Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Рицарі Ранку. Найстародавніший військовий Орден (чи, принаймні, перший у корпоративному вигляді) «Рицарі ранку і Палестини» був попередником і засновником масонського братства. Точної дати його заснування невідомо, однак його члени, вочевидь, були свідками трагічних подій, що в часі сягали Юдейського царства.

Вони розсіялися, переховуючись від гонінь та інших несприятливих подій. За нового оточення чекали революції, що повинна була змінити їхній статус.

Очікуючи її приходу в усій славі, вони ревно оберігали свої стародавні традиції, закони і церковні ритуали. Цей час настав, коли християнських лідерів прикликали охороняти Святу Землю. Саме тоді з’явилися «Рицарі Палестини», які контактували з деякими своїми однодумцями, доглядачами в Єрусалимі.

Вони присвятили себе вивченню природи і глибокому дослідженню її прихованих сил, роблячи дивні відкриття, що що давали змогу зрозуміти влаштування цього світу. Їхню увагу було зосереджено на найбільшому трактаті Морьєна. Вони намагалися зберегти ресурси, необхідні для досягнення своїх амбіційних планів.

 

Рицарі Христа. На початку ХІV століття, коли Папа Римський наказав ліквідувати «Рицарів-Тамплієрів» по всьому християнському світу за єресь, найрезультативнішим похід виявився тільки у Франції. В інших країнах тамплієри змогли сховатися, примкнувши до інших таємних товариств. У Португалії вони зуміли уникнути переслідування, лише змінивши назву на «Рицарів Христа». Під цією новою назвою Орден існував протягом наступних 300 років. Члени Ордену «Рицарі Христа» були моряками і створили флот світового класу. Принц Генрі Мореплавець був гросмейстером, а Васко де Гама — членом Ордену. Кораблі «Лицарів Христа» ходили під білими вітрилами, на яких був зображений червоний хрест. Той же символ з’являється 1492 року на «Ніні», «Пінті» і «Сaнта-Марії» під командуванням Христофора Колумба. Сам Колумб був одружений з дочкою члена «Рицарів Христа» і скористався морехідними навичками групи.

 

Саєнтологія. Церкву Саєнтології заснував Лафаєт Рон Хаббард, більш відомий як Рон Хаббард. Хаббард був другом Джека Парсонса, ключової фігури ВІД — таємного товариства, в якому проходив підготовку Хаббард.

Через рік по закінченні Другої світової війни Джек Парсонс писав про Хаббарда у своєму листі відомому сатаністу Алістеру Кроулі. Там говорилося: «Близько трьох місяців тому я познайомився з офіцером розвідки ВМС капітаном Роном Хаббардом... Хоча Рон ніколи не вчився магії, він володіє дивовижними практичними навичками і знаннями у цій галузі. Він — найтелемічніша особистість з усіх, кого я до цього зустрічав, його погляди відповідають усім нашим принципам. Він також зацікавлений у встановленні Нової Ери. Ми об’єднаємо наші зусилля в співпраці, що здійснюватиметься за принципом акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю, для керівництва нашою спільною справою».

Біблія Саєнтології — це книга Рона Хаббарда «Діанетика: Сучасна наука про щиросердечне здоров’я». За офіційним веб-сайтом Саєнтології: «Сайєнтологія звернена до конкретного чоловіка чи жінки. Її мета — дати особистості можливість збагнути своє життя і поліпшити його, як вона сама це розуміє».

Доречним буде запитання: що таке Саєнтологія? Саєнтологія — це практична релігійна філософія. Релігійний рух, який набуває щонайшвидшого поширення на Землі. Вона менш ніж за половину століття добре показала себе як сила, спрямована на позитивні зміни у світі. Релігійна філософія Саєнтології становить собою чітку систему аксіом, законів і методів, що грунтовно досліджені і перевірені на їхню дієвість. Вона надає особистості можливість поліпшити якість не тільки власного життя, а й усього світу.

Однак критики Саєнтології розходяться в думках щодо неї як до релігійної організації самодопомоги. Вони стверджують, що вона — таємний культ, метою якого є нажива. Так, на досить-таки агресивному веб-сайті, що критикує Саєнтологію, сказано: «Небезпека, якій постійно піддають американських солдатів на Близькому Сході, тільки загострила почуття огиди до Рона Хаббарда, який увесь час брехав про свою службу в ВМС, оскільки саєнтологія поширює цю брехню. Фактично службу Хаббарда можна охарактеризувати як посередню, навіть незадовільну. Але поширення брехні Хаббарда — це не найгірше, чим займається саєнтологія. Чому люди налаштовані проти саєнтології?

Саєнтологія позбавляє людей свободи дій. Є десятки свідчень, що вона утримувала людей проти їхньої волі. Це беззаконня чинили не шахраї від саєнтології, воно здійснювалася відповідно до її політики. Так, саєнтологи утримували Лізу Макфемон проти її волі 17 днів. Вона померла в ув’язненні. Однак штат Флорида вирішив навіть не висувати обвинувачень».

Стверджується, що церква звинувачує саєнтологію у брехні й наступи на свободу слова.

Згідно зі свідченнями Д.Турецкі, автора веб-сайту «Секрети Саєнтології»: «Церква Сайентології — це багатий і мстивий релігійний культ, чи, як стверджують критики, «хрест між муністами і мафією». Однак було б помилкою вважати їхню приховану технологію безневинною чи неефективною. Саєнтологи багато знають про контроль над свідомістю, суспільний контроль, риторичне дзюдо (програш у результаті зсуву логіки, уміле використання логічних помилок), по суті, вони самі стають жертвами власної технології.

Попри потужну рекламну кампанію з півгодинними телевізійними інформаційно-комерційними програмами про діанетику, Церква дуже уважно стежить за збереженням у таємниці своєї освіти, зокрема вона оголошує незаконним будь-яке обговорення чи вивчення їхньої діяльності (Див.: політичний бюлетень, що забороняє вербальні технології). Щоб осягти внутрішні таємниці культу, потрібні роки суворого послуху і великі грошові пожертви.

Натомість Саєнтологія обіцяє своїм послідовникам «цілковиту свободу». Інтернет через свої сайти має намір зробити все необхідне для виконання своєї обіцянки.

Сьогодні Саєнтологія активно вербує нових членів через залучення знаменитостей.

 

Сантерія. Діяльність «Сантерії» не є надбанням гласності за межами групи. Вірування і погляди мають суттєві відмінності, залежно від лідера. «Сантерія» відома під різними назвами. Її офіційна назва — «Регла де Оча», що означає «Правило Ориша» (або коротше — Оча). Інша назва — Ла Регла Лукумі. «Сантерія» означає «Шлях Святих». Це найпоширеніше загальне ім’я групи. У Бразилії ця група відома як Кандомбль Єге-Наго. Нешанобливий синонім — «Сантерія — Макумба», що означає також чорну магію.

Сантерія — це релігія, що поєднує африканську релігію (поклоніння Оришу — «головному хоронителю» — та вірування народів йоруба, банту в Південній Нігерії, Сенегалі, Гвінеї) і католицькі погляди. Раби принесли свою релігію з Африки, коли їх насильно вивозили в різні кінці світу. Згодом їхню релігію було об’єднано з християнством. Рабів по їх прибутті обертали в католицьку віру, забороняли дотримуватися своїх традицій. Тож ті приховували свої справжні релігійні переконання, змінювали імена своїх богів на імена католицьких святих.

Кілька прикладів: Бабалз Аї став Святим Лазарем (заступник хворих), Шангс стала Святою Варварою (заступниця грому, блискавки і вогню), Елеггуа (іноді — Елегба) став Святим Антонієм (страж доріг), Обатала стала Святою Богородицею Лас-Мерседес і Воскреслого Христа (батько світобудови; джерело духовності), а Ошзн — Милосердною Богородицею (покровительниця фінансів).

«Сантерія» найпоширеніша на Карибських островах, особливо на Кубі. Багато десятиліть через заборону комуністичним режимом на Кубі вона перебувала в таємниці, нині ж сповідується відкрито.

Вона також поширена серед іспаномовного населення Флориди, Пуерто-Ріко, Нью-Джерсі, Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Аргентини, Бразилії, Колумбії, Мексики, Венесуели, Фран­ції і Нідерландів.

Чисельність членів групи називають різну — від 22 000 до 800 000 осіб. Їхній бог — Олорун, чи Олодумар («владар небес»). Він — верховний бог. Нижче стоять у цій ієрархії охоронці Ориша. У кожного з них є відповідний християнський святий. Боги мають потребу в харчуванні. Ті, хто їм поклоняється, годують їх через жертвопринесення тварин, готують страви і хвалять їх. Під час ритуального жертвопринесення (зазвичай жертви — кури) збирають кров тварини і дають її Оришу. Вважається, що так відпускаються гріхи. «Сантерія» зазнавала критики за жертвопринесення тварин. Члени групи виправдовуються — мовляв, тварини приносять у жертву гуманно (швидко) і часто їх після цього з’їдають.

Священиків називають Сантерос чи Бабалочас. Є й жінки-священики — Сантерас чи Ялочас. Їх навчають упродовж багатьох літ, перед присвятою вони усамітнюються. Їх навчають танцям, співу і методам зцілення.

Під час обрядів «Сантерії» називають ім’я одного з небіжчиків. Це ритуал Шанування Предків. Члени групи ритмічно і збуджено танцюють, аби впустити в себе дух Ориша, ставши каналом передачі його послань.

Ботанікас — магазини, у яких члени «Сантерії» купують товари: амулети, трави, мікстури і музичні інструменти. У них немає книг, таких як Біблія, їхні вірування і традиції передаються з покоління в покоління усно.

«Сантерія» здобула погану славу 1989 року, коли в Мутуморі (Мексика), недалеко від кордону штату Техас, було виявлено тіла 12 вбитих чоловіків. З самого початку в злочині звинуватили «Сантерію». Убивців згодом знайшли — це була банда наркоторговців. До складу банди входили члени «Сантерії», однак ці вбивства не є свідченням того, що вона практикує чи потурає людським жертвоприношенням.

І все ж не можна сказати, що ритуали «Сантерії» безпечні. 23 лютого 2004 року віч-інфікована сорокарічна жінка Мінерва Перез із Бронкса, Нью-Йорк, прийшла до свого друга для ритуалу «очищення» (una limpleza). Під час ритуалу 62-річний Мілдред Санчез запалив свічі й облив Перез легкозаймистою рідиною, що використовується в ритуалах «Сантерії» — так звана вода Флориди, ароматична рідина на спиртовій основі, відома з ХІХ століття, настояна на травах, як нібито запечатує тіло від поганої енергії. Ритуальні свічі запалюють під час ритуалу пошанування Ориша духовні охоронці.

Інші елементи, які часто використовує «Сантерія» у ритуалах очищення: білі квіти, трави — щоб зняти вроки, «злякати смерть» — і кокосові горіхи. Кокосові горіхи розрізають навпіл, а потім викидають. Майбутнє можна пророкувати з того, як упадуть кокосові горіхи. Поліцейські знайшли половинки кокосів на вулиці, за межами кімнати, де померла Перез. Жінка зайнялася від свічі, коли Санчез здійснював ритуал хресного знамення з водою Флориди. Поліція на вулиці почула лементи і вибухи. Вона знайшла мертву Перез, сильно обгорілу і з глибокою раною на чолі. Санчез отримав опіки рук — ймовірно, намагався погасити вогонь.

За віруваннями «Сантерії», її ритуали здатні очистити від сімох смертних гріхів.