Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Культурність — це щось більше ніж вміння поводитися…

Щоб бути культурним, треба мати культуру. Звичайно, можна триматися красиво на людях, але своєї культури не мати. Тут не тільки гра слів та понять. Річ у тім, що культура як сукупність матеріальних та духовних цінностей тісно пов’язана з різними сферами життєдіяльності людини, в яких вона відображається.

Для кожної нації культура відіграє важливу роль у творенні національної ідеї. Для України стан культурної сфери є досить важким, бо протягом багатьох років політичне протистояння призводило до культурної кризи та розколу. Суспільно-політичне життя сучасної України свідчить про те, що жодна проблема соціальна-політичної сфери не може бути вирішена без врахування особливостей культурного розвитку, що визначається не тільки розвитком мистецтва, науки, освіти, а й стандартами поведінки, змістом соціальних норм.

Для України важливим кроком є культурна ідентифікація, якої остаточно ще не досягнуто. Більшість європейських націй пройшли шлях утвердження своєї ідентифікації у XVIII або XIX століттях. В епоху глобалізації проходити цей шлях для України набагато важче. Зараз Україна переживає важкий період своєї історії, нині інтелектуальні маніпуляції та духовна криза панують над суспільством. І розвивати свою культуру і мову українське суспільство змушене в умовах тотальної деградації, коли втрачено майже всі механізми соціальної підтримки. Велика кількість ЗМІ, працюючи на примітивні запити та смаки людей, ще більше нагнітає національну несформованість.

Культурну життєздатність Україна доводила як зараз, так і у важкі періоди історії. Потенціал культурного розвитку в ній дуже великий. За сприятливих умов вона може розвиватися і задовольняти культурні потреби. Україна є однією з небагатьох країн Європи, для якої народномистецька культура є надбанням не тільки майбутнього, а й предметом сучасного культурного процесу.

Самостійне існування України можливе тоді, коли українське суспільство буде забезпечене сильним культурним буттям, конкурентоспроможним та здатним передавати власному народові духовні цінності вітчизняної та світової культури. Ці проекти важко реалізувати через проблемність забезпечення цілісності процесу культурного саморозвитку та негативний вплив глобальних цивілізаційних тенденцій. Щоб повноцінно функціонувала національна культура та духовно-світоглядна система, Україні потрібна національна культурна політика та стратегія її реалізації. Таким чином національна культура — це базова умова національної самосвідомості. Саме вона має бути в основі національної ідеї, без якої здорове існування будь-якої нації неможливе.

Культурні процеси в Україні мають здійснюватися системно та широкомасштабно, не без регулятивної функції держави, яка забезпечить культурний обмін на світовому рівні та захист власного культурного та інформаційного продукту. Багато могутніх культур навіть сьогодні вдаються до самозахисту, а для України це тим паче необхідно. Популяризація власного якісного культурного продукту у вітчизні та за її межами, а також захист від низькопробної продукції свого культурного простору є одним із приоритетних для України.

Для досягнення певної мети важливим є :

1) охоплення всієї сфери української культури сучасними інформаційними та комунікаційними системами;

2) активний вихід у світове культурне життя;

3) законодавча та фінансова підтримка приватних ініціатив;

4) подолання стереотипів та розвиток новаторських тенденцій;

5) активна державна політика в сфері культури та культурної самокритики;

6) освоєння власної культурної спадщини.

Здійснюючи таку політику і створюючи національну ідею, українське суспільство зможе знайти такий об’єднуючий фактор у національній ідеї, який не подавлятиме інші нації, етноси. Культурна основа є найпривабливішою, оскільки транс- територіальна, базується на системі цінностей, відповідає духовним та матеріальним інтересам. Ще одним важливим фактором у культурній сфері мають бути моральні авторитети нації, видатні особистості протягом всієї історії, які справді були і є великими для своєї батьківщини. Такі люди за собою мають вести націю, що для України є проблематичним, оскільки всі моральні авторитети залишилися в минулому ( Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка та ін.).

Формування національної ідеї для Української держави — це насамперед завдання культури, яке не має бути заполітизованим, щоб не призвести до розколу українського народу. Самовизначення української культури не повинно бути фрагментарним, щоб не призвести до соціального хаосу. Стверджувати, що в Україні немає національної ідеї, помилково. Вона є, але вона не єдина для всіх. У тому й проблема. До культури і національної ідеї України треба виявити загальноукраїнський інтерес, який визначатиметься як сукупність інтересів окремих громадян.

Егіне Габріелян
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com