Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Труднощі перекладу

Доля іноземного кіно тепер в Україні зовсім інша, аніж була кілька місяців тому. Все залежить від того, якою мовою українські глядачі будуть дивитися іноземні фільми. Питання про український переклад сприйняли у країні неоднозначно в залежності від регіону та мови спілкування. Це рішення впливає на кількість «походів у кіно», на споживання цього культурного продукту та на розвиток української кінематографії взагалі. Російською чи українською? Дублювати чи титрувати? Дивитися чи читати фільми? На ці та інші питання відповів кінокритик та головний редактор часопису „KINO-KOЛО» Володимир Войтенко.

— Чи залежить розвиток української кінематографії від перекладу іноземних фільмів на українську мову?

— Безумовно, означений процес дасть і вже дає поштовх розвитку національної кіноіндустрії, яка досі перебуває в колоніальній залежності. Це пов’язано з побудовою відповідної кіноіндустріальної інфраструктури в Україні — студій з дублювання, перезапису звуку, субтитрування, кінокопіювальних потужностей. Усе це дуже повільно розвивалося, або й не розвивалося зовсім через виконання таких робіт у Росії. Природно, що постання технологічного ланцюжка в Україні також прямо пов’язане з власним кіновиробництвом, і воно даватиме йому поштовх. Також практика перекладу різножанрових, різностильових фільмів з різних світових мов українською сприятиме введенню української мови, сказати б, у кіноекранний обіг, адаптації її до сприйняття з кіноекрана, що також є важливим фактором розвитку національної кінематографії.

— Чи є в Україні студії, перекладачі, засоби, щоб якісно робити переклад?

— Студій і засобів у достатній кількості наразі нема. Але їх і не могло бути за відсутністю потреби. (Це ж не гриби, які ростуть за власною потребою після дощу). Вони вже будуються чи плануються до будівництва. А перекладачі потенційно для цієї роботи, звісно, є. Їх треба знайти, їх будуть шукати і знайдуть, безумовно. Ідеться ж бо не про тисячі й тисячі фахівців, а про десятки.

— Чи потрібен переклад російських фільмів? Як вони будуть сприйматися українським глядачем в українському перекладі?

— Очевидно, що дублювати чи озвучувати російськомовні фільми для кінотеатрального прокату на українську ніхто не буде. Жоден закон цього й не вимагає. Тому проблеми жодної нема...

— Дублювати чи титрувати? Що краще і чому?

— Для кого чи чого краще? Будь-яке дублювання, як і переклад з мови на мову, — це адаптація, що має недоліки в передаванні, у трансляції автентичного змісту на рівні психофізичному, емоційному, що для мистецького твору усе ж має значення. Тому, звісно, як для певного роду автентики — кращим є субтитрування (хоча тут існують свої втрати)... Воно побутує в кінотрадиції багатьох європейських країн. Інша річ, що з радянських часів до нас прийшла інша традиція, яку, швидше за все, ніхто не візьметься ламати, — дублювання. Отже, фільми, що виходять у кінопрокаті значними тиражами фільмокопій, дублюватимуться. Мистецьке ж кіно, арт-кіно, яке виходить однією чи кількома копіями на цілу країну, і зараз субтитрується. Інша річ, що воно зазвичай приходить на наші екрани через російських посередників, а тому субтитри — російською.

— Чи може рішення про дублювання фільмів українською мовою певним чином загрожувати розвитку російської мови як регіональної?

— Фільми російською мовою — перед тим, як вони потрапляють на українські екрани — дублюються-озвучуються-субтитруються в Росії, тому це не має жодного стосунку до розвиток російської мови на українських теренах. Очевидно, що подальша практика не-дублювання іншомовних фільмів на українську, загрожує розвитку української мови, яка має потенційні можливості такого розвитку лише в Україні.

— Рішення про переклад фільмів сприйняли в Україні неоднаково в залежності від регіону, національної приналежності, мови спілкування. Яким може бути компромісний варіант рішення цього питання?

— Проблема існує, закривати на неї очі — недалекоглядно. Наскільки відомо, розуміння цієї проблеми існує і розглядається кілька компромісних варіантів. Наприклад, дублювання українською із субтитруванням російською. Також варіант — певний відсоток фільмокопій дублювати російською з українськими субтитрами для демонстрації у відповідних реґіонах. Також пропонується принцип поступовості введення цієї норми. Пропозиції дискутуються. Компроміс потрібно знайти...

— Чи зменшаться «походи у кіно» через такі нововведення, і яким буде доля місцевих кінопрокатників?

— Очевидно, що відвідуваність у певних реґіонах через це зменшиться, вже зменшилася. Але, по-перше, остаточного рішення про тактику введення закону в дію ще не прийнято, й можливі компроміси мають змінити ситуацію. По-друге, мені особисто важко судити про подальшу тенденцію з відвідуванням кінотеатрів. Якщо присутній сильний емоційний фактор, то ситуація може більш-менш нормалізуватися. Але, гадаю, так чи так, буде знайдено компромісний варіант переходу...

Стосовно кінопрокатників, себто кінодистриб’юторів, то „місцевих» не існує, вони всі прокатують фільми на всіх українських теренах. Якщо ж ідеться про кінотеатральну мережу, про кінотеатри, то є різні прогнози. Поки що ж цифрами за два перші місяці року — з різних об’єктивних і суб’єктивних причин — оперувати важко, щоб робити далекосяжні висновки. Інтерпретації часом діаметрально протилежні: одні ведуть про можливе банкрутство кінотеатрів на Сході й Півдні країни, інші — про некритичні втрати...

Габрієлян Егіне
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com