ЗАГАДКОВИЙ КОСБЕРГ

Попри пишноту похоронів смерть Сергія Корольова вважається в народі якоюсь підозрілою. Нині стають відомими багато епізодів його життя, які ретельно приховувалися. Аби краще розібратися в подіях останніх днів життя головного конструктора, необхідно ознайомитися з діяльністю одного з його численних помічників і однодумців Семеном Косбергом.

Після успішного запуску балістичної ракети з ваговим макетом водневої бомби і виведенням супутника на орбіту Корольов уже мав можливість приступити до виконання задумів Ціолковського та Цандера, послати ракети на Місяць. Він звернувся до Устинова, але тому через оборонні справи Місяць був непотрібний. У нашому небі ширяли чужі літаки-шпигуни. Всі сили йшли на скорочення великого відставання нашої країни в авіації, та й в інших видах озброєнь. Сергій Павлович знайшов союзника в особі Мстислава Келдиша. Разом вони 28 січня 1958 року відправили до ЦК партії лист з формулюванням двох головних пунктів місячної програми:

«1. Потрапляння у видиму поверхню Місяця. Коли досягнемо поверхні Місяця, здійснити там вибух, який можна буде спостерігати із Землі. Один або кілька перших пусків можна обійтися й без вибуху з телеметричною апаратурою, що дає змогу здійснити реєстрацію руху ракети до Місяця та встановити факт її потрапляння.

2. Політ навколо Місяця з фотографуванням його зворотного боку і передачею зображення на Землю. Передачу на Землю передбачається здійснити за допомогою телевізійної апаратури під час зближення ракети із Землею...»

Місячна програма Корольова, як і перший супутник, знову давала змогу обігнати американців! Через розвідку Хрущов знав, що американці хочуть першими послати ракету на Місяць. Тож до здійснення місячної програми приступили негайно.

Тепер Корольов міг зробити те, про що мріяв у Німеччині: «Ми цьому фонбраунішке ще ніс втремо...» І втер, ще й не раз. Американці хвалилися, що першими запустять супутник Землі, але Корольов їх обігнав! Микита Сергійович обласкав увагою Корольова. Цей таранний тандем багато дав нашій країні!

У вересні 1958 року за видатні заслуги в галузі міжпланетних сполучень Академія наук нагородила Корольова золотою медаллю імені Ціолковського. Корольов домігся присудження цієї ж медалі своїм соратникам Глушку і Пілюгіну. Тоді, звичайно, ніяких міжпланетних сполучень ще не було, але хитрий Хрущов вирішив, що аванс стане в пригоді. Та й американців змусить задуматися, що ж то за міжпланетні сполучення задумав здійснити невгамовний Хрущов!

Першу нараду зі створення «місячників» Головний конструктор провів у дусі Хрущова. «Товариші! Ми отримали завдання: доставити герб Радянського Союзу на Місяць! Термін — два роки. Нараду оголошую закритою».

Розрахунки показали, що проблема не така проста, як спочатку здавалося. Якщо навіть все буде ідеально, то як довести світу, що в Місяць вцілили? Ніхто нічого не визнає, адже навіть «біп-біп» першого супутника не хотіли визнавати. Звичайний вибух при ударі об поверхню Місяця в телескоп не побачиш, а висаджувати атомний заряд небезпечно й нерозумно. До того ж академік Зельдович пояснив замріяним світилам, що на Місяці немає атмосфери, тож під час вибуху там немає чому світитися. Тоді вирішили на космічному мандрівникові встановити сильний радіопередавач. У момент удару він мав припинити роботу, і це могли зареєструюти ті, хто цим дуже цікавиться на Землі. Звичайно, їм буде потрібно мати гарні антени, але це вже не наша справа.

Корольов розумів, що сил у нього мало. Йому треба було збільшити свою місячну ракету на ще один ступень — так званий блок «І». Робити цей блок не було кому, тому Корольов почав шукати нових помічників. Так виник міцний і плідний союз Корольов — Косберг.

Семен Косберг космонавтикою не захоплювався, оскільки займався створенням важливих агрегатів авіадвигунів і ракетних прискорювачів для літаків (це з його рідинними ракетними двигунами винищувачі МіГ встановлювали рекорди висоти і швидкопідйомності). На відміну від багатьох одноплемінників, він, син бідного єврейського коваля, прагнув вступити не в ЧК, а в Ленінградський політехнічний інститут, і йому це вдалося. Але диплом інженера наполегливий єврей отримав у Московському авіаційному.

Після навчання працював інженером-конструктором в Інституті авіаційного моторобудування. Першого року війни було створено нове ОКБ-296, якому судилося стати знаменитим КБ хімавтоматики (КБХА). Косберг на довгі роки став керівником цього дуже важливого підприємства. Наказ про призначення його головним конструктором було підписано 17 жовтня 1941 року, коли німці вже стояли під Москвою. ОКБ в кількості 30 чоловік евакуювали в м.Бердськ Новосибірської області. Приступили до роботи практично на голому місці. Сталін цінував Косберга, бо не було випадку, щоб його підприємство зірвало виконання завдання. Не цінувати цю, без жодного сумніву, дуже талановиту людину було неможливо.

В умовах сибірської зими жменька фахівців дуже швидко розробила і впровадила в серійне виробництво агрегат безпосереднього вприскування НВ-ЗУ бензину для авіаційного мотора АШ-82ФН, який застосовувався на винищувачах Ла-5. Цей непримітний з вигляду агрегат суттєво підвищив потужність «Лавочкіна». Наш Ла-5ФН перевершив найкращі німецькі винищувачі.

З 1954 року ОКБ почало створювати авіаційні рідинні реактивні двигуни. Вони повинні були багатократно включатися в польоті і мати великий ресурс роботи, оскільки їх використовували протягом тривалого часу. Понад те, стало потрібним і регулювання тяги. Один з таких двигунів СК-1 працював на зрідженому кисні й етиловому спирті. На ньому стояла камера згоряння, розроблена в ОКБ С.Ко­рольова. Дослідний винищувач Е-50А А.Мікояна досяг з цим допоміжним двигуном величезної швидкості і висоти польоту. Варіант СК-1К встановлювався на винищувач Як-27В. Наші ВВС вимітали небо від непрошених заокеанських гостей, і тут величезна заслуга Косберга.

У серпні 1957 р. ОКБ-296 було реорганізовано в самостійне Державне союзне дослідно-конструкторське бюро №154. Підприємство одержало завдання на створення рідинних реактивних двигунів для зенітних ракет. Звіти про випробування ракетних двигунів Косберга були представлено Корольову, і той негайно вирішив, що саме така людина потрібна для космічної справи. Так Косберг практично повністю перейшов у космонавтику. Двоступінчаста ракета-носій Корольова успішно вивела на орбіту три перші штучні супутники Землі, але подальше підкорення космічного простору було неможливе без третього ступеня, який забезпечив би розгін корабля до другої космічної швидкості. У тісному контакті з ОКБ Корольова, де вже почали працювати над двигуном блоку «І», Косберг за дев’ять місяців здав свій новий двигун РД-0105 на випробування. Навіть для Корольова це був нечувано короткий термін!

Застосування третього ступеня з двигуном Косберга дало можливість збільшити масу штучних супутників Землі з 1400 до 4500 кг і досягти другої космічної швидкості. На орбіту можна було виводити атомну зброю, «орбітальну бомбу», перед якою був беззахисний увесь світ. Стали можливими польоти космічних об’єктів у район Місяця і на Місяць, його обліт і фотографування зворотної сторони. С.Косбергу було присуджено звання доктора технічних наук і удостоєно Ленінської премії.

Потім був киснево-гасовий ракетний двигун РД-0109 третього ступеня більшої і, головне, дуже надійної ракети-носія «Восток», що застосовувалася під час запуску супутників з їх поверненням на Землю. Саме на такій ракеті літав у космос Ю.Гагарін. Тоді він радісно вигукнув: «Косберг спрацював!». Що означало бездоганний вихід на орбіту.

Ракета-носій «Восток» вивела в космос перші автоматичні міжпланетні станції «Місяць», «Венера» і «Марс». За допомогою ракети «Союз» виконувалися всі виведення на орбіту космічних кораблів цього ж типу з космонавтами на борту і вантажних кораблів типу «Союз-Т» для забезпечення довготривалої експлуатації орбітальних станцій «Салют» та «Мир». Не зайве нагадати про феноменальну надійність ракет-носіїв «Союз» — жодної аварії ракети!

Великою заслугою Косберга і Конопатова було створення могутньої випробувальної бази з добре оснащеними експериментальними лабораторіями. Відпрацювання систем здійснювалося на Землі, в космічний політ потрапляли добре перевірені апарати.

Косберг пропрацював у космонавтиці менше семи років, а зробив на подив багато. Сьогодні з-під грифу «Секретно» оживають картини подій тих тріумфальних, але таких непростих років. Корольов зі своїми однодумцями, серед яких С.Косберг займав одне з провідних місць, залишив далеко позаду американців і на тривалий час примусив їх принишкнути. Ось так він зі своїми соратниками отримав блискучі перемоги. Без їхньої титанічної роботи не було б супутника, польотів «місячників», запуску космічного корабля з Гагаріним, польотів інших космонавтів, зрештою, було б роздавлено Кубу.

Трагічна загибель Семена Косберга приголомшила всіх учасників космічної програми Радянського Союзу. Слідом за ним пішов (якщо не допомогли піти) з життя і С.Корольов. Тільки недавно було надруковано подробиці загибелі Косберга. Нинід дуже часто з’являються натяки, що в смерті Косберга простежується «автомобільна катастрофа Москви». Кому це було потрібно?

Наприкінці 1964 р. товариша Хрущова змістили. Брежнєв, як це завжди буває, почав з реорганізацій. Зокрема, було вирішено розділити Міністерство авіаційної промисловості й створити Міністерство космічної техніки. Багато спеціалістів, і Косберг зокрема, розуміли: така реорганізація системи, що принесла країні під керівництвом Хрущова стільки тріумфів, згубно подіє і на авіацію, і на космонавтику. Тоді немов сам собою склався дуже успішний комплекс з величезного числа підприємств, наукових інститутів та установ.

У грудні 1964 року Косберг почав часто їздити до Москви — доводив, що не можна дробити успішний комплекс. Після одного з таких відряджень його «Волга» перекинулася на вкритій кригою трасі. Що, здавалося б, тут дивного. Однак після з’ясування подробиць загибелі в автокатастрофі Машерова родичі Семена Арійовича схиляються до версії запланованого вбивства. Згодом водій Косберга згодом розповів, що йому дорогою повсякчас заважав якийсь автомобіль. Тоді біля місця аварії загальмувала вантажівка. Косберг запитав водія: «Ти мене знаєш?» «Знаю. Ви Косберг», — відповів той. «Тоді вези мене на завод!». Його, тяжко травмованого, повезли, звісно, не на завод, а в лікарню. Звідки Косберга, засекреченого конструктора, знав в обличчя водій випадкової вантажівки, так і залишиться загадкою. Туди Семен Арійович викликав усіх заступників і влаштував виробничу нараду. Раптово йому погіршало. До Воронежа терміново прибули світила реанімаційної медицини з Москви. Лікарі погано оснащеної лікарні Воронежа розгубилися і втратили контроль над хворим. У результаті ніхто не звернув уваги, що в Косберга зламане ребро. На місці перелому утворився тромб, який і став причиною смерті.

 Його поховали в Москві. На похорони з’їхалися всі керівники нашої авіації і космонавтики. Був там, звісно, і С.Корольов. Йому залишилося зовсім мало часу, хоч він і не досяг пенсійного віку.

Сьогодні можна тільки підозрювати злочинні задуми. Однак подробиць, які бувають сильнішими за безліч офіційних заяв, немає. Причини для «усунення» з життя були: планувався політ та посадка на Місяць, вже були розрахунки польоту до Марса. Якби не така «недбала медицина», досягнень було б більше. Марс облетіла б космічна ракета з нашим космонавтом на борту. І без двигунів Косберга не обійшлося б. Після смерті Косберга і Корольова, після брєжневського «реформування» успішної галузі радянській космонавтиці було завдано великого удару.

Семен Косберг був і залишається одним з тих великих вчених, якого світ немає права забути. І, вочевидь, не забуває, якщо один з найбільших кратерів на зворотному боці Місяця названо його ім’ям!