Бахчисарай — палац і сад

Бахчисарай. Палац-сад. Колишня столиця Кримського ханства. Місто, розташоване за 30 км від Сімферополя в долині Качі — притоки річки Чурук-Су.

На території сучасного Бахчисарая споконвіку було кілька поселень. До появи міста в XVI ст. серед них було три головних. У V–VI ст.ст. на кордонах візантійських володінь виникло поселення Фулли. Коли Крим перейшов під владу кипчаків, це поселення отримало назву Кирк-Ер (сьогодні це місце називається Чуфу-Кале). Біля підніжжя поселення лежало поселення Салачік. При виході з долини було поселення Емкі-Юрт. У поселеннях Салачік та Кирк-Ер з часів Золотої Орди функціонували адміністративні центри. На межі XV– XVI ст.ст. хан Менглі І Герай почав розбудову Салачіку, плануючи перетворити його на великий столичний центр. Статус столиці Кримського ханства поселення Салачік зберігало до 1532 року. Цього року син Менглі Герая Сахіб І Герай заснував за 2 км від Салачіка нову ханську резиденцію і назвав її Бахчисараєм.

Серед місць, які слід обов’язково побачити — Ханський палац. Сучасний вигляд Хан-сараю сформувався у XVIII ст., коли орнаментальне та будівельне мистецтво Кримського ханства сягнуло вершини свого розвитку. Усі будівлі палацу об’єднані палацевою площею. Сьогодні значну її частину засаджено деревами, тоді як у часи ханів це був відкритий плац, який слугував місцем проведення різних святкових церемоній. З площі у місто вели двоє воріт. У Ханський палац потрапляють через Дарбехане-Капи — Північні ворота. У ханські часи на схилі долини навпроти входу в палац серед міських кварталів був ханський монетний двір — дарбехане («ворота монетного двору»). У будівлях, які прилягали до Дарбехане-Капи, вартувала ханська сторожа — капи-халки. Є в Ханському палаці ще одні ворота — Південні або Бахне-Капи («садові ворота»), які вели до садів на південь від Палацу.

Ліворуч від палацевої площі стояла Велика ханська мечеть, побудована 1532 року, яка у часі є першою будівлею Хансарая. У XVIII ст. на стінах Біюк-Хан-Джамі з’явилися арабські каліграфічні написи. Чорна в’язь літер — цитати з Корану. Обабіч мечеті стояли мінарети, прикрашені гостроверхими дахами та алемами (бронзові напівмісяці). Всередині мечеть являє собою просторий зал з високими колонами. У верхньому ярусі по периметру стін — широкий балкон. Частину його перетворено на окреме приміщення — ханську ложу. Її прикрашають вітражі, розписи на стінах та стелі. У Ханській ложі збереглися унікальні глазуровані з синім візерунком кахлі — ними колись було прикрашено майже весь Хансарай. Зовні поблизу східної стіни мечеті — абдезхане — приміщення з басейном і фонтаном (шадирван) для ритуального омивання віруючих перед богослужінням.

За мечеттю — Баня Сари-Гюзель («жовта красуня»). Одна з найдревніших будівель Хансараю, побудована одночасно з мечеттю. Майже 400 років тут зустрічалися, обговорювали важливі справі тисячі мешканців Бахчисарая. Зараз ця будівля не функціонує, вона перша у черзі на реставрацію.

На південь від Великої мечеті розташоване ханське кладовище (мезарлик), на якому знайшли вічний спокій дев’ять кримських ханів, сорок п’ять членів ханського роду, а також придворна знать. На кладовищі побудовано два мавзолеї — дюрбе, а також ротонда з останками Менглі ІІ Герая. Більшість мармурових монументів, на жаль, не збереглася. Але й те, що збереглося до нашого часу, вражає.

До кладовища прилягають ханські конюшні, які, своєю чергою, межують з Південними воротами. Біля Бахне-Капи росте ханський сад, у глибині якого побудовано мавзолей Дюрбе Діляри-бікеч. Дуже часто туристи проходять повз нього через віддаленість від туристичних маршрутів. Мавзолей було побудовано 1764 року посередині невеличкого кладовища. Свого часу навколо цієї споруди стояли надгробні пам’ятники. Дослідники вважають, що саме звідси у Фонтанний дворик після 1783 року було перенесено знаменитий Фонтан сліз. На честь кого було названо мавзолей — невідомо. Є лише здогади та легенди.

Поряд із садовими терасами та персидським садом височіє Соколина вежа — Тоган-Кулеси. За легендою, цю споруду назвали так тому, що тут свого часу тримали ханських соколів. Вона невеличка, з гвинтовими сходами всередині — ними можна піднятися на горішній майданчик, звідки відкривається чудовий краєвид Хансарая.

Найбільша споруда Ханського палацу — головний корпус, який являє собою комплекс будівель. Парадним входом до головного корпусу був Портал Демір-Капи («залізні двері»), побудований у стилі італійського Ренесансу венеціанським архітектором Алоізіо Ламберті да Монтаньяна. Окрім орнаментів, характерних для Ренесансу, на порталі збереглися написи на арабській мові. У центрі напису — тамга, яка є символом династії Гераєв. Портал було побудовано на тридцять років раніше за Ханський палац. Дослідники вважають, що портал колись був у Девлет-Сараї — ханській резиденції — до появи Бахчисарайського палацевого комплексу.

Одним з центральних місць головного корпусу є Зала Дивану. Диван у мусульманському світі — аналог сучасного парламенту. Саме тут вирішувалися важливі політичні питання.

Поряд із Залою Дивану — літня альтанка. Тут збереглися два фонтани з білого мармуру. Один з них нагадує Фонтан сліз, але його доповнено мармуровим різьбленим жолобом. Літня альтанка слугувала місцем відпочинку для ханів, членів його родини та гостей. Другий фонтан — Золотий Фонтан, який слугував кримським ханам та ханському оточенню для абдезу — обряду омивання.

З літньою альтанкою межує Мала ханська мечеть. Її верх має форму паруса. Основною спорудою тут є міхраб — ніша у південній частині будівлі, спрямована на Мекку. Над міхрабною нішею зроблено вітраж з двох накладених один на одного трикутників. У мусульманській традиції цей знак називається Печаткою Сулеймана.

Найзнаменитішим місцем головного корпусу є Фонтан сліз, оспіваний Пушкіним. Його побудовано 1764 р. Фонтан на його нинішнє місце перенесли за князя Потьомкіна. Навколо Фонтану сліз дуже багато легенд, які краще почути від гідів, які зможуть передати увесь колорит тієї епохи.

Ще однією будівлею, яка примикає до головного корпусу, є гарем — місце для дружин ханів (яких було не менше чотирьох) та їхніх нащадків — синів до семи років. Як складалося життя в гаремі — невідомо, бо, окрім хана та прислуги, ніхто не мав права сюди заходити.

Ось такий Ханський палац. Але читати про нього і бачити його — не одне й те саме. Ніхто не допоможе вам так відчути дух Хансараю, як численні гіди (більшість з них — кримські татари) та саме перебування в ньому. Приїжджайте сюди, аби поринути в історію.