Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Вимоги меджлісу змінилися

Всекримський траурний мітинг пам’яті жертв депортації крим­ськотатарського народу, який відбувся у неділю 18 травня в Сімферополі, мало чим від­різнявся від аналогічних заходів минулих років. За одним винятком...

...У резолюції мітингу його учасники чи не вперше дали зрозуміти, що більше не сподіваються на українську владу в питанні відновлення прав кримських татар та мають намір звернутися по допомогу до міжнародного співтовариства.

Нотки розчарування кримських українською владою звучали і раніше. Проте якщо раніше це були нарікання репатріантів на «непослідовні і половинчасті» кроки Києва в питанні відновлення їхніх прав (така формула була в резолюції мітингу, що відбувся в 2006 році), то тепер маємо справу з абсолютно іншою риторикою.

«Українська держава і країни — члени СНД не тільки самоусунулися від виконання раніше взятих зобов’язань зі сприяння в поверненні на свої землі раніше депортованих кримських татар та їхніх нащадків, а й створюють нові перешкоди на шляху їх повернення, — мовиться в резолюції мітингу, в якому взяли участь близько 10 тисяч татар. — Не може бути жодного виправдання владі, яка за 17 років незалежності України не ухвалила жодного закону, направленого на відновлення політичних, економічних, соціальних і культурних прав кримськотатарського народу. Подальше ігнорування керівництвом України і значною частиною українських політиків законних інтересів і прав кримськотатарського народу є прямим викликом декларованим принципам демократії і справедливості, які мали б бути в основі будівництва незалежної і демократичної України».

Якщо раніше для авторів резолюції, яку, як правило, готує керівництво Меджлісу, основним об’єктом критики були власті автономії, то тепер їхня критика адресована насамперед вищому керівництву країни. «Демонстроване Українською державою, його вищим керівництвом байдуже ставлення до відновлення прав кримськотатарського народу потурає розгулу шовіністичних сил у Криму, заохочує грубе свавілля і дискримінацію кримських татар з боку кримської влади і посадових осіб», — мовиться в документі. Як приклади ставлення української влади до кримських татар учасники мітингу наводять масове побиття і погроми кримських татар, здійснені в листопаді 2007 року на вул. Балаклавській в Сімферополі і на плато Ай-Петрі, цинічну позицію більшості депутатів Сімферопольської міськради, які відмовляються надати земельну ділянку для будівництва соборної мечеті на вул. Ялтинській, 22, тотальні руйнування мусульманських кладовищ, що набули системного характеру. У провину владі ставлять нереагування на «відкритий шабаш журналістів проросійських газет, які сіють ненависть до кримських татар», і «болісні очікування тисяч кримських татар на отримання земельних ділянок для облаштування своїх сімей».

«Ми не маємо наміру і далі терпіти таке ставлення до себе! Ми на своїй землі і хочемо жити в державі, в якій права народів і права людини дотримуються рівною мірою», — наголошується в резолюції. У зв’язку з цим учасники траурного мітингу закликають спеціалізовані інститути Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи і Європейського Союзу направити своїх повноважних представників «задля надання ефективної допомоги в ухваленні Українською державою рішень, направлених на повне відновлення прав кримськотатарського народу».

Коментуючи журналістам текст резолюції, перший заступник голови Меджлісу, народний депутат України кількох скликань Рефат Чубаров зазначив, що представникам влади до цього дня практично нічого сказати репатріантам, «за винятком давно очевидних істин». Можливо, він мав на увазі звернення Президента України Віктора Ющенка до раніше депортованих громадян, яке зачитав на мітингу Леонід Жунько, і виступ голови Ради Міністрів АРК Віктора Плакиди (в обох текстах лише констатація масштабів трагічних наслідків депортації і повторювані з року в рік обіцянки забезпечити людям, які повернулися на батьківщину, «гідні умови життя»). «Ми справді дуже вдячні всім, хто бере участь в облаштуванні кримських татар, — сказав Чубаров. — Але сьогодні вже очевидно навіть нашим опонентам, що неприйняття законів, які б комплексно регулювали всі питання, пов’язані з відновленням наших прав — починаючи від повернення історичної топонімії і завершуючи питаннями нашої участі в ухваленні рішень, важливих для кримського суспільства, — спонукає до ескалації нової хвилі ненависті і ксенофобії в Криму».

На думку заступника голови Меджлісу, український політикум «не в змозі за нинішньої ситуації комплексно підходити до вирішення кримськотатарської проблеми». Саме тому кримські татари, за його словами, закликають ООН, ЄС, Раду Європи взяти участь у пошуках вирішення кримськотатарської проблеми. «Ми вважаємо це дуже ефективною формою, якщо сторони на це погодяться. В новітній історії України є багато прикладів, коли поліпшення чинного законодавства було пов’язане з роботою міжнародних експертів — Венеціанською комісією, комісіями Ради Європи і Європейського Союзу. Ми сьогодні побачили, що, як і багато інших проблем в Україні, кримськотатарська проблема є не що інше, як інструмент в руках політиків для розігрування у власних інтересах», — сказав Чубаров. Він висловив надію, що колись українська влада, нарешті, зрозуміє — «відкритий діалог, навіть за неможливості на цьому етапі вирішення проблеми, — це краще, ніж просто замовчування».

Ці ж меседжі Чубаров повторив в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна». Говорячи про перспективи ухвалення українським парламентом закону про відновлення прав раніше депортованих громадян, Чубаров висловив сумнів, що він може бути прийнятий найближчим часом. «Мій досвід депутата Верховної Ради показує, — сказав він, — якщо український політикум з різних причин не хоче врегулювати ту чи іншу ситуацію ухваленням законів, і в цю справу включаються спеціалізовані міжнародні інститути, ці закони ухвалюються». Як приклад Чубаров навів ухвалені українським парламентом закони про біженців, про міграцію, ратифікацію Європейської хартії про мови національних меншин, а також проведення 10 років тому кампанії за надання українського громадянства кримським татарам, які повернулися до України.

Очевидно, крім спроб впливу на українську владу через міжнародні організації, кримські татари мають намір використати ще один могутній ресурс — численну кримськотатарську діаспору, яка проживає в різних країнах, починаючи від Російської Федерації і закінчуючи США. Одним з прикладів такого тиску на офіційний Київ вже стала акція, проведена 17 травня цього року в Анкарі Федерацією кримськотатарських громад Туреччини (у цій країні проживає найчисленніша кримськотатарська діаспора — за різними даними, від 1 до 5 млн осіб). Як повідомило інформагентство QHA, під час акції, присвяченої роковинам депортації кримських татар з Криму, Федерація виразила своєрідну форму протесту Україні — залишила чорний вінок в Українському посольстві в Анкарі. За інформацією заступника голови Федерації Суата Арабаджі, близько 150 учасників акції зажадали від Києва «зваженіше вирішувати земельне питання на півострові», а також ухвалити закони про реабілітацію і статус кримськотатарського народу.

В арсеналі кримських татар, як і раніше, їхні традиційні методи ненасильницької боротьби за свої права. Проте, як наголосив в одному зі своїх недавніх інтерв’ю голова Меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемільов, зловживати кримськотатарськими принципами ненасильства «теж нікому не дозволено». «Ми розробимо систему ненасильницьких заходів, які змусили б владу в Києві і Криму зважати на наші права. Це акції громадянської непокори, залучення широкої міжнародної громадськості, апеляція до демократичних сил — і в країні, і за кордоном. Розрахунок тут такий: якщо ми хочемо бути членом європейської сім’ї народів, то потрібно й поводитися по-європейськи. Ми не дозволимо поводитися по-хамськи з цілою нацією тільки тому, що вона нечисленна», — сказав Джемільов.

Глава Меджлісу також розвіяв побоювання певної частини українського політикуму, яка вважає, що відновлення прав депортованих кримських татар і визнання їх одним з корінних народів України стане основою для розвитку кримськотатарського сепаратизму. «Якось я у Сполучених Штатах розмовляв з тодішнім послом України, — розповів Джемільов. — Так ось, він теж говорив, що якісь експертні служби Сполучених Штатів прогнозують, нібито через кілька років, коли чисельність кримських татар значно зросте, вони створять проблеми для України. Він тоді запитав, що я думаю з цього приводу. І я сказав: «Пане посол, ми могли б вже сьогодні створювати проблеми для України, якщо не поважатимуть наші права. Так само, як ми створювали ці проблеми для радянської влади, хоча наша чисельність була на рівень нижчою, порівняно з населенням України. Але якщо кримські татари в Україні відчуватимуть себе як вдома, якщо поважатимуть їхні права, то який резон нам у своєму будинку створювати проблеми?».

Леонід ІВАНОВ
Інтернет-видання «Обком»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com