ЛІВІЯ — КОРОЛЕВА АФРИКИ

Лівія: сьогодні вирішальний гравець в Африці і трамплін для України в країни «чорного континенту»

Бажання поїхати до Лівії і дізнатися, як змінилася ця арабська держава під керівництвом Муамару Каддафі, що прийшов до влади 1969 року, виникло ще кілька років тому, але тоді ця ідея не була втілена в життя. Зате мій товариш відомий журналіст перебував у Лівії більше трьох тижнів, оскільки у нього була запланована зустріч з лідером лівійської революції. До речі, ця зустріч відбулася в пустелі, і була позначена арабським ритуалом гостинності — танцями, піснями, пригощаннями.

А ось друга спроба виявилася успішною. Разом з групою українських вчених невелика група журналістів побувала на святкуванні 30-річчя проголошення Лівії Народною Рес­публікою — Джамахірією. Основні урочистості, в яких взяли участь близько 500 осіб, переважно з країн Африки, відбулися в невеликому містечку Сабхе, що на межі з пустелею. Не випадково говорять, що є дві Лівії: одна — середземноморська, а друга — величезна Лівійська пустеля з невеликими оазами — Сива, Файюм, Джало і Куфра.

Коротка історія долівійської і лівійської території. Економіка.

Територія Лівії не завжди належала арабам. Протягом кількох тисячоліть величезну площу, яка перевершує територію України у кілька разів, населяли різні народи. Тут розцвіли, а потім загинули кілька цивілізацій. Нагадаємо, що в І тис. до н.е. на заході Лівії було засновано колонії Фінікії, в VІІ ст. до н.е. на сході — Vгрецькі міста-колонії.

У V—ІІ ст.ст. до н.е. значна частина Лівії (на заході) перебувала під владою Карфагена, майже сім століть (з ІІ ст. до н.е. до V ст. н.е.) — під владою Риму, але вже після знищення, на думку римлян, «імперії зла» — Карфагена.

Після приходу арабів на ці території (VІІ ст. н.е.) поширився іслам і арабська мова. В ХІ ст. Лівію спустошили кочівники. З ХVІ ст. до 1912 р. країна перебувала у складі імперії Османа. У 1912 — 1943 рр. Лівія потрапила в колоніальну залежність від Італії. Протягом 1951 — 1969 рр. Лівія — незалежне королівство. 1 вересня 1969 повалять королівський режим і буде проголошено республіку (ЛАР) під керівництвом М. Каддафі.

Площа Лівії — 1, 759 млн м2; Населення — 5,8 млн чол (понад 90% жителів країни — лівійці, як нація сформувалося внаслідок змішення арабів і берберів). Керівний орган — революційне керівництво (офіційно поза системою державної влади). Законодавча влада — належить первинним народним зборам і Всенародному Конгресу (парламенту). Зростання ВВП — 8,5%% (2006 р.). Номінальний ВВП — $36,5 млрд.

Питома вага галузей в економіці країни:

Нафтова і газова індустрія — 47,1% (експортується «чорне паливо» до Італії, Німеччини, Іспанії, Франції, Греції, Великої Британії, Швейцарії). Сфера послуг — 44,5%.

Сільське господарство — 8,4%. Промисловість і будівництво — 13%. Розвідані запаси нафти — 29,5 млрд бар. Видобуток нафти — 1,5 млн бар. на день Валютні запаси — $100 млрд. Основою економіки Лівії є нафтова і газова індустрії. Продуктивних нафтових свердловин нараховується близько 900. Нагадаємо: «лівійська нафта» відрізняється малим змістом сірки (1%), її родовища доступні. За даними геологічної служби США, резервні запаси «чорного золота» Лівії оцінюються в 25,9 млрд бар. (приблизно 3,7 млрд тонн), а за деякими даними — 36 млрд бар.

До того ж близько 7 млрд бар. нафти належать Лівії в прибережному шельфі на межі з Тунісом. Запаси природного газу в Лівії — 1,3 млрд м3. У цій країні виробничі витрати на видобуток 1 бар. (159 л) нафти становлять $2,5, а на деяких — $1 (як у Саудівській Аравії).

Отримуючи значні валютні надходження від продажу енергоресурсів Європі, Лівія спроможна підвищувати пенсії і різні соціальні допомоги своїм громадянам. Так, на початку 2007 року на засіданні Вищого народного комітету затверджено розміри базової пенсії громадянам, які досягли 80 років, — 130 динарів і соціальні виплати з народження дитини — 100 динарів.

Лівійські студенти, що навчаються у ВНЗ України, одержують стипендію $2 000 на місяць. У Лівії кожен лівієць може здобути дві вищі освіти за кордоном, до того ж держава готова профінансувати навчання в повному обсязі (такого привілею немає жодна країна).

До речі, в Україні багато лівійців вивчають медицину, технічні науки, їхня освіта обходиться Лівії в добру копієчку, але лідер революції Каддафі вважає, що молоді лівійці повинні опановувати ази науки і техніки в різних країнах, а їхні знання, досвід мають слугувати розвитку країни.

Каддафі і його діяльність

Муамар Мухаммед Абдель Салам абу-Мінуар аль-Каддафі народився 1942 року в регіоні Карайя, в Сірте. Він вивчав Коран в Сірте, а потім у школі в Сабхе (провінція Фазан), де й розпочалася революція. Саме тут молодий Каддафі одержав перший революційний досвід, беручи участь в роботі молодіжної асоціації. Його талант організатора проявився у вищій школі в Марато, де Каддафі 1962 року створив газету. Гаслом видання було: «Сонце світить всім». Воно було спрямоване проти корупції, несправедливості і обману, нав’язаних монархією і колоніальним режимом.

Під час перебування в збройних силах Каддафі дійшов висновку, що союз військових офіцерів може здійснити перетворення в його країні. Він зумів переконати своїх колег по зброї здійснити революцію в ім’я нації і народу, а не для своєї вигоди. 27-річним капітаном Каддафі очолив антимонархічний виступ лівійських офіцерів, він став одним з наймолодших у світовій історії керівників держави. Після революції отримав звання полковника.

Каддафі тричі бував у Радянському Союзі: 1976, 1981, 1986 рр. і зустрічався з Л.Брежнєвим і М.Горбачовим. 1986 року Лівію (за звинуваченням у причетності до вибуху в західноберлінській дискотеці) було піддано американському бомбардуванню, в якому лідер лівійської революції дивом уцілів, а його донька, ще немовля, загинула.

1973 року Каддафі оголосив про початок народної революції та п’ять основних принципів, спрямованих проти економічної відсталості країни. 2 березня 1977 року владу було передано лівійському народу на базі принципів ІІІ Універсальної теорії. Цим документом в країні встановлено Народну Джамахирію.

2 березня 2001 року з ініціативи М.Каддафі було проголошено Африканський союз, створений 52 країнами континенту. У його рамках намічено створення загальноафриканських органів — парламентської асамблеї, суду і центрального банку. До речі, за оцінками західних аналітиків, капітал цієї фінансової установи становить $10 млрд, основні засоби будуть спрямовані на розвиток африканської економіки.

 Військове звання Каддафі — полковник. Одружений другий раз, має шестеро синів і доньку. Захоплюється полюванням, зброєю і кіньми. Каддафі терпіти не може протоколи й офіційні програми. Його постійно охороняє невеликий загін амазонок. Публічно полковник Каддафі з сім’єю не з’являється. «На фотографіях він завжди сам. І робить це свідомо», — говорить професор університету Тріполі. Він править країною, використовуючи суперечності між племенами, кланами і групами. Каддафі відчуває свою вразливість і використовує своїх синів як власну особисту гвардію. Діти Каддафі відбивають численні «лики» свого батька. Один з його синів Сейф втілює його відвертість до діалогу із Заходом, а його донька Аїша — відданість батька інтересам країн Третього світу. Бунтарка Аїша врешті-решт заховала свої пасма фарбованої блондинки під мусульманську хустку. Тема її дисертації в паризькому університеті Рене Декарта звучала так: «Третій світ і законність рішень Ради Безпеки». Аїша має власний фонд. Вона поєднує елітарне світське життя з революцією. Аїша дуже неординарна особистість. Вона відвідувала Ірак за Саддама Хусейна, була в Комітеті із захисту колишнього іракського диктатора. У липні 2003 року донька Каддафі зупинилася в «Дорчестері» — найдорожчому готелі Лондона, а наступного дня разом з охоронцями з’явилася в Гайд-парку, де вшанувала пам’ять «борців за свободу» з Ірландської республіканської армії. Без сумнівів, батько цей виступ оцінив. «Він все їй дозволяє», — стверджують у Тріполлі. Авторитет дітей Каддафі викликає заздрість і критику. Їхній спосіб життя різко контрастує з аскетизмом, який проповідує режим. «Лівійці кажуть, що вони набивають кишені грошима і зловживають своїм становищем», — говорить один з місцевих жителів. Так, на свій день народження Сейф Аль-Іслам, нащадок Каддафі, зробив собі подарунок: злітав на Вогненну Землю, до Південної Америки, на приватному літаку. Він захоплюється живописом і виставляє свої картини в Берліні, Токіо, Монреалі і Парижі, тим часом викачує гроші з фірм, які торгують з Лівією. Так, за даними французької газети «Liberation», на експозиції його робіт в Інституті арабського світу в Парижі французьким компаніям довелося платити за все: від транспортування картин до прийому в готелі «Крійон».

Цікаво, що 2006 року Муаммар Каддафі проголосив Лівію батьківщиною «кока-коли». Тепер він вимагає відрахувань від компанії Coca-Cola, яка використовує унікальний африканський клімат для виробництва необхідних інгредієнтів. Виступаючи на урочистостях, присвячених 7-річниці Африканського Союзу, Каддафі заявив, що спершу інгредієнти знаменитого напою поставляли з Африки, тому тепер Coca-Cola повинна платити урядам Чорного континенту певний відсоток з кожної проданої бляшанки. А ще якось лівійський лідер оголосив Вільяма Шекспіра арабським емігрантом. За Каддафі, на його батьківщині, звідки він виїхав до Англії, його звали Шейх Зубейр.

Каддафі: західна модель не для всіх країн

На святкування в Сабху прибув і сам Каддафі. Очікування лідера країни було за часом невеликим. Каддафі приїхав на торжества через 10-15 хвилин після його початку. Його виступ тривав десь 45 хвилин. Основною була думка, що держави і народи, в першу чергу, країн Африки, що розвиваються, мають право відстоювати свій шлях економічного і політичного розвитку. І при цьому — не може бути єдиного шляху розвитку, і ніхто не має права нав’язувати комусь свій шлях розвитку. Відзначимо, що Каддафі не піддавав жорсткій критиці політику США в глобальному масштабі, помітивши, що заокеанська держава навряд сьогодні може стати законодавцем мод для всіх. Це не означає, що всі суперечності між країнами зняті. Ні, але одночасно Лівія не має наміру загострювати відношення з США в недалекому майбутньому і не проводитиме політику «напруження» відносин із заокеанською державою.

Лівійський лідер Муамар Каддафі, відстоюючи 30-річну унікальну систему державного управління країною, тверджує, що західна демократія непри­йнятна для Чорної Африки. «Всі народи повинні управляти своїми країнами відповідно до культурних і соціальних умов», — вважає він.

До речі, українська делегація учених і журналістів, що побувала на святкуванні 30-річчя проголошення Лівії Народною Джамахірією, мала з Каддафі зустріч після урочистих зборів в Сабхе. Він підкреслив, що для Лівії важливий розвиток відносин з Україною.

(Далі буде)