Резюме як мистецтво самопрезентації

Щойно дізнавшись про цікаву вакансію і вирішивши запропонувати роботодавцеві власні послуги, ви стикаєтесь із необхідністю підготувати і подати на розгляд ваше резюме.

Відтоді як це коротке оповідання про себе на аркуші паперу формату А4 стало невід’ємною частиною процесу працевлаштування, існує безліч підходів до способу його складання. Десять різних джерел, до яких ви звернетесь у пошуках кращого з варіантів, можуть запропонувати десять різних способів як саме це слід робити. Тож, перш ніж брати на озброєння ті чи інші поради, варто з’ясувати, кого вони стосуються і про яке саме резюме йдеться.

Наразі ми не розглядатимемо варіант резюме, що Ви його складаєте по запропонованому шаблону на одному із спеціалізованих job-сайтів. Так само нас не цікавить варіант резюме, призначений для розміщення в мережі Інтернет з відкритим доступом усім користувачам. Насправді, це зовсім різні речі, про які слід розмовляти окремо.

Отже, ваше резюме адресовано конкретному роботодавцеві. Ваша мета — написати його так, щоб після ознайомлення з ним, роботодавець запросив вас на співбесіду.

Таким чином, резюме ми будемо розглядати як інструмент маркетингу, документ, створений для того, щоб продати ваш потенціал працівника — ваші знання, досвід, здібності, обдарування. Резюме як мистецтво самопрезентації — тема нашої публікації.

Зазвичай, під час пошуку роботи розглядають одразу декілька варіантів працевлаштування. Відтак, одне й те саме резюме, складене вами колись, не слід подавати усім роботодавцям. Варто підготувати один основний, розширений варіант резюме, і адаптувати його до вимог і потреб конкретного роботодавця. При цьому ви не просто розповідаєте про себе усе, що тільки можна, а лише те, що виглядає вигідним для вас в його очах.

З чого починати? Щодень переглядаючи велику кількість резюме, зустрічаєш ситуацію, коли розповідь про все своє життя людина вважає доцільним довершити заголовком: «Резюме». На нашу думку, зайве писати те, що й так зрозуміло.

Отож, для початку ви маєте представитись. В іншомовному варіанті резюме, а подекуди вже і в нашій традиції можна зустріти варіант написання лише імені та прізвища. Проте, якщо не маєте на меті вдавати з себе великого новатора — дійте традиційно: прізвище, ім’я та по батькові. Саме в такій послідовності.

Приклад.

Ко…енко Олександр Іванович

Наступним блоком резюме зазвичай виступає так званий блок особистих даних. Це обов’язково дата народження (для зручності тих, хто витрачає на перегляд резюме лічені секунди інколи наводять в дужках і вік — кількість повних років). Також це адреса проживання і контактні дані, за якими з вами можна встановити зв’язок — телефон (домашній, мобільний), факс, електронна адреса.

В персональних даних не завжди вказують сімейний стан, наявність дітей, громадянство (тим більше, якщо резюме адресовано вітчизняному роботодавцеві). Те саме стосується місця народження.

Звісно, існують виключення, коли специфічна інформація становить для роботодавця певний інтерес, і якщо він про це вас повідомить, обов’язково відреагуйте.

Приклад.

Дата народження: 4 лютого 1983 р. (25 років).

Адреса: м. Київ-25, вул. Генерала Чупринки, 150, кв. 35.

Телефон дом.:

8 (044) 723-95-26

(з 18.00. до 22.00)

Телефон моб.:

8 (092) 649-18-76

E-mail: olivko@meta.ua

Далі можете вказати мету. За таку цілком згодиться безпосередньо назва тієї посади, на яку прагнете влаштуватися (випишіть її просто з тексту оголошення, з якого дізнались про вакансію). Не слід вказувати 3-4 а то й більше позицій, що будь-яку з них ви здатні героїчно собою закрити. Англомовні кажуть про таких — «Jack on the all hands», а у нас — «І швець, і жнець, і на дуді ігрець». Так ви справите протилежне враження від того, на яке розраховуєте. Пам’ятайте, що роботодавець потребує спеціаліста на конкретну позицію.

Приклад.

Мета: здобуття посади економіста в банківській установі.

Досить обережним слід бути з очікуваннями щодо майбутньої роботи, які теж інколи повідомляють в даному блоці. Дехто пише щось на кшталт «хотів би отримати цікаву роботу, на якій міг би використати отримані знання та здобутий досвід на користь компанії задля її розвитку». Швидше за все, висновок, який зроблять з такого словосполучення — ви не зовсім уявляєте, чим будете займатися в разі отримання цієї роботи. За великим рахунком, ваші бажання роботодавця навряд цікавлять, на відміну від потреб компанії. Тому добре поміркуйте, чи дійсно так потрібен вам цей пункт. Те саме стосується очікувань стосовно заробітної плати. В даному випадку ми пишемо резюме для роботодавця, умови якого (включно з заробітною платою) нам вже відомі. А отже — ми їх приймаємо, принаймні до етапу співбесіди, де можна спробувати (маючи відповідні аргументи) це питання переглянути.

А от наступний пункт чи не найважливіший з усіх. Це — ваш професійний досвід. Вказуйте місця вашої роботи по низхідній, в зворотному хронологічному порядку. Тобто — на першому місці позиція, яку займаєте зараз (або щойно з неї звільнились), потім передостання і так далі. Зліва вказуйте дати (зазвичай, рік та місяць), праворуч — назву компанії та назву вашої посади.

Приклад.

Досвід роботи.

Березень 2007 р. — лютий 2008 р. ЗАТ «Пр…банк», молодший економіст відділу...

Листопад 2006 р. — лютий 2007 р. ТОВ «…», менеджер зі збуту.

В розширеному, так званому функціональному резюме, під назвою кожної позиції вказується опис вашого досвіду. Існує практика, коли не вказують самі функціональні обов’язки (“займався..», «приймав участь..», «проводив…», «працював з…»), а вже конкретні результати діяльності (“збільшив обсяг», «впорядкував та розширив», «запровадив» тощо). Вважають, що найбільший інтерес для того, хто вас винаймає, становлять два-три попередні місця роботи, або ж (у вимірах часу) приблизно 5 останніх років трудової діяльності. Все інше варто вказувати у випадку, якщо воно хоч якимось чином стосувалось того, на що ви претендуєте тепер. Студентам та випускникам з мінімальним досвідом, або ж взагалі без такого, можна написати про стажування, проходження практики, волонтерську діяльність, а також неофіційну зайнятість. Знову ж таки, особливо якщо вона дотична до обраної вами вакансії.

Приклад

Досягнення: збільшив обсяг продажів відділу на 40%, заключив три довгострокових контракти з оптовими покупцями на загальну суму … грн., організував роботу регіонального підрозділу.

Далі — основна освіта. Це ті навчальні заклади, які ви закінчили. Роки навчання у середній школі та її номер при цьому вказувати не обов’язково (виключення можна зробити для спеціалізованих шкіл). Відтак — назва вищого (середнього спеціального) навчального закладу, назва факультету та спеціальність за дипломом. Звісно, якщо маєте диплом з відзнакою, зробіть відповідну помітку.

Приклад.

2002—2007 рр.

Міжрегіональна Академія управління персоналом

(Спеціальність: Економіка і підприємництво/Банківська справа

Спеціалізація: Міжнародна економіка та банківська справа)

Кваліфікація: бакалавр з банківської справи

Зазначимо такий момент. Якщо напрям діяльності організації, куди ви прагнете влаштуватись, повністю збігається з напрямом вашої освіти, є сенс вказати докладну інформацію з вашого диплому. В іншому випадку назви закладу та отриманої кваліфікації буде достатньо.

В разі ж, якщо ви ще не отримали повну вищу освіту, не фантазуйте. Нагадуємо: молодший спеціаліст — це незакінчена вища освіта, бакалавр — базова вища освіта, спеціаліст та магістр — повна вища освіта. Не маєте відповідного диплому — просто напишіть, що ви студент і вкажіть курс, на якому навчаєтесь.

Освіта додаткова. В цей блок входить інформація про проходження курсів, тренінгів, участі в семінарах, ворк-шопах (майстер-класах) тощо. Якраз тут і згодиться широка діяльність МАУПу в цьому напрямкові. На додаток до повної вищої освіти (навіть ще до здобуття такої) ваша alma mater дає змогу отримати масу знань як загального характеру так і вузької спеціалізації. Та й тут не слід втрачати почуття міри. Будучи освіченим в різних галузях знань, в перелікові сертифікатів, свідоцтв та посвідчень вказуйте лише ті, які стосуються майбутньої роботи, або з яких можна буде в цій роботі скористатися.

Приклад.

Додаткова освіта:

2007 р. — курси «Комп’ютерна графіка й веб-дизайн».

2006 р. — курси Гідів-перекладачів.

Після цього перерахуйте ваші спеціальні навички, такі, як володіння комп’ютером, знання мов.

Навички роботи з комп’ютером зрідка вказують як Computer literacy або Advanced PC user. Частіше наводять таку інформацію — пакет MS Office, куди входять, зокрема, програми Word, Excel, Power Point. Про вміння приготувати макети в Corel Draw, або, скажімо, зробити опис проекту за допомогою MS Project, повідомляють окремо. Обов’язкова умова — коректне написання назв програм мовою оригіналу, тобто англійською.

 Володіння мовами заслуговує окремого нагадування. На першому місці зазвичай вказують рідну мову або ту, якою володіють найкраще. По низхідній за ступенем володіння (який можна навести в дужках) вказуйте усі мови. Хоча існують універсальні визначення рівня володіння тією чи іншою мовою, зокрема, Fluent, Conversational, Basic, можна віднайти їх відповідники в рідній мові — «вільно володію», «на розмовному рівні», «базовий рівень» (трохи громіздко виглядатиме «читаю та перекладаю зі словником») тощо.

Наявність водійських прав (і особистого автомобіля на додаток), закордонного паспорту (з констатацією готовності до відряджень) теж зайвим не буде.

Приклад.

Знання мов: українська (вільно), російська (вільно), англійська (базовий рівень).

Користувач ПК: MS Office, Corel Draw.

Водій категорії «В» (особисте авто).

Закордонний паспорт.

Розповсюджена думка, що роботодавцю цікаві ваші особисті захоплення — щоб краще зрозуміти, що ви за один. Тут також не зайвою буде обережність. Занадто довгий перелік хобі та захоплень, які відбирають багато часу, може наштовхнути на думку, що робота в вашому житті займає другорядне місце. Аби уникнути цього, вкажіть захоплення, що вони сприяють підтримці вашої працездатності — не помилитесь.

Так само й перелік ваших особистих якостей, характеристик та чеснот. Вони не мають виглядати як вправляння у самолюбуванні і про них роботодавцю краще дізнатися опосередковано через факти, викладені в основному тексті.

Інколи насамкінець вказують дату складання резюме. Коли так, то вона не має бути аж надто задавнена і тоді це підкріпить враження (на рівні з іншими деталями, про які йшлося вище) від серйозності ваших намірів стосовно саме цієї роботи, враженням, що ви звернулись саме туди, куди мріяли і ви саме той, кого шукали.

Остання ремарка стосовно самого тексту резюме. Як кажуть, що написане пером не витягнеш і волом. Тож будьте готові до того, що кожне слово, написане в резюме, вам доведеться підтвердити документально або ж довести на практиці.

І нарешті, оформлення резюме. Перший погляд на ваше резюме має справляти приємне враження, оскільки, знано, зустрічають за одягом. Як вже зазначалось, це має бути аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом, шрифт 12 або 13 розміру. Пам’ятайте при цьому, що занадто — то не здраво, тому вся інформація мусить бути конкретною і викладеною якомога стисліше. Вміння точно формулювати та подавати інформацію це не лише професійно важлива якість, а й показник загальної культури. Відтак обсяг тексту — одна сторінка (максимум дві, якщо вже інакше не можете). Текст має бути добре структурованим, основні розділи відокремлені один від одного. Перегляд вашого резюме не повинен викликати дискомфорту. На крайній випадок (не знайшовши відповідного спеціаліста) випробуйте це на комусь із ваших знайомих з найближчого кола спілкування. Сторонній погляд дуже важливий.

Залишається лише додати, що вдале резюме — ще не гарантія отримання роботи, але запорука того, що вашою кандидатурою зацікавляться, встановлять з вами зв’язок і, врешті-решт, запросять на співбесіду. Та це вже тема іншої розмови.

А поки що пропоную кожному читачеві (особливо із числа наших студентів) закріпити отримані знання практикою. Тобто не відкладати справу у далеку шухляду, а просто зараз взятися за складання власного резюме. Тим більш, вже скоро йому знайдеться використання.

Станіслав Гоцуляк,
головний фахівець з питань соціально-психологічного аналізу,
прогнозування та перспективного розвитку персоналу МАУП