Світ занурений у хаос

Космос і Хаос… Месіянство і визначеність… Аби стати історією, увійти в історію, необхідно розірвати коло часу, створивши світову катастрофу — хаос. І світ, занурений у хаос, припиняє своє історичне існування.

Ми звертаємося до минулого, переосмислюємо пережите, інтерпретуємо його, знаходимо в ньому причини теперішнього. Інколи це призводить до «непередбачуваності минулого».

Політична ситуація в країні визначається не тільки державним устроєм, в його межах політичними інститутами і партіями, ступенем політичної свободи, свободи слова чи совісті, а й усією сукупністю супутніх духовних факторів — суджень, настроїв, вірувань, думок, переконань, поглядів — всього того, що становить духовне буття нації. Нинішнє поширення духовної й інтелектуальної деградації нації — феномен не так соціально-економічний, як культурний, в основі якого лежить цивілізаційна дезорієнтація.

Одним із дієвіших механізмів хаосоутворюючих процесів є створення передумов для непередбачуваності минулого, коли інтелектуальне й емоціональне багатство історичного надбання суспільства зазнає підміни й руйнації.

Міф, що зародився у глибині віків, став першим шляхом до впорядкованості дійсності у свідомості прадавньої людини. Міф ознаменував появу порядку, який сам і руйнуватиме, створюючи новий порядок — відтворення першопочатку в нових історичних умовах.

Прихід Ющенка до влади… Зухвале намагання ірраціонально-абстрактні образи втиснути в індивідуально-конкретні рішення. Говорити про невідповідність зайве… Технологія повернення до архаїчного міфопорядку… Вона швидко дала збій. Але через штучно створений хаос миттєво відновила свої позиції. Чи надовго?

Міфічний час — це вічність, тоді як історичний час — це лише її фрагмент. Україна опинилася у міфічному часі, міфічній реальності, яка з погляду історичної дійсності — парадоксальна. Саме тому більшість населення України, якщо просто не розуміє того, що відбувається, то сприймає дійсність ірраціонально, перебуваючи під тиском сконструйованих міфообразів, вдаючи зарозумілу політичну активність. Та й зовнішній спостерігач здебільшого демонструє невігластво щодо суті подій і явищ в Україні.

У структурі людської особистості поєднано свідоме і несвідоме. Творці віртуальних міфів експлуатують підсвідомий потяг людини до задоволення, спокушають легкістю досягнення. Марнославство — родючий грунт, коли рівень самооцінки завищений. Особистість, яка постійно перебуває у стані внутрішнього і зовнішнього конфлікту, обіймає найвищу посаду в державі.

Становлення особистості визначило життєву позицію: соціальний статус дає змогу, з одного боку, реалізувати особисту систему цінностей, з іншого — уникнути загрози бути покараним. З одного боку — чутливість і вразливість, з іншого — підозрюваність.

Для політика, як ні для кого іншого, ті чи інші моральні якості створюють не моральне, а суспільно-політичне обличчя. Відповідно до цього категоричне: чеснотою вирізняється гідний, зле чинить порочний. Він вирізняється волею до самоповаги, проте такою, що веде прямо в пекло. Це й називається честолюбством. Наш герой, здавалося б, не проголошує нічого зайвого, однак уважний спостерігач помітить надмірність у мисленні, в словах, захопленнях, релігії і гріху. Він — приклад особистості, коли страхи перед зовнішнім світом набувають форми звернення до суб’єктивного духовного світу, а втеча від недосконалості суспільства — до світу емоцій, почуттів, насолоди.

Його характерна риса — амбівалентність. У нього відсутнє однозначне ставлення до самого себе і однозначна оцінка своїх вчинків і дій. Йому властиві постійні сумніви і самомордування. Водночас у такого індивіда є своє розуміння цінностей, до якого він намагається не допускати «сторонніх». Але у нього є «духовник». Йому потрібні допомога, підтримка, схвалення.

Напевне, немає нічого більш прикрого, коли чоловік із «жіночим началом» намагається довести протилежне, окрім того випадку, коли він починає вдавати із себе боголюдину. (Зокрема, через оте «жіноче начало» в нього немає стратегічного бачення, на відміну від тактичного мислення — ті ж прояви впертості тощо.) Катерина (Кетрін Клер) Чумаченко-Ющенко добре на цьому розуміється, на відміну від Юлії Тимошенко, яка так лякає своїм «чоловічим началом». «Жіноче начало» і намагання вдавати протилежне — це те, що ріднить Віктора Ющенка з Юрієм Луценком. Віктор Андрійович розуміє спрямування Юрія Віталійовича, його потяг до інтриганства. Той «відчуває» Ющенка. На такому типі особистостей добре знається Віктор Балога.

Людей, пригадуєш думку Маршалла Мак-Люена з «Галактики Гутенберга»: «Король Лір» — це заплутана історія хвороби людей, які переносять самі себе зі світу ролей у новий світ посад». Поряд з цим хочеться зауважити, що будь-яка спроба вплинути на архаїчний міф поза його історичним сценарієм приречена на поразку.