Рішуча відсіч бандитам

Дійові заходи для власної самооборони вжила громада села Соловичі Турійського району, яке на днях відзначило 708-му річницю. Зі своїми родючими землями, лісами, двома річками і трьома озерами, розкинулося воно в куточку Волині. Гарною ознакою стало і те, що лежить цей населений пункт на трасі Львів — Ковель.

Тому і поклали на нього око бандити, які поставили мету взяти в оренду з правом викупу найкращі ділянки, що стали земельними паями місцевих селян. Саме цю вимогу в ультимативній формі вони висунули голові сільради Ярославу Кашубі.

Переконавшись у тому, що підкупом його не візьмеш, зайди перейшли до залякувань, натякаючи, що в того можуть бути проблеми із сім’єю.

— Мы приедем через месяц и базар продолжим конкретно, а ты хорошо подумай, — попередив один з прибульців.

Вчорашній командир спецзагону «Беркут» Ярослав Кашуба з досвіду минулої служби в органах міліції знав, що цих покидьків хтось найняв і вони здатні на все. Тому треба було діяти продумано, рішуче і послідовно, як його колись вчили командири.

Усвідомлював і те, що в цій ситуації покладатися на правоохоронні структури — марна справа. Он скільки людей в довколишніх селах вже брутально зоставили землі. І все за законом...

— Будемо у всьому покладатися на власні сили, — сказав Ярослав Іванович на засіданні сільського активу, на якому розглядалося питання захисту своєї землі від загарбників.

Рішення представників громади було одностайне: прискорити розпочате формування дружини самозахисту з мисливців, спортсменів і вчорашніх військовиків.

Дружинники самовіддано відпрацьовували прийоми рукопашного бою під керівництвом самого голови сільради, шліфували елементи безпечного використання мисливських рушниць, бо зрозуміли, що бандити можуть застосувати вогнепальну зброю. Тренуючи бійців, Кашуба особливе значення надавав мобільності дружини та її екстреному оповіщенню на випадок будь-якої загрози. Старанне навчання не було марним, ставши надійним засобом для рішучої відсічі бандитам.

Через місяць непрохані гості, як і попереджали, приїхали, щоб «продолжить базар конкретно и в натуре», а точніше виконати замовлення своїх наймачів із захоплення селянських земельних наділів. При цьому вони запевняли голову сільради, що на всіх рівнях влади це питання узгоджено, а тому в нього не буде проблем, варто лише підписати деякі папери. Поки відбувалася розмова, голова по мобільному телефону дав сигнал бойової тривоги. За ним дружинники, полишивши всі справи, вмить зібралися в умовному місті і на автівках рушили до сільради.

До рукопашної сутички не дійшло, бо прибульці були захоплені зненацька, і до такого організованого спротиву були не готові. Дружинники оточили банду. Після попереджувального пострілу в повітря їм наказали всім і негайно лягти обличчям до землі. Ті підкорилися.

Звернувшись до непрошених гостей, голова сільради Ярослав Іванович Кашуба попередив:

— Якщо ви надумаєте здійснити черговий наїзд на наше село, вам мало не здасться. це кажу вам я — вчорашній командир спецзагону «Беркут».

Потім за наказом старшого дружинника першими встали водії автівок, заклавши руки за голову, в супроводі озброєних мисливців, зайняли місця за кермом. Таким чином були по одному «завантажені» останні загарбники чужих земель.

І тут бандити зрозуміли, що взяли на себе не- посильний підряд із захоплення землі. Бо залякати це село, а тим більше поставити на коліна голову сільради, їм не вдасться. Тому вони зникли і більше не з’являлися.

Тепер соловичівська громада ще більше повірила у свої сили, а головне — пересвідчилася, що самооборона — це не передвиборні мітинги під гаслами та прапорами «Народна самооборона», після яких рейдери, а точніше наймані бандити, безкарно відбирають у підприємців бізнес, у робітників — підприємства, у селян — землю, а насамперед здатність громади власними силами захистити себе, давши рішучу відсіч всіх, хто замахнувся не лише на власність, а й на мову, свободу і державну незалежність України.

Та чомусь саме такої самооборони не визнають нинішні політичні сили всіх кольорів і течій. Чи не тому, що в їхніх лавах теж є «деятели», котрі також можуть виявитись з часом лежачими на землі під дулами мисливських рушниць у руках прозрілих від брехні громадян, що піднялися з колін і відчули себе господарями на землі своїх пращурів.

Тепер нашим односельчанам зрозуміло чому, з боку Української Консервативної партії лунає критика на адресу всіх учасників виборчого марафону до парламенту.

Головне, на що тут варто звернути нашу увагу, як зазначає УКП, то це на ту обставину, що ініціатори тієї ж «Народної самооборони» не кажуть, від кого і як нам треба оборонятися, бо їм потрібні лише наші голоси на виборах під цим гаслом, а не захист наших прав і свобод. До пари їм і ті, що обіцяють краще життя вже сьогодні. А для кого настане таке покращення? Ми теж знаємо — для буржуазії і її прислужників, закамуфльованих під політичні партії.

Тому нам, етнічним громадянам України, належить діяти під гаслом: «Українець, допоможи собі сам!».

Під ним, до речі, звитяж­ні воїни УПА своїм життям і кров’ю боронили рідну землю від загарбників і зайд, не чекаючи допомоги з боку. Знаково, що, як співається в пісні, ця армія і створювалася «десь там далеко на Волині», саме в наших довколишніх селах.

Отже, ще живе в душах селян генетика не лише працьовитих хліборобів, а й мужніх захисників рідної землі.