Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Помилка, чи політика знищення?

Низькі зарплати наукових працівників та практика неправомірного застосування органами Пенсійного фонду окремих положень статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зокрема частини 14, під час призначення пенсій науковим працівникам недержавних наукових підприємств і установ позбавляє сенсу спеціалістам займатися науковою діяльністю.

Які установи мають стосунок до пенсійного забезпечення наукових працівників? Пенсійний фонд, Міністерство праці і соціальної політики України, яке повинно контролювати роботу Пенсійного фонду та Міністерства освіти і науки, але тільки в частині ведення Реєстру атестованих наукових підприємств і установ науково-технічного (не освітянського) напряму, яким надається державна підтримка.

Слід зауважити, що МОН взагалі, а начальник Департаменту науково-технологічного розвитку п. Свіженко зокрема, до галузевої науки жодного стосунку не повинні мати (проблемами галузевої науки опікуються профільні міністерства), проте це не заважає чиновникам від освіти тлумачити на свій розсуд окремі положення вказаного Закону, таким чином втручатися у справу призначення наукових пенсій науково-технічним працівникам наукових підприємств і установ та надавати пропозиції щодо внесення змін до чинних нормативно правових актів. Але повинні надавати їх задля вдосконалення! Та чи можна вважати вдосконаленням недолугу норму ч.14 ст.24, внесену не без участі Міністерства освіти і науки в текст Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»», яка обмежує розміри пенсій науковим працівникам недержавних наукових підприємств і установ?

А чим треба було керуватися, щоб надати до Кабінету Міністрів України пропозицію про обмеження стажу наукової роботи начальникам конструкторських бригад наукових підприємств і установ терміном до 01.01.1980 року? А якщо спеціалісти продовжували працювати на посадах начальників (керівників) бригад і після 01.01.80, керуючись відповідними наказами і розпорядженнями міністерства чи відомства, й надалі займалися науковою роботою, то в такому разі не мають права на зарахування до наукового стажу періоду після 01.01.80? І хоч як прикро, але свого часу прем’єр-міністр Єхануров підписав постанову від 16.11.05 №1097 із цим обмеженням. Недобру послугу надало Міністерство освіти і науки уряду, а найбільше — галузевій науці.

Як можна оцінити позицію МОН щодо незарахування до наукового стажу передатестаційного періоду наукового працівника, тобто періоду, за який, власне, й оцінюється науково-технічна діяльність наукового підприємства і його наукових працівників.

Міністра Ніколаєнка, слава Богу, з посади «пішли», але його оточення залишилося. Залишився апарат, який продовжує розсилати до органів Пенсійного фонду, Міністерства праці і соціальної політики України, іншим державним установам інструкції, які завдають науці особливо великої шкоди. Змінився міністр праці і соціальної політики України, але залишилися на своїх посадах Ю.Євтушенко, Н.Шамбір, які з великою радістю готові виконати будь-які інструкції, спрямовані на погіршення стану пенсійного забезпечення науковців, що не підвищує і так невисокий рейтинг соціального міністерства.

Свого часу майбутній прем’єр-міністр Ю.Ти­мо­шенко сказала: «Справедливість є, за неї варто боротися!». Спробуйте поборотися за справедливість, якщо урядові структури керуються такими установками. А з якою завзятістю органи Пенсійного фонду і солідарні з ними органи соціального захисту населення в центрі і на місцях втілюють ці установки в життя! Як кажуть, лягають кістками, аби хоч якось нашкодити людині. Невже не зрозуміло, що не можна обмежувати заробітну плату науковим працівникам недержавних наукових підприємств і установ рівнем заробітної плати старшого наукового співробітника НАН України, яка в кілька разів менша за суми, з яких сплачувалися страхові внески до ПФ, та ще й у минулому часі? Невже не зрозуміло, що це суперечить не тільки преамбулі і ст.2 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а й ст.ст.21, 22, 24, 58 Конституції України?

На якій підставі обмежуються пенсії в минулому часі, коли в Законі відсутня норма, яка передбачала б, що таке обмеження застосовується з моменту, коли підприємство (установа) стало недержавним?

Невже не зрозуміло, що такий підхід до наукових працівників недержавних підприємств і установ є дискримінаційним, що це ставить їх у нерівноправне становище стосовно наукових працівників державних наукових підприємств і установ?

Неправомірність вказаних обмежень вже всім зрозуміла. Не зрозуміла тільки посадовцям Пенсійного фонду (В.Нікітенко, О.Зарудному), Мінпраці (Ю.Євтушенко, Н.Шамбір, О.Гарячій) та представникам цих установ на місцях, прізвища яких називати немає сенсу, які із шкіри лізуть, аби будь-що підтримати помилкові рішення своїх патронів, якщо не сказати більше, та захистити честь мундира, якщо вона взагалі у них є. Бо як інакше можна розцінити їх дії, якщо вони відповідають на запити пенсіонерів відвертими відписками, а на виступи преси взагалі не реагують.

Чого варте інтерв’ю п.Шамбір кореспонденту газети «Урядовий кур’єр» (№193) на публікацію «Чи потрібна державі наука?», в якому вона не змогла відповісти на жодне з запитань, пов’язаних з проблемами обмеження наукових пенсій працівникам недержавних наукових підприємств і установ, а що ж до статті «Зекономили» на пенсіонерах» у газеті «Персоналі Плюс» (46), то Міністерство праці на неї взагалі не відреагувало.

З тим, що вказані вище обмеження неправомірні, погоджуються народні депутати України, Комітет з питань науки і освіти ВР, які розробляли і ухвалювали Закон. Гальмують процес перегляду норм ст.24 Закону соціальні відомства — ПФ і Мінпраці. Але задля чого це робиться? Економимо копійки на пенсіях, а втрачаємо мільйони, знищуючи науку? А може, колись могутній науково-технічний потенціал держави знищується цілеспрямовано? У всякому разі такий підхід спрацьовує не на користь держави. Наукові пенсіонери почали переходити на пенсії за віком, бо на сьогодні вони більші за наукові. А молодим науковцям такий приклад не дає приводу для оптимізму, бо свідчить про безперспективність займатися науковою роботою без державної підтримки.

Отож виникла нагальна потреба покласти край поневірянням наукових пенсіонерів у судах та, плекаючи надію на перспективний розвиток науки, в терміновому порядку внести зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», скасувавши дискримінаційну норму ч.14 ст.24 цього Закону.

Тобто ця стаття є зверненням до урядовців, від яких залежить вирішення цього питання. От лише чи схочуть вони почути це звернення...

Віктор Клісенко,
науковий пенсіонер
Суми

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com