Куратор Херсонської області

22 червня 2007 року, в день 66-ої річниці початку Великої Вітчизняної війни в Херсоні розпочала мирну роботу чергова сесія облради. Для участі в роботі представницького органу південної області зі столиці прибув куратор від Кабміну, міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко.

Столичний представник виступив перед депутатами та й подався у своїх справах по обласному центру: відвідав друзів у морському коледжі, відсвяткував день народження онука. Навіщо йому затримуватися серед таких різних за політичними поглядами депутатів. Візьмуть та й почнуть запитувати в нього, коли буде закон «Про зрошення», обіцяний Олександром Морозом херсонцям ще влітку 1996 року під час відвідин області, або запитають, чому за часів його головування в парламенті було ухвалено низку недолугих законів. А ще, борони Боже, візьме якийсь розумник-депутат та й запитає, чому міністр перебуває в коаліційному уряді Віктора Януковича, а так завзято робить все, щоб головою обл­держадміністрації залишився член Народного Союзу «Наша Україна» Борис Сіленков. Що їх об’єднує? Можливо, невтішні справи в області — результат неспроможності губернатора та куратора як слід працювати. А можливо, Станіслав Миколайович побоюється, щоб не спливли на поверхню їхні дії ще депутатських часів.

Пересічні громадяни давно помітили в цих двох політиків одну спільну рису: занадто багато обіцяють виборцям, але не поспішають виконувати свої обіцянки. Ось один з прикладів.

Балотуючись кандидатом у народні депутати в 1994-му, 1998-му, 2002 роках по одномандатному виборчому округу на Хе­рсонщині, Станіслав Ніколаєнко обіцяв виборцям газифікацію та забезпечення питною водою. Однак навіть наявні кошти,
виділені з Держбюджету на компенсацію витрат, які понесли господарства, що
кооперувалися для фінансування будівництва газопроводу-відводу Верхній Рогачик — Першопокровка, були використані не за призначенням — вже придбані газогони продали з господарства, де вони зберігалися, а його керівник пішов на підвищення.
Останнім часом на збудованому майже 20-кілометровому газопроводі провадилися не будівельні роботи, а демонтажні для відправлення його в брухт. Таку долю розділив і нафтопродуктопровід з Лисичанська на ділянці Мелітополь (Запорізька
область) — Сірогози (Херсонська область). За технічними можливостями нафтопродуктопровід можна було переобладнати під газогін, але замість цього його руйнують. Тобто перспективи газифікації Нижньосірогозького, Іванівського, Горностаївського, Новотроїцького та інших районів не зовсім втішні. Зараз необхідно знову шукати кошти, щоб будувати газогін, а це не так просто. Не все гаразд з виконанням програми забезпечення питною водою мешканців багатьох районів Херсонщини. Впродовж років незалежності України на це виділялися певні кошти, але вони йшли, як вода в пісок. Все це відбувалося за мовчазного спокою такого багатообіцяючого народного обранця.

За повідомленням у ЗМІ голова облдержадміністрації Борис Сіленков пішов у відпустку на 28 днів. Він ще задовго до цієї відпустки почав їздити по області та розповідати людям на зустрічах про те, що оселі всіх газифікують та забезпечать питною водою. Мабуть, Борису Віталійовичу сподобався досвід свого старшого товариша Станіслава Миколайовича дурити виборців.