Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Медійне королівство кривих дзеркал

Про київські вибори у кривому медійному дзеркалі в Україні утвердилися дві небезпечні тенденції. Перша — ні року без виборів. Друга полягає в тому, що кожні нові вибори стають бруднішими за попередні. Вибори столичного мера, як і вся кампанія, — яскраве тому підтвердження. Роль медіа щодо цієї негативної тенденції — більш ніж показова.

Ще кілька місяців тому ми писали, що в українських медіа стають дуже помітними симптоми вже знайомої хвороби. Після київських перегонів-2008 час кричати про епідемію, яка знову вразила вітчизняний інформаційний простір. Адже те, як висвітлювали ці локальні вибори, дуже нагадує висвітлення іншої кампанії — президентської 2004 року. І напередодні 2010-го — це не просто серйозно, це дуже загрозливо.

«Джинса» або чого бажаєте за «чорний нал»?

Зайве говорити, що джинси було багато, нею користувалися практично всі головні кандидати. Більшість загальнонаціональних ЗМІ ставили питання так: про вибори «або за гроші, або нічого». Інтереси суспільства виявилися аж зовсім «збоку» — про програми, реальні дії та здобутки, персоналії претендентів та їхні команди українці так нічого і не дізналися. За словами Єгора Соболєва, організатора журналістської ініціативи «Не продаємося», найбільше передвиборних матеріалів, схожих на проплачені, було на користь Леоніда Черновецького. І це стосується не лише Київського медіа-холдингу. Однак це не означає, що всі інші кандидати гребували таким чудовим способом власного піару. Київ — надто привабливий об’єкт, тому коштів на купівлю новин вистачало не в одному штабі. Тепер ці люди робитимуть усе, аби ті кошти компенсувати за наш з вами рахунок. Але журналісти, які писали чи подавали в ефір проплачений піар кандидатів, навряд чи складали собі працю подумати над цим...

Цензура

Можемо впевнено сказати — під час київської виборчої кампанії в українські ЗМІ повернулася цензура. Немає особливого значення, чи йде вона від влади, чи від власників. Бо в цьому випадку власники просто домовилися з владою і стали операторами в реалізації «побажань від влади» — і київської, і загальноукраїнської. На деяких загальноукраїнських телеканалах дуже чітко було сформульовано вимогу власника та топ-менеджменту — про Черновецького як про покійника, тобто — «або добре, або ніяк». Тож жодних розслідувань про «здобутки» мера ми так і не побачили.

Отож цікава тенденція, дуже подібна до 2004-го, — реальну інформацію про київські перегони можна було дістати хіба що з інтернету.

Persons non-grata

Ви вже забули той час, коли таку яскраву зірку українського політикуму, як Юлія Тимошенко показували по телевізору десь раз на півроку? Схоже, ті часи нам доведеться згадувати вже скоро. Адже цю технологію на кількох каналах дуже добре пригадали. Чи хтось бачив на цих виборах в ефірі того ж Віталія Кличка? Керівники його штабу прямо заявляли про відмови у наданні прямого ефіру на «1+1» . І жодної реакції... Усім байдуже, що через відсутність дебатів кияни не змогли побачити кандидатів «як вони є», почути їхні відповіді на несподівані запитання у прямому ефірі, зрештою, одразу почути кілька протилежних думок. Фактично боротьби кандидатів не було. Була боротьба компроматів та чорного піару, вилитого за великі гроші з «блакитних екранів» наших телевізорів та чорно-білих газетних шпальт.

Скасування прямих ефірів

Ще не так давно російські політики визнавали досягненням українців у медійній сфері те, що в Україні є політичні ток-шоу в прямому ефірі, де можна сказати те, що потім не можна буде вирізати чи підкорегувати. Навіть Жириновський визнавав, що в Росії вже цього немає, там інша «інформаційна політика». Але, схоже, в нас тенденції до наслідування «великих братів» і в цьому. Принаймні, дуже підозрілою є скасування двох основних прямоефірних ток-шоу просто напередодні виборів — «Я так думаю» на «1+1» та «Свободи» Савіка Шустера на «Інтері». Прес-секретар «Інтеру» Ірина Павлик пояснила це тим, що телеканал намагався уникнути скандалів у прямому ефірі, чорного піару, а також міркуванням, що на програму про вибори слід було б запросити всіх кандидатів, а їх, нагадаємо, понад 50.

Канал опікується правами кандидатів?

«1+1» скасував свій проект «Вибір Києва — 2008» через «застереження юридичного відділу». Прикметно, що запрошення на ранковий ефір Дениса Басса, заступника голови КМДА, таких застережень не викликало, так само як підводка, в якій киян закликали голосувати за Черновецького.

Соціологія «по-київськи»

Соціолог Ірина Бекешкіна зазначає ще один вид джинси: замовні соціологічні рейтинги, які залюбки розповсюджували ук­раїнські медіа. За її словами, «всі кандидати, окрім найбільш рейтингового Черновецького (якому це було не потрібно), подавали у змові з медіа неіснуючі рейтинги неіснуючих фірм. Це робили і провідні інформаційні агенції, і газети, і телебачення. Тобто це явно були проплачені сюжети». Це був підвид політтехнології, в якому разом із ЗМІ використали ще й соціологів.

Що у підсумку?

Тенденції очевидні — повний відступ від так званих здобутків в інформаційній сфері. А водночас і тренування перед президентською виборчою кампанією-2010. У вас є сумніви, що буде саме так? Насправді результати цієї виборчої кампанії значно глибші, ніж переобрання Черновецького. Явка виборців, яка ледве перевищила 50%, показала, що на людей не діє те, чим їх «годують» з телевізора. Киян охопила апатія, вони просто проігнорували вибори. Вочевидь, значно більше, ніж половина виборців вже давно не довіряє ані медіа, ані соціології. І не слід чекати, що на наступних виборах (чергових чи позачергових) ситуація покращиться.

Цього року людей не переконали ані білборди (які, до речі, з’явилися у Києві ще до офіційного початку кампанії), ані численні замовні сюжети, зустрічі з кандидатами, пофарбовані паркани та дитячі майданчики. Вибори були повсюди, але їхнього висвітлення не було. Була лише політична реклама — офіційна та неофіційна. Люди, і так втомлені від безкінечної політичної боротьби, ці вибори проігнорували.

Абсентеїзм — неучасть у виборах — за словами пані Бекешкіної, свідчить про те, що в країні не працюють демократичні механізми, що люди у них не вірять. Особливо небезпечно, коли це вражає думаючу частину населення. У майбутньому це може призвести до загальної апатії та встановлення диктатури. Пані Бекешкіна каже, «зі сторожових псів демократії медіа перетворюються на цуциків, які обслуговують політиків». І з нею важко не погодитися. Самі ж медіа, здається, забули, що таке вже було: і був 2004-й рік, і «1+1» вже вибачався перед новообраним Президентом Ющенком за відмови в ефірі.

Зараз українським медіа теж є перед ким вибачатися, але глядачам, здається, вже все одно. Думаючий глядач скептично ставиться до «цуциків», як і до їхніх господарів.

Вікторія Сюмар,
Софія Машовець
,
ІМІ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com