Підробка антикваріату — вигідний бізнес

Підробників антикваріату іноді карають

У 1988 р. в Швейцарії під судом опинився організатор виставки робіт Михайла Ларіонова: всі 197 робіт були підробками. У 1990 р. схожа історія трапилася з колекцією Корецьких, виставленою на аукціоні «Крісті». У 1989 р. з аукціону «Крісті» із 32 зразків російського авангарду 5 зняли через сумніви в їхній справжності. З 1992 року аукціонний будинок «Філіппс» взагалі відмовився від проведення спеціалізованих аукціонів з російського мистецтва, попит на яке після низки скандалів різко впав. У грудні 1995 року з аукціону «Сотбіс» в останню хвилину у зв’язку із сумнівами в стправжності було знято дві картини Любові Панової, зокрема найдорожчий лот аукціону «Супроматичну композицію». На аукціоні Сотбіс-2000 блокування російських лотів сягло небачених масштабів. Зняли навіть ті картини, які були в каталозі: полотно Айвазовського, театральний блок Головіна, роботи з майстерні Куїнджі, твори Лебєдева, Петрова-Водкіна. Експерти дають різні висновки на одну і ту ж картину. У названих вище провалах, до речі, винні не тільки неохайні ділки від мистецтва, а й російські експерти, які так чи інакше пустили в світ підробку, перш ніж вона з’явилася на світовому ринку. Російську школу експертизи традиційно вважають однією з найсильніших в світі, проте саме в Росії експертам часто дорікають в заангажованості. Ніхто з учасників ринку зараз не приховує, що є проблема з видачею позитивних висновків на картини. Навіть наводяться конкретні розцінки на послуги — від 1 до 10% ціни, за яку картина може бути продана. До того ж якщо фальсифікатора теоретично можна засудити, то продажний експерт для закону недосяжний. Предметами антикваріату принято вважати культурні цінності, створені більш як 50 років тому, зокрема такі категорії:

1) історичні цінності, пов’язані з історичними подіями в житті народів, розвитком суспільства і держави, історією науки, мистецтва і техніки, а також що стосуються життя і діяльності видатних осіб, державних, політичних і суспільних діячів;

2) предмети і їхні фрагменти, одержані в результаті археологічних розкопок;

3) художні цінності, зокрема:

а) картини і малюнки ручної роботи на будь-якій основі і з будь-яких матеріалів;

б) оригінальні художні композиції і монтажі з особливих матеріалів;

в) художньо оформлені предмети культового призначення, зокрема ікони і церковне начиння;

г) гравюри, естампи, літографії і їхні оригінальні друкарські форми;

д) твори декоративно-прикладного мистецтва, зокрема вироби традиційних народних промислів, художні вироби зі скла, кераміки, дерева, металу, кістки, тканини та інших матеріалів;

4) складові частини і фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва;

5) рідкісні рукописи і документальні пам’ятки, зокрема інкунабули, інші видання, які являють особливий історичний, художній, науковий і культурний інтерес;

6) архіви, зокрема фоно- і фотоархіви та інші архівні матеріали;

7) унікальні музичні інструменти;

8) старовинні монети, ордени, медалі, друк та інші предмети колекціонування, зараховані до культурних цінностей і предметів антикваріату.

Талановиті підробки мають чималу художню й історичну цінність.

Як голландець Меєгерен «нагрівав» нацистів

 Геніальним фальсифікатором всіх часів і народів вважається Ганс ван Меєгерен, художник початку XX століття і власник прибуткових будинків в Амстердамі. Свої підробки під голландських майстрів він створював з нуля, використовуючи старі фарби, полотна і тонко копіюючи техніку. Меєгерен став фальсифікатором мимоволі: після душевної травми — провалу його персональної виставки. Тоді особливо познущався над молодим художником мистецтвознавець Абрам Бредіус, пристрасний прихильник голландського художника XVII ст. Яна Вермеєра. Бредіус був упевнений, що незабаром знайдуться невідомі шедеври майстра. Знаючи про це, Меєгерен вирішив витончено помститися. Шукаєте шедеври? Будуть вам! На підробках Меєгрен заробив 20 млн фунтів стерлінгів. Перша ж картина фальсифікатора «під Вермеєра» викликала захоплення у Бредіуса. Експерт зі світовим ім’ям був вдоволений, що його прогнози збулися. Картину із зображенням Христа за 50 тис. фунтів стерлінгів купив відомий у Європі роттердамський Музей Боєманса. Всього ж Меєгерен написав сім картин «раннього Вермеєра», тобто того періоду, який завжди якнайменше відомий у творчості художника і найважче піддається перевірці. В цілому підробки принесли йому 2 млн фунтів стерлінгів — близько 20 млн за сучасними цінами. Викриття Меєгерена відбулося одночасно з падінням Третього рейху. В особистому музеї шефа люфтваффе Германа Герінга було знайдено картину Вермеєра «Спокушання заміжньої жінки». Поліція встановила, що цю картину Герінгу за 160 тис. фунтів стерлінгів продав не хто інший, як Меєгерен. Художника негайно заарештували і почали «намилювати мотузок» — в Голландії за співпрацю з нацистами було оголошено смертну страту через повішення. Затиснений у кут Меєгерен розколовся. Він сказав, що чесно підривав економічну потужність Німеччини, продаючи нацистам фальшивки. Щоб переконливо викрити себе й уникнути смерті, Меєгерен під охороною поліції написав картину під Вермеєра — «Молодий Христос, що проповідує в храмі». Європа пережила мистецтвознавчий шок. У результаті великому фальсифікатору дали рік в’язниці за шахрайство, яке підривало основи економічної безпеки нацистської Німеччини. Сучасні експерти зазначають, що в роботах Ван Меєгерена продумано все: технологія написання картини, від основи до лаку, стиль. У сенсі підробки це справді шедеври. Понад те, зараз картини фальсифікатора самі собою мають чималу художню й історичну цінність. У квітні 1996 року в Голландії відбулася персональна виставка робіт Ганса ван Меєгерена, де експонувалися і його підробки під Вермеєра.

Фальшиві яйця Фаберже потрапили в найбільші музеї світу

Ще один випадок масштабної фальсифікації — історія з пасхальними яйцями Карла Фаберже. Нині це одні з найдорожчих творів ювелірного мистецтва — ціна на них сягає $6 млн. Відомо, що Фаберже створив всього 50 імператорських пасхальних яєць. Більшість з них сьогодні знаходиться в музеях. Про долю восьми яєць нічого не відомо. Ще в радянські роки знайшлися талановиті пройдисвіти, які зуміли скористатися цим. Наум Ніколаєвський, Едуард Зінгер, ювелір Василь Коноваленко грунтовно підійшли до питання масового виробництва яєць «під Фаберже». За дореволюційним довідником «Весь Петербург» вони знайшли прізвища майстрів, відшукали їхніх родичів і нащадків, викупили документи, ескізи. У Ризі знайшли справжні клейма. Для штампування підробок фальсифікатори використовували базу Кіровського і Балтійського заводів. На заводських верстатах і пресах вони стільки яєць «знесли», що зараз експерти косяться на справжні. Втім, це не заважає викритим фальшивкам роботи Ніколаєвського і Коноваленка виставлятися в найбільших колекціях світу. Музеям Кремля також дісталося їхнє пасхальне яйце, конфісковане митницею у двох африканських дипломатів. У музеї одразу визначили, що це підробка, але залишили в колекції. Яйце, що складається з двох половинок і прикрашене царським вензелем, поміщене на підставку з трьох позолочених орлів. Таке ж яєчко було продане на аукціоні «Сотбіс» як твір Юліуса Раппопорта за 60 тис. швейцарських франків. Доля самих шахраїв після відсидки склалася непогано: вони емігрували до Америки. Ніколаєвський має за океаном ювелірну фірму і процвітає.

Статую етруського воїна підробили за фотографією

Ще один скандал вибухнув, коли музей «Метрополітен» вирішив перевірити достовірність чудових античних статуй етруських воїнів заввишки в людський зріст. Не чекаючи викриття, італійський фальсифікатор Альфредо Фіороватті сам зізнався експертам, що це його підробки. Йому не повірили, тоді Альфредо показав вказівний палець «етруського воїна», який вважався навіки втраченим. Виявилося, що зразком для фігур воїнів сеньйорові Фіороватті послужила фотографія маленької статуетки з берлінського Альт-музею. А для моделі голів він використовував малюнок на одній з етруських ваз, що зберігаються в тому ж музеї «Метрополітен», саме по сусідству з фальшивими скульптурами «made by Фіороватті».

 Японський археолог переписав світову історію

Цікаво також пригадати про блискучу кар’єру японського археолога Синіті Фудзімури, який три десятки років обдурював учених всього світу, підсовуючи в розкопки «знахідки» власного виготовлення. Зокрема, фальсифікаторові вдалося «довести», що на японських островах розумні люди жили ще 600 тис. років тому, тобто з Японії почалося заселення ойкумени. На результатах його досліджень базувалися всі японські шкільні і вузівські підручники історії. Тільки на початку XXI ст. завдяки випадковості Фудзімуру вдалося викрити. Після цього міністерство освіти Японії вимушене було випустити спеціальну брошуру, де стисло роз’яснювалося діткам: все, що ви вчили до цього — сон сивої кобили.

Е.Дурень: отримання доходу за допомогою вигаданого художника

До екстравагантного способу підробки — «розкручування» невідомого художника з екзотичною біографією — в 70-ті роки минулого століття вдалася австралійка з неприємним для нашого слуху прізвищем — Елізабет Дурень. За кілька років вона написала сотні картин від імені неіснуючого художника-аборигена Еді Бурропа. Місіс Дурень чітко вловила моду на «наївне мистецтво» і усіляке «етно». Підробка розкрилася, коли художницю попросили пред’явити особисто Бурропа, у всій його аборигенській красі. Найнятий художницею тубілець виявився алкоголіком і навіть не зміг провести на листі паперу рівну лінію. Елізабет символічно покарали — суд врахував, що завдяки їй у всьому світі зріс інтерес не тільки до мистецтва аборигенів, а й до всієї Австралії.

Китайська танцівниця помолодшала на 1630 років

Особливим талантом підробки старовини вирізнялися (і вирізняються!) китайські майстри. У конфуціанському Китаї одвіку культивується благоговійне ставлення до старовини, тому підроблений антикваріат там виготовляють вже півтори тисячі років. Природно, що багато таких підробок стали цінними раритетними предмети. Наприклад, ваза XV ст., що імітує вазу VIII століття. А останніми роками економічне зростання Піднебесної і мода Заходу на східне стимулювали швидкий розвиток китайського антикварного ринку. І тепер подекуди в Китаї «писанина» під Ван Гога, Ренуара або Моне цілком офіційно поставлено на потік.

Тепер про методи виявлення антикварних фальшивок. Є два види аналізу — мистецтвознавчий і технічний. Мистецтвознавці займаються вивченням історії твору, біографії і творчості його автора, досліджують індивідуальну манеру, зміст і стиль твору. Мистецтвознавчий аналіз допоміг, зокрема, перевірити достовірність знаменитої картини «Ворожка» з музею «Метрополітен», яка приписувалася Жоржу де Ла Туру. Сумніви були викликані дивним малюнком персидського килима, якого не існувало за часів художника, а також незвичайним видом камзола персонажа: камзол застібався на блискавку. Вивчення картини встановило підробку. Технічний аналіз підтверджує або спростовує висновки експерта-мистецтвознавця. Так, дослідження складу фарб допомагає визначити дату написання полотна, вказати на картині місця, де здійснювалася реставрація. Нейтронно-активаційний аналіз дає можливість визначити весь набір домішок у фарбі. Макрофотографія — вивчити характер тріщин (кракелюрів) на картині і краще дослідити манеру художника, стиль епохи. Використання ультрафіолетового і інфрачервоного проміння — розрізнити переписані місця й окремі домальовування в картинах. Застосовується і рентгенографія. Завдяки їй стало можливим «читати» роздільно послідовні шари картини. Наприклад, досліджуючи під електронним мікроскопом вертикальний зріз живопису Дега, вчені встановили, що для досягнення ефекту прозорості художник накладав один поверх іншого сім-вісім шарів дуже розбавлених фарб, до того ж користувався різними пензлями. А ось його імітатори в таку тонкість не вникали. А метод термолюмінесценції дає змогу визначити, скільки часу минуло з тих пір, як керамічний предмет нагрівався востаннє. Коли його винайшли, музеї світу були в сум’ятті: багато творів мистецтва виявилися підробками. Один з найскандальніших випадків — викриття «Китайської танцівниці» з Музею Райса в Мангеймі. В Інституті ядерної фізики імені Макса Планка вік «Китайської танцівниці» визначили в 70 років, а раніше вважалося, що її створено 1700 років тому.

Підготував
Сергій Лебедько

Продовження в наступному номері