ЛІВІЯ — КОРОЛЕВА АФРИКИ

Початок у попередньому номері)

Визначні Пам’ятки Лівії

 На території Лівія збереглися: неолітичні наскальні зображення полювання на слонів, бізонів і ін. (р. Ель-Увейнат), пам’ятники мистецтва (1-е тис. до н. э.) Фінікії — скульптура з глини, розписна чорно-лакова кераміка, скляні судини, намиста (Лептіс-Магна); залишки старогрецьких, давньоримських і візантійських споруд з мозаїками і скульптурою (театр в Сабраті, кінця 2 — почала 3 вв.); пам’ятники античного прикладного мистецтва, в яких поєднуються грецькі і сиро-месопотамськіє елементи; твори візантійського періоду (мозаїчна підлога базіліки Юстініана в Сабрате, Археологічний музей, Сабрата).

 Після ж арабського завоювання (7 — почало 8 вв.) на території Лівія формується арабо-берберская культура, виникають міста — «медіни», з вузькими звивистими вулицями, 1—2-поверховими глинобитними будинками, що мають плоскі дахи і внутрішні дворики, мечетями, мінаретами. Для 18—19 вв. характерні многокупольниє мечеті, прикрашені всередині орнаментальним різьбленням, розписом і поліхромними майоліками (мечеть в р. Дерну), у віддалених районах мечеті — глинобитні, прямокутні в плані споруди кріпосного характеру.

 В період італійського панування (1912—43 рр.) в містах створювалися європейські квартали. Після завоювання незалежності (1951 р.) будуються школи, госпіталі, житлові і адміністративні будівлі сучасних типів, реставруються і використовуються римські акведуки, цистерни і дамби.

 У Лівії є прекрасні колекції мозаїк, музеї і римські лазні, і все це нітрохи не гірше, ніж в будь-якій іншій точці Середземномор’я. В першу чергу західних туристів туди може привернути класична спадщина Лівії, хоча дотепер небагато знають, що в цій країні знаходяться 5 об’єктів, які внесені до списку світової культурної спадщини. У їх числі — і останки стародавнього міста Лептіс Магна, що вважався свого часу одним з красивих римських міст на Середземномор’ї — з власним форумом, амфітеатром, цирком і декількома храмами. Є тут і грецькі розвалини — такі, як місто Кирена.

 У Лівії дійсно є ряд переваг для допитливих туристів. По-перше, ця країна не «зіпсована» поки масовим туризмом. Тут немає «псевдобедуїнів», що катають туристів на верблюдах і вимагають бакшиш за те, що «абориген попався ненавмисно в об’єктив фотоапарата зарубіжного гостя (до речі, тут взагалі не просить бакшиш).

 Знаходячись в ізоляції протягом тривалого часу, Лівія практично не займалася розвитком готельно-туристичної бази, і сьогодні значна частина середземноморського побережжя перебуває в запустінні. А Лівія, за свідченням зарубіжних фахівців з туризму, може відкрити зовнішньому світу привабливість існуючих в країні архітектурних комплексів, створених тисячоліття тому.

 Великий інтерес для туристів представляє неординарна архітектура столиці Лівії. Шкода, що в Тріполі всього декілька сучасних готелів, здатних прийняти і обслужити зарубіжних туристів на європейському рівні. До речі, одна з лівійських компаній пропонує українцям поїздки в їх країну за коректними цінами.

 І насправді Лівія є, що показати іноземним гостям. Візьмемо, Тріполі.

Старий Тріполі є типовим для Північної Африки нагромадженням з вузькими вулицями. Тріполі — це за арабськими мірками красиве місто, і у нього є інша назва — «Арус Альбар Альмотавашит» або «Перлина Середземномор’я». Мабуть, Тріполі — єдине місто Середземномор’я, яке може гордитися тим, що час зберіг тут одну з величних арок «римського виробництва» — арку Марка Аврелія (зведена ще в 164 р. до н.е.), а сьогодні споруда з тисячолітньою історією як би втілює вхід до «медіну» Тріполі — міської освіти з вузькими вулицями і покошеними будинками.

 Варто туристам звернути увагу на мечеть Ахмада Паші Караманлі. Здається, вона найпривабливіша зі всіх, побудованих у місті. Розташована на невеликій відстані від Замку біля входу на торговий ринок (центр міста), вона була споруджена в 1711 р. засновником Караманлійськой династії і губернатором Тріполі. У центрі її дах над прикрашеним прекрасним ліпленням святилищем вінчають 25 куполів. Окреме приміщення призначене для гробниць самого Ахмад Паш і членів його сім’ї, а над ним підноситься восьмикутний мінарет в типовому турецькому стилі.

 Не менш цікава в архітектурному відношенні мечеть Ін-Нака. Це стара мечеть в Тріполі, архітектура якої несе відбитки багатьох часів (останні грунтовні прибудови зроблені близько 1610 р.). Вона також відома під назвою Верблюжої Мечеті, у зв’язку з існуючою легендою про арабського завойовника Аміре ібн Аль-Асе, якому, нібито, городяни в обмін на мирне життя запропонували великий викуп і подарували йому верблюдів.

 Викликає інтерес у туристів і витончена архітектура мечеті Гурги. Вона була побудована Юсуфом Гурги в 1833 році на площі в 16 м2. Її дев’ять колон підтримують дах з 16-у невеликими куполами. Мінарет мечеті, найвищий зі всіх мінаретів лівійської столиці, восьмикутної форми і має два балкони.

 Про історичне минуле міста розказують і багаті музеї столиці. Цілий музейний комплекс розташований на території фортеці біля площі Незалежності. Найбільший з них — Археологічний — володіє чудовою колекцією римських скульптур, знайдених на розвалинах римських колоній в Лівії. Особливий інтерес викликають мармурові торси Венери і Аполлона, статуя крилатої Перемоги, імператора Клавдія і ін. У музеї є багаті збори колон, декоративних плит і грецького мармуру, фресок, монет і виробів з скла. Гордістю музею по праву вважається колекція мозаїк (звичайно, в якісному відношенні вона поступається однойменній колекції музею Бардо в Тунісі). Серед мозаїчних шедеврів можна виділити мозаїку «Пори року», що складається з 9-ти панно, чотири з яких представляють пори року, а інші — зображають тварин, фрукти і поєдинки між гномами і птахами. Інша мозаїка зображає сцени полювання і боїв гладіаторів. Велику цінність має збори орнаментальних мозаїк.

 У музеї знаходяться багатющі збори рукописів, зокрема карфагенськіх, римських, грецьких, арабських, турецьких. Особливо цінними є рукописи, що відносяться до епохи фараонів Єгипту (XI-VIII вв. до н. э.).

 Етнографічний музей з його зборами предметів ужитку, одяг і т.п. дає яскраву картину побуту магрібськіх арабів. Про стародавні звичаї і обряди арабів можна взнати з представлених манекенами сценок.

 Сьогодні Тріполі ділиться на Старе і Нове місто. Північно-західну його частину займає «медіна» — Старе арабське місто, що зберегло вигляд, характерний для міст Арабського Сходу. Саме в старій частині міста розташований найдорожче для кожного араба барвистий базар — сук. До речі, на суке в Тріполі — дуже дешеве золото в арабському світі — приблизно $4-6 за грам виробу (вартість робіт тут нижча, ніж в Кувейті, Єгипті і ін. країнах цього регіону).

 Лептіс Магна — під охороною ЮНЕСКО

 Лептіс Магна — це чудово збережене (після археологічних розкопок) римське місто, розташоване на схід від міста Аль-Хум (Аль-Хомс), в 150 км від Тріполі. Його заснували фінікійци в VII в. до н. э., зробивши його проміжним портом на торговому шляху в цій частині континенту, а з VI століття до н.е. до кінця III в. до н. э він був частиною Карфагенського держави. Після другої Пунічної війни 218-207 рр. до н.е. місто було захоплене берберами -нумідійцамі, а в 107 р. до н.е. — після падіння Карфагена (146 р. до н.е.) — до нього увійшли римські легіони. До краху Західної римської імперії Лептіс Магна знаходився в її складі і саме в цей час досяг найбільшого розквіту. Особливо багато зробив для процвітання Лептіс-Магни римський імператор Септим Північ, бербер за походженням, що народився саме тут в 146 р.

 У епоху Северів поряд із старим містом, на південний схід від нього, був фактично побудований новий. Від нього в даний час залишилися тільки вражаючі руїни другого форуму розміром 200х100 м, який був оточений будівлями базіліки з величезним залом, портиками і аркадами. Від цього форуму до порту проходила нова вулиця — кардо

завширшки в 20 м, прикрашена 250 колонами з ассуанського граніту. Були побудовані також маяк, набережні, інші храми, портики, а в околицях — багаті вілли.

 Серед найпривабливішого в цьому місті з римського періоду можна назвати Тріумфальну Арку Септима, Форум, Базіліку з її орнаментальними зображеннями і численними скульптурами, напівкруглий Німфеум і Терми Адріана. Витончена вулиця з колонами сполучає Терми з бухтою. Інтерес для туристів представляє також вражаючий 70-метровий в діаметрі амфітеатр, з якого відкривається вигляд на місто у всі напрямки.

Його сцена і вхідні отвори збереглися без змін. Римський Круг, на східній стороні міста, побудований у формі підкови і точно повторює лінію побережжя.

 Варто також відвідати ще декілька невеликих городків в Лівії і ознайомитися з архітектурними творіннями архітекторів рабовласницького ладу — Толомєєм (Птоломєєм), Сусом (Апполонієм), Сабратой і «грецькою Киреною».

Птоломея — вишукано прикрашений Еллінський Палац, є основною визначною пам’яткою цього стародавнього міста. Споруда відноситься до I століття до н.е. з пізнішими прибудовами, зробленими два століття через. Цей двоповерховий, з просторими кімнатами, мозаїчними підлогами і мармуровою обробкою стін будинок, очевидно, належав знатному громадянину Риму. Вулиця Пам’ятників, що йде з південного заходу на північний схід через північний район, була головною артерією міста і тому на всьому своєму протязі прикрашена фонтанами, портиками, гравюрами і скульптурами. Базіліка вже повністю звільнена зусиллями археологів від грунту, рівно як і будівля Штабу Дюка — фортеці, в якій колись розташовувався римський гарнізон.

 Багата на різні пам’ятники і Суса (Аполлонія). В межах міських стін розташовані Театр, Лазні, Головна вулиця і розвалини Візантійського Палацу. Навколо розташовані численні церкви, наприклад, Церква Подвійних Стін, Східна Церква V століття н.е. з красивими колонами із зеленого мармуру, Центральна Церква і Західна. Багато із знайдених тут мармурових рельєфів, облицьовувань і мозаїк зберігаються нині в Археологічному музеї Лептіс Магна і в музеї Тріполі.

 Незабутні відчуття викликають відвідини містечка Сирени і його пам’ятників. Головним надбанням цього римського міста є храм Аполлона, одна з самих старовинних будівель Сирени, споруджене ще в 7 столітті до н.е. з пізнішими прибудовами, що вироблялися протягом подальші 300 років. Написи з іменами римських священиків цього храму дотепер читаються по обох сторонах входу. У головного вівтаря при вході дотепер збереглося дренажне пристосування, по якому стікала кров жертовних тварин. Фонтан Аполлона розташований відразу за Храмом. Тут же, імовірно імператором Трояном в 98 г н.е. були побудовані Великі Лазні, але після того, як вони були зруйновані під час Єврейського погрому, в 119 р. н.е. їх відновив імператор Андріан. Будівля цікава своїми вишуканими прикрасами, мармуровими стінами і підлогами, мозаїками і дивовижними зведеннями даху. Капітолій, побудований вже в кінці Еллінського періоду, був перетворений римлянами в храм, де молилися Юпітеру, Юно і Мінері. У його входу підносяться чотири витончені дорічеськіє колони, і на них можна побачити грецькі написи, що залишилися з часів імператора Адріана. По сторонах вулиці Каріатид, що йде в східному напрямі від Агори, колись, як виявляється з її назви, розташовувалася безліч скульптур на п’єдесталах. Зараз вони валяються на землі і безповоротно руйнуються. На самій вулиці розташований витончений будинок Ясона Магнуса — одного з священиків храму Аполлона. Церква, побудована напроти стінних зміцнень. У центрі старого міста розташований невеликий музей, в якому виставлені мозаїки і скульптури римського і візантійського періодів.

 У найстародавнішій частині міста, прилеглій до гавані, можна побачити руїни Форуму з курією, базілікой і декількома храмами. На південь від Форуму знаходяться ринок з двома павільйонами і великий, звернений до моря театр, споруджений при імператорі Серпні. При імператорах Траяне Адріані були побудовані Великі Терми, величний ансамбль терм з мозаїчними підлогами, з відкритим плавальним басейном, палестрою для гімнастичних вправ, численними статуями. Будівля цікава своїми вишуканими прикрасами, мармуровими стінами і підлогами, мозаїками і дивовижними зведеннями даху. Місто перетинала головна вулиця (кардо), прикрашена тріумфальними арками імператорів Тіберія і Траяна.

 Сабрата

 Архітектурною гордістю Сабрати (розташований в 80 км на захід від Тріполі). У 365 р. н.э. він був зруйнований сильним землетрусом, і з тих пір не відновлювався в колишньому блиску. Сабрата була побудована з пісковика, на відміну від Лептіс Магни, де основним будматеріалом був вапняк, а тому збереження її споруд на порядок гірше. Театр Сабрати (кінець II століття н. э.) нагадує чимось Петру (територія сучасної Ірданії) по колірній гаммі сохравнівшихся там будов.

 У Сабраті, як і в Лептіс Магні, є «Римський музей», де зібрані артефакти, знайдені на місці розкопок, статуї і мозаїки. У цьому місті також є лазні Адріана, з мармуровим басейном всередині, звичної гарячою і теплою кімнатами і величезними печами. У них є два форуми — один, побудований Серпнем, а інший, більше, побудований Африканським імператором Септусом. Він народився в Лептіс Магні (і помер в Йорке, після того, як реконструював Hadrian’s Wall) і хотів зробити свій форум ще більше, ніж колишній. Якоюсь мірою він в цьому досяг успіху, і його Тріумфальна арка була реконструйована і є першим, що можна побачити при в’їзді в місто. Він побудував нову пристань в порту, яка більш, чим досконала сьогодні. Також в місті можна оглянути фундамент маяка, що нагадує знаменитий маяк Фароса в Александрії. Пустеля. Саме пустеля якнайбільше привертає мандрівників до Лівії. Це особливий, дивовижний, ні на що не схожий мир.

 Кирена: грецьке місто в Лівії

 Це місто стало оплотом грецької цивілізації на африканському континенті ще в 7 в. до н.е. Він був заснований в 630 р. до н.е. як колонія емігрантів з грецького острова Тера (сучасний Санторін). Колоністи окуповували побережжя Північної Африки — Асиріс, а пізніше створили місто Кирену, яке з часом перетворилося на місце збору багатьох видатних грецьких учених і філософів. Своєї величі місто досягло в 400 р. до н.е. Кирене довелося вести декілька воєн — проти місцевих жителів і Карфагена.

 В порівнянні з іншими історичними місцями в Лівії в грецькій Кирене збереглося багато археологічних пам’ятників. Цікаве те, що в цьому грецькому місті — за два сторіччя до завованія Кирени арабами жив візантійським імператор Юстініан: саме посвяїіл багато часу восттановленію міста. Араби захопили Кирену в 7 в. н.е. і створили тут ісламський форпост Барка для проникнення на інші території Північної Африки.

Себха — «ворота в пустелю»

У наші дні «Воротами до Сахари» є місто Себха, звідки з Тріполі можна добратися на літаку менш ніж за півтори години (раніше на цей шлях каравани витрачали два місяці...). Звідси починаються джип-тури по Великій Пустелі, яка тільки в уяві недосвідченого обивателя є морем піску, а на ділі вражає своєю різноманітністю. Піски і бархани займають не більш 15% загальної площі Сахари. Вони утворюють на півдні Лівії два «піщані моря» — Ідехан Убарі і Ідехан Мурзук. Крім того, Сахара поцяткована уедамі (ваді) — гігантськими руслами висохлих річок, що протікали тут мільйони років тому. Втім, деякі з них пересохнули зовсім «недавно» — близько 6-5 тисяч років тому, коли в Сахарі щосили кипіло життя. Про цю, уявну вже фантастичною, епосі нагадують комплекси наскального живопису, створені автохтонними лівійськими племенами в VIII-II тисячолітті до нашої ери. На «картинах», залишених на прямовисних скелях, в печерах, зображені сцени полювання, стада корів, жирафи, крокодили, гіпопотами... Не менш вражаючим пам’ятником Сахари є петрогифи Ваді Меткандуш. У II тисячолітті до н.е. з’являються зображення коней і бойових колісниць: наступає епоха гарамантов — легендарного народу, який, як вважають, прийшов з берегів Середземного моря, з острова Кріт.

 Аж до арабського пришестя в VII столітті гараманти тримали в своїх руках майже всю транссахарськую торгівлю. Саме вони поставляли диких звірів для римських цирков. У цього народу була столиця — Гарама, сучасне містечко Джерма в двох годинах їзди від Себхи. Збереглися розвалини старого міста і пірамідообразниє могильники гарамантов. Нащадками гарамантов є туареги і тіббу (звані також тубу; останні живуть в горах Тібесті на межі з Чадом.