Те, чого не повинно бути

Під час археологічних розкопок 1924 року на території стародавнього міста Майя, поглинутого тропічними джунглями півострова Юкатан, було знайдено бездо­ганно відполірований кришталевий череп натурального розміру: нижня щелепа, під­вішена на ідеальних шарнірах, рухалася від щонайменшого доторку. Анна, сімнадця­тирічна дочка організатора експедиції Аль­берта Мітчел-Хеджеса, поклала цікаву зна­хідку біля свого ліжка, і вранці розповіла, що всю ніч їй марилися сцени з життя пра­давніх індіян. На початку 60-х років ця жінка передала череп фахівцям для дослідження. ­Вявилося, що він виготовлений з цілого кристалу задовго до появи перших цивілі­зацій в Америці. Завдання, малодоступне нашому часу: адже кришталь твердий, крих­кий і легко розсипається від доторку різа­льного інструменту. А всередині черепа ще й виявлено систему лінз, каналів та призм, спроможних створювати незвичайні оптич­ні ефекти. «Ця чортова штукенція просто не повинна існувати», — такий висновок фа­хівців із кристалографії.

Пізніше було знайдено ще з десяток черепів, тільки вже не таких досконалих: враження було таке, ніби хтось наслідував еталон.

До екзотичних знахідок почали виявляти нездоровий інтерес служителі таєм­них культів, намагаючись їх викрасти. А 1943 року біля берегів Південної Америки з’явилося з таємною місією судно, з нього зійшли й одразу спіймалися на гарячому при спробі пограбувати місцевий музей агенти німецького товариства «Аненербе» («Спадок пращурів»).

Свідчень незвичайних явищ, пов’язаних із кришталевими черепами, так багато, що сумніватися в їх достовірності не доводиться. Що це таке?

Повної відповіді на запитання ще не­має, однак безсумнівно одне: кристали немарно споконвіку застосовували в магіч­них ритуалах — їм притаманна пам’ять. Це пояснюється тим, що розташування частинок, які складають кри­сталічну гратку, хоча й жорстке, але не до­сить стабільне, й під впливом зовнішніх чинників вони можуть змішуватися. А це вже ефект грамофонної платівки — бракує лише технічного пристрою, спроможного зняти все, що записалося в процесі росту кристалу.

А чи не є таким «магнітофоном» тонкі енергії, які випромінює людина, що їх при­йнято називати біополем, психічним полем тощо?

Хто виготовив кришталеві черепи? За ін­діанськими легендами, прибульці з інших світів, люди зі свити «бога планети Венери» білошкірого бородатого Кукулькане. Таких черепів має бути тринадцять. Для чо­го вони? Щоб тринадцять жерців, які перебувають у різних храмах, дивлячись у них одночасно, бачили повернення того, хто, спустившись з небес, навчив індіян писемності, будувати міста, користуватися календарями, вирощувати багаті врожаї...

Цікаво, що побачили жерці, коли на бе­рег Південної Америки ступили іспанці, теж бородаті й досить-таки білошкірі? Мабуть, не те, що треба, бо ж індіяни привітали «пришельців з Не­ба», і аж потім збагнули, що ті із собою принесли.