ПЕРЕМОГА ПРАВДИ

7 серпня 2007 року Київський апеляційний господарський суд виніс свій остаточний вердикт у суперечці між Міністерством освіти і науки України (а точніше деякими його керівниками), з одного боку, і Міжрегіональною Академією управління персоналом, з другого, щодо незаконності анулювання ліцензій 26 відокремленими структурним підрозділам МАУП.

Своєю ухвалою суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги МОНУ і залишив у силі постанову Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 року по справі №7/710-А, якою було визнано не чинними рішення Державної акредитаційної комісії від 26.09.06. і наказ міністра С.М.Ніколаєнка від 06.10.06. №2128-л, якими якраз і було незаконно анульовано ліцензії.

За інформацією джерела із Секретаріату Президента України, яке побажало себе не афішувати, «впливові» працівники Секретаріату намагалися через різні структури тиснути на суд, але даремно. Закон і правда стали вагомішими від безпідставних домагань чиновників.

За певною інформацією, С.М. Ніколаєнко звернувся за допомогою до відомого «хіміка» В.В.Ско­пенка і той попросив чи зобов’язав своїх співробітників, які одночасно працюють у юридичній фірмі «Салком» (керівник Кубко Є.Б.) надати «серйозну юридичну допомогу» панові міністру, позаяк представник В.Я. Тація (прізвище називати не будемо, тому що він щиро ображається на зайву публічність) не справляється з кваліфікованими маупівськими юристами (а Станіслав Миколайович чомусь вперто стверджує, що в МАУП освіта і викладання недостатньої якості?!).

Не дивно, що В.В. Скопенко не відмовив в аморальному проханні міністерському чиновникові, тому що його самого неодноразово журналісти ловили на різних зловживаннях, зокрема, як стверджують, у намаганні вигідно «розпорядитися» університетською (читай державною чи народною) земелькою. А його багаторічний «ручний» декан юридичного факультету В.І.Ан­дре­йцев був пійманий на «гарячому» під час отримання «гонорару» в розмірі 8 тисяч доларів США, але якось вдало уник законної відповідальності. Представники «Салкому» дуже ревно взялись за відстоювання незаконного наказу міністра, хоча якби серйозніше вивчили законодавство і суть проблеми то не братися б за цю справу, тому що позиція міністерства в ній була незаконною і аморальною. Тим більше, що незаконними діями міністра були порушені права та законні інтереси тисяч людей. Можливо у керівника «Салкому» Кубко Є.Б. є свої зобов’язання перед В.В. Скопенком і свої поняття що таке добре і що таке погано, але участь у подібній справі на боці явних порушників закону і прав людини не робить честі і реклами такій «поважній» організації, якою вважають її, у крайньому разі, самі засновники і учасники.

Представники «Салкому», МОНУ, Держінспекції навчальних закладів нічого не змогли протиставити ясній, послідовній і законній позиції представників МАУП. Їх непереконливі, непослідовні докази не можна було всерйоз брати до уваги, що і вирішило долю суперечки.

Перемога МАУП, безумовно, визначна і велика. Значення перемоги тим вагоміше, що досягнута вона в нелегкій боротьбі зі структурами, які діють підступно, нахабно, протизаконно і аморально. В результаті досягнутої перемоги збережено тисячі робочих місць, про що повинні були б турбуватися і Президент України і міністр, десяткам тисяч студентів підтверджено їхнє законне право навчатися в улюбленому ВНЗ, отримати достойну освіту і престижні дипломи.

Можливо краще було б високопосадовцям виконувати Конституцію і закони України, які передбачають рівність усіх форм власності і захист їх від будь-яких посягань, що дійсно буде на користь всього українського народу.

Вл. інф.