Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

УКРАЇНСЬКИЙ АН-71, КОД НАТО «MADCAP»

На початку 1980-х років з новою силою спалахнув військовий конфлікт між Сирією і Ізраїлем. У долині Бекаа сталися найбільші танкові і повітряні битви сучасності.

Долина оточена горами з усіх боків, наземні радари сирійців повітряний простір над нею проглядають погано. Ізраїльтяни для управління боями застосували літак розвідки радіолокації Е-2С “Хокай”, який баражував далеко від сирійських винищувачів і при появі щонайменшої небезпеки втікав. Згори він проглядав долину і наводив ізраїльські винищувачі на сліпі сирійські літаки і вертольоти.

У результаті сирійці зазнали значних втрат, хоча билися хоробро і вміло. Очевидно, постало питання про необхідність невеликого літака розвідки радіолокації і управління, схожого на ефективний “Хокай”. Він був дуже потрібний і нам, і нашим союзникам. Продажі за рубіж повністю окупили б розробку і спорудження літака, і дали б значні прибутки.

Уряд видав постанову, і досить швидко було представлено проекти Як-44 і Ан-71. Одразу вирішили споруджувати макети в натуральну величину, на Як-44 встановити два могутні гвинто-вентиляторні двигуни Д-27, які тоді ОКБ Яковлєва випробовувало у польоті на дослідному пасажирському Як-42. До речі, чотири Д-27 встановлено на українському Ан-70.

Ан-71 вирішили створювати на базі Ан-72, який сідав і на аеродромах з короткими злітними смугами. Військові хотіли, щоб Ан-71 міг сідати і злітати і з палуби важкого авіаносця, який у той час будували в Миколаєві.

Це були часи правління Еренштейна-Андропова. Все робилося швидко і чітко, але зі створенням дозорного літака гальмувалося. Першим зійшов з дистанції Як-44. Відчувалося, що два його гвинтовентиляторні двигуни з повітряними гвинтами протилежного обертання і 14 лопанями на кожен двигун зможуть легко підняти в повітря літак не лише з бетону, а й з палуби авіаносця. Саме Д-27 і підвів.

Дослідний Як-42 з одним Д-27 і двома звичайними реактивними двигунами полетів на авіакосмічну виставку в Парижі. На очах усієї світової авіаційної громадськості йому довелося сідати з Д-27, що горів. Літак врятували два звичайні двигуни. На Як-44 їх не встановили, тому радіолокатор, який у разі відмови літає, був би приречений. Було вирішено всі роботи з Як-44 згорнути.

Ан-71 збудували. На його килі встановили склопластиковий “гриб”, усередині якого оберталася антена радіолокатора. На американському “Хокаї” радіолокатор встановлено на пілонах над центропланом, поблизу цен­тру тяжіння літака. На Ан-71 в цьому місці — двигуни з потужними реверсорами тяги, тому “гриб” довелося поставити на килі.

Коли звістка про збудований Ан-71 дійшла до Ізраїлю, США і країн НАТО, — літаку негайно дали кодове позначення “Madcap” — тобто “Навіжений”. Мався на увазі дископодібний обтічник антени радіолокатора, “гриб”, якого не хотіли б бачити ні в Ізраїлі, ні в США, ні в НАТО. Такі прізвиська західні специ з технічного шпигунства давали нашим найнебезпечнішим літакам.

Був у нас середній бомбардувальник Ту-22, дуже красивий. Деякий час його на Заході так і називали — Красенем. Потім почали називати Blinder (Сліпець). Мовляв, пілотам з кабіни бомбардувальника нічого не видно!

Ан-71 не судилося бути прийнятим на озброєння НАТО. Оскільки дозорний літак міг би змінити хід подій не на користь західного світу. У Радянському Союзі доводити до пуття “Навіженого” багато хто не хотів. Так літак Ан-71 в серію не пішов і не був прийнятий на озброєння.

Все було зроблено дуже тонко. Фахівці довели, що Ан-71 не потрібний, оскільки є винищувач-перехоплювач МІГ-31 з могутнім радаром, з кабіни якого командир може управляти діями цілого полку перехоплювачів. Природно, він може, але ж ніхто не передасть Сирії або іншому союзникові новітній МІГ-31. “Чомусь” ні в кого з посвячених в таємні справи навколо Ан-71 рот не розкрився, і програму, яка могла б принести країні сотні мільйонів у валюті, було тихенько переведено в розряд довгобуду.

Заробити гроші на продажах Ан-71 не захотіла і ласа до валюти Українська держава. Ще в 2004 році нездійсненна мрія військових стояла на аеродромі. Як виявилося, в очікуванні смерті, а не закордонних замовлень.

А що сьогодні? Погляньте на фотографію, де Ан-71 вже без “гриба” і без однієї “ноги” шасі. Невдовзі він втратить подобу літака. Напевно, вирішено заробити на брухті титанових сплавів. (Ох, не просто так ширяться чутки, що на державному заводі розвелося 12 мільйонерів.) А що розробка Ан-71 коштувала великої праці, здоров’я і грошей — хто ж пригадає?

Погляньте на фотографії шведських винищувачів різних епох. Багато хто з них літає, і не лише для розваги публіки. За необхідності не лише “Гріпенів”, а й “Дракенів”, “Віггенів”, навіть дідусі “Лансерів” можуть підняти в повітря шведські генерали, щоб витурити порушника з повітряного простору Швеції.

Це лише наші генерали не розуміють важливості літака раннього запобігання радіолокації. Й економістам якось він ні до чого, адже вони звикли брати гроші в борг і дедалі тугіше затягувати фінансову петлю на шиях українців.

Володимир РЕПАЛО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com