Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ОСВІТЯНСЬКІ АПЕТИТИ ЗАПОРІЗЬКОГО БЛАЗНЯ

Він, освітянин з чималим досвідом, спромігся відірвати ласий кусень пирога від свого природного хисту навчати та всі свої вади хижо й підступно спрямував на власну користь. Для цього до тонкощів налаштував зв’язки з місцевою владою, правоохоронними та слідчими структурами Запоріжжя, а також з Центром на рівні Верховної Ради та Міністерством освіти і науки України на чолі з Станіславом Ніколаєнком.

Все це — про нього, колишнього ректора Запорізького державного університету, доктора технічних наук, професора В’ячеслава Олександровича Толока, який до недавнього обіймав посаду керівника Запорізького інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного — відокремленого структурного підрозділу МАУП.

Може, правда й колотиме очі цьому панові, як він про це прочитає, проте, вважаємо, вона має повне право на існування, бо її знають у певних колах його земляків, зрештою, нею охоче діляться з громадськістю ті, хто його добре знав, кого він скривдив і для кого істина дорожче за все…

Чому саме блазень? Освітянські бізнес-справи В.Толока на початковому етапі керівництва Запорізьким інститутом МАУП відзначалися навіть як цілком прогресивні: було успішно впроваджено кілька новацій, зокрема гнучку систему сплати студентами за освітянські послуги, яка цілком їх влаштовувала, та інші, які приваблювали молодь навчатися саме у цьому навчальному закладі. Це, зрештою, дало змогу набрати обертів у наборі студентів і піднятися на досить солідний рівень у національній системі освіти. Проте ще не найменшою мотивацією була і якість освітянських послуг та високий рівень якості навчальної та матеріально-технічної бази інституту — комп’ютеризовані просторі аудиторії, якісне методичне забезпечення процесу підготовки, сучасні програми оволодіння найперспективнішими сучасними спеціальностями тощо.

Втім, доки все було гаразд, пан В’ячеслав, здавалося б, чітко та надійно тримав руку на пульсі часу, хоча вже тоді ширилися чутки, що ця рука інколи блукала й серед студентських гаманців. Навіть у громадському транспорті можна було почути про побори керівництва інституту зі студентів. Але це все здавалося тоді лишень недолугими чутками, які запускали численні місцеві конкуренти з освіти…

Та, мабуть, нема диму без вогню. Проте про ці факти, а зрештою, про особистість та справжні справи керівника Запорізького інституту В.Толока, який спочатку викликав довіру, керівництво МАУП подумало вже, на жаль, коли, як кажуть, потяг рушив… Можливо, цей пан і досі б тихо, як подейкують, яськався з провладними мужами, якби не зайнявся рейдерством.

З цього приводу варто нагадати (про що вже йшлося в нашій газеті), що у жовтні 2006 року Міністерство освіти і науки України під «чуйним» керівництвом завзятого соціаліста Станіслава Ніколаєнка протизаконно позбавило ліцензії 26 регіональних підрозділів у різних областях «незручного» йому найбільшого недержавного ВНЗ — Міжрегіональної Академії управління персоналом, яка категорично відкинула навіть саму можливість скористатися «дахом» міністерства на запропонованих ним чисто рекетирських умовах. Звідси й цілком надумана, штучна заборона навчатися в академічних філіях студентам. До числа опальних потрапив і Запорізький інститут ім. Петра Сагайдачного, студентів якого враз позбавили не тільки права продовжувати навчання, а й отримати цілком законні дипломи.

Ось тут і починаються блазнівські викрутасики пана Толока. Натомість в Інституті зникли студентські залікові книжки, екзаменаційні відомості, а згодом, наприкінці весни 2007 р., з’явилися так звані численні заяви від студентів (треба сказати, досить сумнівного походження, бо було доведено фальшування підписів під ними, а їх начебто підписали, даруйте, аж 3 тисячі осіб!) про начебто їхнє переведення за власним бажанням на навчання в інший ВНЗ. А саме — в Запорізький національний технічний університет (у місті він називається «машинкою»), яким керує С.Бєліков — голова Ради ректорів Запорізької області, великий приятель і покровитель В.Толока. До речі, разом із студентами туди ж вимушено попрямували й викладачі, кількість яких теж вражає — близько 70 (а кого ж їм навчати, якщо нема студентів?). Вражає і те, що цей правовий безлад у Запоріжжі фактично отримав «одобрямс» від Міносвіти. А чому б і ні — є всі підстави стверджувати, що сам пан С.Ніко­лаєнко приклав свою владну руку до цього неподобства, адже В.Толок з ним вже не перший рік на короткій нозі.

Звісно, зважаючи на такий правовий безлад, фактично — безпрецедентне у нашій незалежній правовій державі нахабне пограбування приватного навчального закладу, і, зрештою, його молодих вихованців, керівництво Інституту забило на сполох проти цього свавілля, звільнило з посади В.Толока, який своїми діями завдав чималої матеріальної і моральної шкоди МАУП, і подало відповідні позови до слідчих органів та обласної прокуратури. І що маємо? В результаті начебто якась попередня, чисто формальна робота цих органів, хоч і досить повільно, але ведеться. Проте все завершується тим, що до тимчасового виконувача обов’язків керівника інституту С.Се­реди надходить повідомлення від місцевих органів СБУ про недоцільність подальшого провадження цієї справи, а згодом ще й виявилося, що в обласній прокуратурі зникли матеріали з цієї справи… Звісно, завдяки старанням В.Толока! Бо він має зв’язки на тому самому глобальному «даховому» рівні, чітко організованому й всіляко підмащуваному ним протягом років, бо, бачте, в нього навчаються діточки верхівки, кажуть, він може міністерських дітлахів довести до диплому про вищу освіту за якихось кілька місяців…

Але це лише приказка, а казочка попереду. Отже, повернімося у березень 2007 року, коли на останній підсумковій колегії МОН України у Харкові міністр С.Ніколаєнко у своєму історичному виступі позабивав безліч грізних цвяхів у систему вищої освіти України, давши відповідні грізні вказівки обласним державним адміністраціям щодо того, як їм слід дбати про «моральне обличчя» навчальних закладів своїх регіонів. І деякі з них не змусили себе чекати. Наочний приклад — події навколо Інституту ім. гетьмана Петра Сагайдачного в Запоріжжі, де все було щиро налагоджено на благо студентів, навчання здійснювалося з відома місцевої влади і Міносвіти.

Ось і виходить розпорядження Міносвіти закрити інститут МАУП. І тут пан Толок, не цілком обізнаний з тонкощами ліцензування й акредитації освітньої діяльності на ринку платних послуг, проявляє свої якості блазня — корчить із себе такого собі скривдженого ректора-«героя» і палко кидається на захист соціальної справедливості інтересів начебто скривджених учнів. Мовляв, керівництво МАУП не може забезпечити дипломами своїх студентів, не виконує договірних зобов’язань перед власним структурним підрозділом і більше трьома тисячами студентів! Начебто комерційні інтереси власника преважають над інтересами студентів і трудового колективу Інституту.

Отже, маємо такий собі локальний бунт в окремому структурному академічному підрозділі МАУП, директор якого професор О.Толок спритно організовує масове переміщення студентів і викладачів з цього навчального закладу до іншого — ЗНТУ. Звісно ж, все це робиться не за так — директор і його команда не тільки переймаються своїм спасінням, а ще й шукають власної вигоди з цього лиха. Принаймні, слідчі органи вже передали до районної прокуратури докази про фінансові зловживання більш як на 500 тисяч гривень. А втім, подейкують, реальна сума суттєво більша. Чому ж не порушено кримінальної справи за цим фактом? Відповідь проста й очевидна: місцева влада не наважується кривдити шановану людину — пана Толока.

Чим же він такий шанований?

По-перше, він ректор з 19-річним стажем у першому університеті Запорізької області. За цей період вивчив бюджетним коштом практично всіх високопоставлених чиновників, силовиків, суддів та їхніх дітей.

По-друге, має дружні стосунки з багатьма можновладцями. За часів СРСР входив до складу бюро Запорізького обкому КПРС.

По-третє, вельми не бідна людина. Має власність, зокрема в освітньому бізнесі. Наприклад, у курортному Бердянську, кажуть, ще й у Німеччині, є приватний бізнес на якихось так… кілька мільйонів доларів — так званий оздоровчий центр з досить сумнівною репутацією.

По-четверте, він, як ви вже відчули, людина занадто меркантильна, завжди діяв на користь міністра С.Ніколаєнка, ще й за сприяння місцевої влади.

По-п’яте, його дії забезпечували фінансові інтереси достатньо великої групи впливових людей з олігархічною спрямованістю в Запорізькому регіоні.

На чому будується спекуляція навколо проблеми Запорізького інституту МАУП, студентам якого було «ненав’язливо» запропоновано перейти до Запорізького національного технічного університету? І чого саме до цього ВНЗ?

Попри те, що в Запоріжжі у великій групі ВНЗ (ЗНУ, ГУ «ЗІГМУ», ЗДІА) є увесь спектр необхідних спеціальностей, керівництво облдержадміністрації в особі заступника її голови В.Кальцева підписує клопотання, а МОН України в особі міністра С.Ніколаєнка дозволяє відкрити весь перелік необхідних спеціальностей в ЗНТУ. Його ректор — професор Сергій Бєліков через ЗМІ, зокрема через телебачення, пояснив це так: мовляв, виникла проблема і директор інституту, трудовий колектив та студенти висловили бажання перейти до його університету, а я як голова Ради ректорів Запорізької області не міг відмовити бідолашним і дав згоду прийняти їх.

Зверніть увагу, скільки брехні і лицемірства! Адже цей процес має свої правила гри. Йдеться про спеціальності не інженерно-технічного і навіть не природно-наукового напряму, які дотичні до ліцензійної діяльності ЗНТУ, а про суто гуманітарні, яким навчали в інституті МАУП. Адже є можливість отримати і з них чималі кошти. Тим більше, що така нагода трапилася… Однак тут варто процитувати самого пана Ніколаєнка: «Все це відбувається на тлі масового дублювання популярних спеціальностей…». Конкуренція, ім’я якій корупція, годі й казати! Але така гидка, брудна, що, мабуть, пану Толоку та його новому патрону-покровителю Бєлікову ще довго доведеться відмиватися він цього багна. Та Господь все бачить…

Понад те, залишається загадкою, як досить відомий в країні ЗНТУ, нехай навіть національний ВНЗ, зумів без випуску бакалаврів отримати ліцензію на підготовку спеціалістів і магістрів? До того ж за нетиповими для технічного ВНЗ спеціальностями: «Правознавство», «Політологія», «Психологія», «Журналістика», «Фізична культура», «Соціальна робота», «Соціологія». Може, Станіслав Ніколаєнко жартував, коли проголошував на колегії МОН України, що «ліцензування та акредитація повинні… створити дієві перепони некомпетентності, неякісній організації процесу підготовки сучасних конкурентоспроможних фахівців»? Або ці перешкоди створюються виключно для МАУП? Якщо так, то чому?

Відповідь, як завжди, слід шукати в бізнес-інтересах. Пригадаймо, що в Україні панує демографічна криза, на її тлі загострюється конкуренція на ринку платних послуг. Конкуренція має двоякий характер.

По-перше, зачіпаються інтереси великих державних навчальних закладів, які зазвичай більш як 2/3 свого бюджету мають за рахунок платних освітніх послуг. Їхні ректори вхожі до Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента. Вони не звикли до чесної конкурентної боротьби. Їм простіше змусити працювати на інтереси держави і державних ВНЗ вельми далекого від науки і освіти соціаліста С.Ніко­лаєнка.

 По-друге, зачіпаються інтереси всіх недержавних ВНЗ. За відсутності абітурієнта виживати можна, лише знищуючи собі подібних. Для цього прийнятні будь-які способи: підкуп, брехня, особисті відносини. Спочатку з ринку безболісно пішли дрібні приватні навчальні заклади, власники яких не мали можливостей і високопоставлених покровителів. Подальший перерозподіл ринку, що скорочується, неминуче призвів до зіткнення інтересів найбільших ВНЗ. Отже, як кажуть, маємо, що маємо: конкуренти, використовуючи свої зв’язки і фінансові можливості, зуміли спрямувати особисту неприязнь С.Ніколаєнка на МАУП.

У Запорізькому регіоні цей процес має свою специфіку і відтінки.

По-перше, в регіоні одвіку існує конкуренція між двома провідними державними університетами: класичним («педінститут») і технічним («машинка»). Надання 2004 року першому з них статусу національного зрівняло університети в статусі та суттєво загострило їх конкуренцію.

По-друге, хвороблива ротація ректорів в 2003 і 2005 роках у Запорізькому державному (національному) університеті суттєво вплинула на його кадрове забезпечення і фінансовий стан. У результаті революційних подій в Україні до «керма» університету став доктор історичних наук, полковник МВС С.Тімченко. Вельми посередній керівник, який, за нашими даними, має серйозні фінансові порушення (виявлені КРУ). Попереднього ректора звільнено під час хвороби і тепер він судиться за поновлення на роботі. У цих умовах пан Тімченко повністю залежить від міністра С.Ніколаєнка.

По-третє, ректор ЗНТУ С.Бєліков веде відчайдушну боротьбу за входження до прохідної частини списку БЮТ на позачергових виборах до Верховної Ради.

По-четверте, В.Толок на виборах ректора 2003 року віддав свої голоси на користь С.Тімченка, на прохання якого нині працює штатним сумісником на посаді завідувача кафедри в Запорізькому національному університеті. Знову запитання: чому В.Толок не проситься під дах свого рідного університету, яким керує його боржник С.Тімченко? Мабуть, знову ж таки відповідь — корупція.

По-п’яте, озвучені в поточному році рейтинги зазначених національних університетів висвітили їхні серйозні проблеми, визначивши їм місце у «хвості» 200 ВНЗ України. В таких умовах регіональна еліта знову заговорила про можливе злиття двох університетів, начебто задля створення одного повноцінного (!) національного ВНЗ.

Отже, хто, нарешті, зможе зупинити відверте нищення Інституту МАУП у Запоріжжі? Може, вельмишановна Генпрокуратура України?

До речі, є щире сподівання, що наша шановна громада зустріне цю публікацію з розумінням і не станеться такого, як у Запоріжжі, коли після публікацій у місцевій пресі (газ. «Субота»// «Запорожский институт МАУП «обрейдерили», від 14.06.07) керівництву філії Академії, яке, як і завжди, діє так само, як навчальний заклад, на повних законних підставах, телефонували всілякі анонімні «доброзичники» з явними натяками на погрози…

Віталій Домна
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com