливає активність Президента у справі зближення Церков, у першу чергу – православних.

Для РПЦ  - усі українці мазепинці

Відстороненим людям здасться, що Українська Православна Церква (УПЦ)  є органічною і невід’ємною часткою РПЦ Московського Патріархату.

Але зовсім по-іншому дивляться на те зсередини самої РПЦ.  Там усі українці – мазепинці, а Патріарх Алексій II має ілюзії тільки щодо Донбасу.

Слабкість Московського  Патріархату в очах усіх Православних Церков, які збираються до 1020-річчя в українській митрополії Константинопольського Патріархату, полягає у тому, що Московська Церква була й надалі перебуває  на службі політики.  І колись, і тепер вона корумпована  бізнесом та імперською владою і заанґажована у ворогуванні тієї влади з усіма сусідами.

Отже, в духовному сенсі це  дуже слабка Церква, яка не може мати міжнародного авторитету, хоча веде активну дипломатію.

Константинопольська церква несе чисту хоругов і готова єднати вірних, а не ділити

Патріархат Константинопольський, навпаки, очолює церкву духовну, дистанційовану від політики і відкриту до діалогу з різними конфесіями.

Звідси великий потяг українських церков і «усіх православних християн» до Материнської Церкви, яка й дала Хрещення Київській Русі. Константинопольська церква несе чисту хоругов і готова єднати вірних, а не ділити. Ми всі стаємо учасника того діалогу та спільної молитви за єдність. Згадаймо, який колосальний вплив на Українське сус­пільство справив візит в Україну Папи Івана Павла II. Хоча усі знали афоризм Сталіна: «Папа Римский? А сколько у него дивизий?».

Безперечно одне – церква справді велика сила.

Зі вступом Патріарха Варфоломія I на українську землю розпочинається відродження Київської митрополії Константинопольського Патріархату, відродження Церкви без політики.