Що ширша вакцинація, то більша смертність

У розпал корупційного скандалу навколо масового щеплення українців заступник міністра охорони здоров’я Валерій Бідний заявив: «Суспільство не готове добровільно (вакцинуватися), бо потрібно мати інтелект, потрібно мати розуміння цієї проблеми». Для «розуміння проблеми» доцільно звернутися до медичної науки і статистики. На цю тему є багато серйозних досліджень, з інтернету можна завантажити просвітницькі фільми, наприклад «Правда про щеплення» (2006). Так от: знайомство з фактичним станом справ прямо суперечить пропаганді Мінздоров’я.

«Суперечності між медичною наукою і політикою вакцинації» — дослідження Алана Філліпса, священика, директора об’єднання «Громадяни за вільний вибір у страховій медицині» в США. Коли його двомісячному синові починали планові щеплення, він дізнався про дитину, яка стала довічним інвалідом після щеплення. Тому вирішив самостійно дослідити цю тему. Те, що він виявив, настільки його стривожило, що він відчув необхідність поділитися своїми знахідками.

Медичні власті стверджують, що щеплення стали причиною зменшення захворюваності, і гарантують нам їх ефективність та безпеку. Проте ці гарантії незбігаються з медичною статистикою, повідомленнями державних контрольних служб, а також дослідженнями авторитетних вчених, — констатує Алан Філліпс. Виявляється, що інфекційні захворювання пішли на спад задовго до запровадження щеплень, поголовно щеплене населення страждає від епідемій, а програми масових щеплень спричинюють безліч хронічних імунних і нервових хвороб.

Зокрема, численні дослідження показали прямий зв’язок між щепленнями і синдромом раптової дитячої смерті. Тож коли в середині 1970-х Японія підняла вік проведення щеплень з двох місяців до двох років, — частота синдрому різко знизилася. Після цього Японія стрибнула з 17-го місця на перше і досягла найнижчого в світі рівня смертності серед немовлят.

Інший приклад: в Англії, коли кількість щеплень від кашлюку знизилася з 80% до 30% в середині 70-х, автоматично зменшилася і смертність від цієї хвороби. Така ж сама закономірність виявлена у Вельсі та Західній Німеччині. Тобто що масовіша вакцинація, то більша смертність. До речі, епідемія туберкульозу в Україні розгортається на тлі поголовної вакцинованості населення від цієї хвороби.

Взагалі, тотальне охоплення населення щепленнями є повним абсурдом. Це підтверджується епідеміями, що слідували за масовими щепленнями. Так, у Японії захворюваність натуральною віспою щорік зростала вслід за запровадженням закону про обов’язкові щеплення в 1872 р. На Філіппінах на початку 1900-х сталася найважча в їхній історії епідемія віспи після того, як 8 млн населення (95%) отримали 24,5 млн доз вакцини. У результаті тотального щеплення смертність від віспи зросла вчетверо. У 1989 р. в Омані почалася епідемія поліомієліту — через 6 місяців після тотальних щеплень. Катастрофічною була кампанія щеплень у Північній Австралії, яка призвела до жахливого 50% збільшення дитячої смертності серед аборигенів.

Медичні власті здійснюють тиск на лікарів, щоб вони не пов’язували щеплення з наступними ускладненнями. Тому реальна статистика смертей та інвалідності від щеплень в 10 — 100 разів перевищує офіційну. Зважаючи на це, вакцина може виявитися на два порядки смертельнішою за саму хворобу. Найкраще з реальною ситуацією ознайомлені страхові компанії, тому відмовляються компенсувати побічні реакції від щеплень, повідомляє американський дослідник.

Не краща ситуація в Україні. Недавно я розпитав знайомих лікарів про вакцинацію. Виявилося, що вони знають про її шкідливість, тому не роблять щеплення своїм дітям і відраджують знайомих. Проте відкрито не можуть про це сказати — через загрозу втрати роботи чи ліцензії. По суті, українські медики є рабами системи.

Апологети вакцинації стверджують, що вона основана на надійній теорії. Головний аргумент щодо ефективності щеплень — їхня здатність викликати утворення антитіл. Проте останнє зовсім не гарантує імунітету. Наприклад, діти, хворі на агамаглобулінемію, нездатні до утворення антитіл, проте видужують від інфекційних хвороб так само швидко, як і інші. Понад те, «перебіг певних вірусних інфекцій (зокрема, краснухи, кору і вірусного гепатиту) у хворих на цю хворобу є набагато легшим, аніж у дітей з нормальним віковим імунітетом» — читаємо в українській медичній літературі.

Алан Філліпс пише про дослідження, проведене британською Медичною радою в 1950 р. під час епідемії дифтерії. Воно показало, що немає зв’язку між захворюваністю і кількістю антитіл: вчені виявили здорових людей з украй низькою кількістю антитіл і хворих з високою. Тобто природний імунітет — складний феномен, який не може бути замінений штучною стимуляцією утворення антитіл.

Нині активно поширюється міф про те, що дитячі хвороби украй небезпечні. Насправді практично завжди дитячі інфекційні хвороби проходять самі собою. Крім того, вони приводять до вироблення довічного імунітету, тоді як прищеплений імунітет лише тимчасовий. Тож вакцинація від дитячих хвороб відсуває вразливість дитини на дорослий вік, коли смертність від них на порядок вища.

Раніше було позитивне ставлення до дитячих хвороб. Наприклад, у Британії були поширені т. зв. корові вечірки: якщо якась дитина захворіла на кір, то сусідні батьки приводили своїх дітей гратися з хворим, щоб вони заразилися і набули імунітет. Саме дитячі хвороби формують повноцінний імунітет. Встановлено, що люди, які вчасно ними не перехворіли, мають вищу захворюваність іншими хворобами.

А що робити, якщо людина захворіла на якусь справді небезпечну інфекцію? Методи сучасної — інформаційної медицини — дають змогу це робити без жодних медикаментів. Наприклад, три роки тому знайомий лікар вилікував мене від грипу всього за півтори години за допомогою компактного приладу на базі персонального комп’ютера. Позбавлення від інших хвороб може потребувати більше часу. Наприклад, вітряна віспа виліковується за три-чотири сеанси по одній годині. А що ж до імунітету, то його можна радикально підвищити взагалі без жодної техніки: зцілюючий ефект досягається читанням Живого Слова — спеціальних гармонізуючих текстів.

Це до того, що в Україні тихо розвивається альтернативна медицина. Її ефективність на кілька порядків вища за «офіційну медицину». Вона проста, доступна, не призводить до жодних побічних реакцій чи ускладнень. Це медицина майбутнього. Її повна перемога — питання часу.