Підробка антикваріату — вигідний бізнес

За даними фахівців ФБР, щорічний оборот цього ринку становить 6-7 млрд. Підробка творів мистецтва, їх викрадення, а також продаж колекціонерам на ринку і вивезення контрабандним шляхом — це сьогодні надприбутковий бізнес.

Нині це ремесло і »дилетантів від мистецтва», і відомих та маловідомих широкій публіці художників, які займаються підробкою шедеврів, а також злодіїв-професіоналів. За розрахунками експертів, нині по світу «гуляють» кілька мільйонів добротних підробок.

І ціни на деякі з них не захмарні. У цій статті йтиметься про нинішній ринок світових підробок антикваріату та його особливості.

Американський ФБР все знає

 За даними ФБР, з багатьох музеїв світу і місць проведення археологічних розкопок в цілому зникло в світі 7 — 10 тисяч рідкісних експонатів. Частину з них, наприклад, художні твори періоду Аккадського царства (існувало на території сучасного Іраку в ХХІV — ХХІІ ст. до н.е.), виготовлених приблизно 4 300 років тому, ФБР вдалося розшукати і повернути Іраку, але 5 тисяч предметів антикваріату все ще числяться в списку «зниклих». Другий рядок у цьому списку займає наліт, здійснений у 1990 році на Музей Ізабелли Стюарт Гарднер в американському Бостоні. Тоді щезли три полотна Рембрандта, по одній роботі «предтечі імпресіонізму» Мане і Вермеєра, а також п’ять картин імпресіоніста Дега. У цей список також увійшли крадіжки полотен Мунка з музею в Осло в 2004 році, золотої «Сільниці Франциска I» роботи італійця Челліні з музею у Відні в 2003 році, скрипки Страдіварі в Нью-Йорку в 1995 році, а також двох картин Ван Гога з Амстердамського музею в 2002 році, роботи Мікеланджело та Мерізі Караваджіо з ітілійського Палермо в 1969 році, пейзажу імпресіоніста Сезанна з Оксфордського музею в 1999 році, полотна Леонардо да Вінчі з Шотландського замку в 2003 році. Одну крадіжку, включено до списку, було розкрито за допомогою спеціалістів ФБР. Йдеться про два полотна імпресіоніста Ренуара і «Автопортрет» Рембрандта, викрадені в 2000 році в Стокгольмі.

 Як наголошують фахівці ФБР, «чорний» ринок торгівлі творів мистецтва займає 3-є місце в світі серед найбільш прибуткових сфер злочинної діяльності. Його річний оборот оцінюється в $6 — 7 млрд. За іншими ж даними, обсяг міжнародної торгівлі викраденими або вивезеними контрабандним шляхом творами мистецтва оцінюється у «Всесвітньому звіті про злочинність і правосуддя» ООН в $ 4,5 — $ 5,5 млрд щорічно. У Міжнародному реєстрі втрачених витворів мистецтва й антикваріату (Нью-Йорк) міститься близько 80 000 назв викрадених художніх цінностей. За оцінками експертів, коефіцієнт їх повернення дуже низький — від 10 — 15%. Вартість цінностей з цього списку (приблизно про 20% повідомляється без вказівки вартості) оцінюється в $650 млн. Обсяг антикварного ринку в Росії оцінюється в $200 млн на рік. Половина з них, за свідченням експертів, припадає на художні на підробки. За оцінками експертів, у середньому на підробки в Росії припадає 20 — 40% річного обороту антикваріату цієї держави, що у декілька разів менше, ніж в економічно розвинених країнах. Втім, думки різняться, і на це теж є свої причини. Російські фальсифікатори — професіонали високого польоту, і якість підробок часто перевершує рівень експертизи.

Географія крадіжок і підробок художніх творінь — широка

Уберегтися колекціонерам практично неможливо. За цих умов торгівці антикваріатом зацікавлені в заниженні оцінки обсягу операцій з підробками, щоб не «упустити» сам ринок. Потенційні покупці, навпаки, схильні завищувати кількість підробок, щоб збити попит і понизити ціни. Зараз у Росії велику частину антикваріату, що продається, становлять дореволюційні речі — картини, посуд і меблі, як правило, вітчизняні. А ось творінь 100—200-річної давності із Західної Європи на російському мало. Унікальними є оригінали старовини з країн Азії або того ж Китаю. Потім — антикваріат радянського періоду, різноманітний за якістю і цінністю. Недавно різко підскочили в ціні картини і статуї епохи соцреалізму, що раніше прикрашали районні клуби, а за часів розпаду СРСР їх викидали на звалища. Їх вартість росте щомісяця, навіть з’явилися підробки під соцреалізм. Окремий пласт антикваріату пов’язаний з Другою світовою війною. Певну частку тут займають вироби з Європи, які були вивезені як трофеї. Що характерно, більшість росіян, особливо пенсійного віку, і не підозрюють про реальну вартість того, що зберігається у них на горищах. Багато бабусь і дідусів поняття не мають, що їхній старий обридлий комод — не що інше, як антикваріат. А в результаті багато цінних речей колекціонери скуповують за гріш або взагалі знаходять на звалищах. Як і в будь-якому бізнесі, ціна на антикваріат визначається попитом і пропозицією. Найбільш затребуваними, а отже, вразливими в сенсі підробок стали монети і вироби глухої княжої історії, російські художники XIX століття, російський авангард, раритети Другої світової війни. Сьогодні міжнародні експерти зазначають значно збільшене число крадіжок і пограбувань культурно-історичних об’єктів Азії. За даними китайського фахівця з повернення вкрадених цінностей Хе Шузонга, директори авторитетної неурядової організації «Охорона культурної спадщини», «мережа нелегальних торгівців викраденими цінностями охоплює всі великі міста Китаю з центром у Гонконзі». А загальні втрати Китаю, викликані корупцією, ухиленням від сплати податків і незаконним вивезенням культурних та історичних цінностей за рубіж, становили за останні два роки $120 — $150 млрд, або 13,2 — 16,8% ВВП країни. Звідси, до речі, й інша актуальна для Китаю, і не тільки, проблема — підробки. Наприклад, після Другої світової війни «найулюбленішою» країною у «чорних антикварів» була Німеччина. Тільки за судовими випадками у 1945 — 1962 рр. американські солдати викрали звідти близько 4 000 творів мистецтва. У 70-х епідемія подібних крадіжок охопила Італію. У 1970 — 1980 рр. там було зареєстровано не менше 253 000 випадків розкрадання культурних цінностей і раритетів. До речі, фахівці стверджують, що на «Аппенінському чобітку» зосереджено 30% світового художнього багатства світу (тому є що красти і продавати нелегально або легально на ринках). Ще недавно у Великій Британії збитки від розкрадання застрахованих творів образотворчого мистецтва і антикваріату становили $460 — 750 млн щорічно. На зорі 90-х дуже популярними були витвори мистецтва, вкрадені з Росії. «Чорним» антикварам тоді незрідка траплялися по-справжньому безцінні речі. До того ж з кожним галасливим придбанням крива крадіжок з російських галерей, храмів і приватних колекцій тут же піднімалася. Потім разом із світовою політичною кон’юнктурою «чорні» антиквари зацікавилися Близьким Сходом. Наприклад, у 1997 році велику частину «чорного ринку» коштовностей Великої Британії становили предмети, викрадені з Іраку, Кувейту, Сірії. Їхній нелегальний оборот оцінювався в півмільярда фунтів щорічно. За повідомленням китайського інформаційного агентства «Синьхуа», 80% картин у приватних колекціях Китаю не являють собою ні художньої, ні історичної цінності. До 99% творів мистецтв, які були виставлені в Пекіні на Міжнародному дні музеїв на початку ХХІ століття, також виявилися фальшивками. Подібні скандали в світі мистецтва далеко не рідкість, і все тому, що оригінали сьогодні не так економічно вигідні, як підробки. Звичайно, міжнародний ринок вкрадених культурних цінностей досить стійкий. Ось декілька основних параметрів. Згідно з даними Інтерполу, картини і скульптури завжди становлять близько 50% усіх викрадених цінностей. Крадуть їх або з приватних колекцій, або з церков. Серед стабільних лідерів за обсягами незаконно вивезених цінностей — Італія, Франція, Польща, Росія, Німеччина. Країна, звідки ніколи й нічого не викрадали — це далека від європейського континенту Нова Зеландія. Проте на «чорному ринку» є і своя мода, він також схильний до змін. Кожна справжня річ, що з’явилася там, значно підвищує інтерес покупців до відповідного регіону, попит на вивезені звідти цінності починає тут же зростати. Адже якщо трапився один цінний екземпляр — отже, трапиться і другий, третій. Тобто ринком «чорного» і «білого» антикваріату керує одна проста річ — жага наживи. Ну і, звичайно ж, на нього сильно впливає політична кон’юнктура.

Викрадення Європи: велика частина західних старовин або крадена, або підроблена

У світі саме антикваріат виконує роль універсального засобу заощадження. Гроші, вкладені в речі, не може знищити жодна інфляція. Нерідкі випадки, коли за 2-3 роки цінність купленої речі — чи то скульптура, картина або коштовність, подвоюється у ціні. Але, звичайно, вкладення в антикваріат приносять 15—20% річних у валюті. Тому річний обсяг світового ринку антикваріату становить близько $27 млрд. Тільки в Європі щорічно проводиться більше сотні аукціонів, виручка яких перевищує $5 млрд. Активність на ринку антикваріату впливає на всі сегменти фінансового ринку: під час фондових спадів значні капітали переміщаються на ринок антикваріату. Не випадково в одній з провідних антикварних столиць світу Лондоні обсяги торгівлі антикварними виробами можна порівняти з оборотами в банківському і страховому бізнесі. Ринок підробок на Заході має набагато більші обороти, ніж ринок справжнього антикваріату.

Фальшивих художніх творінь більше, ніж справжніх

У деяких сегментах антикварного ринку на одну справді антикварну річ припадає як мінімум 5-6 підробок. До того ж підробляють практично все: картини відомих і не дуже художників, меблі, прикраси і раритетні книжкові видання. Ринок фальшивої старовини процвітає, особливо в роки змін, як це відбулося з Росією на початку ХХ ст. Таке, до речі, вже траплялося в Росії в ХІХ ст., тоді коло російських поціновувачів мистецтва, колись аристократичне, розширилося за рахунок розбагатілих промисловців і купців. Бувало це і раніше — одразу після війни з Наполеоном. За свідченням завідувача секції реставрації дерева Історичного музею Дмитра Сорокіна, московські реставратори під час реставрації старовинних меблів зіткнулися з несподіваним казусом: виявилося, багато предметів дворянського побуту початку ХІХ ст. можна сміливо записувати в підробки. Наплив таких історичних фальшивок припав на кінець війни 1812 року, коли до Росії як «сувеніри» офіцери везли дорогі французькі меблі. Тут-то французькі майстри розвернулися — «впарювали» російським армійським простакам відверті підробки під виглядом різних «людовіків». Цікаво, що сьогодні ці підробки під антикваріат вже стали раритетом. Сьогодні в Росії існує маса кустарних майстерень, які виробляють ордени, монети, ллють бронзу і малюють. Способів підробки антикваріату багато — від нехитрих до витончених. Найпростіший: у букіністичному магазині або з рук купується оптом купа старих малюнків. На звороті пишеться: «Рєпін», «Васнєцов», «Маковський» або «Шишкін». Автограф затирається, іноді додається дарчий напис. Твір здається в інший магазин з прибутком, який може становити більш як 100%. Самий просунутий, трудомісткий, але й надійний» спосіб фальсифікації антикваріату — створення підробки з нуля. У процесі, звичайно, беруть участь кілька фахівців. Майстер-художник за завданням замовника, який і відповідає за збут фальшивок, пише картину. При цьому використовуються старе полотно і фарби, зіскоблені зі старих полотен. Реставратор надає речі товарний вигляд — штучно старить в спеціальній печі, робить тріщини в лаковому покритті, забиваючи їх старим пилом. Експерт-мистецтвознавець створює легенду: коли написано картину і де знайдено. Після цього «твір» отримує путівку у велике життя, потрапляє на престижні аукціони, а звідти — у поважані колекції. Тому важливим сегментом ринку підробок є виготовлення фальшивих експертних висновків. «Знайти» нібито невідомий твір маститого автора в такій благодатній країні, як Росія, просто. У сховищах сотень обласних і районних музейчиків припадає пилом всяке шмаття з розорених панських садиб, до цього часу не враховане, не внесене в каталоги. Трапляються справжні сенсації, а вже організувати фальшиву знахідку для фахівців не важко. Буває, купили справжню картину зі справжніми паперами, з неї зробили копію. Копію продають у комплекті зі справжніми паперами.

І Києв був центром підробок, загалом непоганих

Де роблять підробки? Виявляється, «фабрика» фальшивого антикваріату була і в Києво-Печерській лаврі на початку ХХІ ст. Так стверджують московські експерти. У «лабораторії» з художніх підробок була плавильна піч, десятки форм і матриць для виготовлення стародавніх монет — золотих червонців, ювелірних прикрас, хрестів і орденів, зокрема ордена Леніна і «Червоної Зірки». Були знайдено підробки під знамениті скіфські знахідки.

 Підготував Сергій ЛЕБЕДЬКО 

Продовження в наступному номері