Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
У міністра хата скраю?16 квітня Президент України наказав Генеральній прокуратурі, Міністерству внутрішніх справ та Службі безпеки України розслідувати незаконне залучення студентів до масових мітингів у Києві. Слід зазначити, що на Майдані під час мітингів Партії регіонів можна було зустріти не лише студентів, а й школярів. Сюди їх звезли з усієї України. Пам’ятаєте, десь наприкінці квітня в Одеській області в аварію потрапив автобус, у якому, зокрема, було 12 дітей — школярів Саратської школи. За свідченнями постраждалих, всі вони їхали до Києва на мітинг Партії регіонів. Вчителька школи, а за сумісництвом голова районного осередку ПР, стверджувала, що діти їхали до Києва подивитися на Києво-Печерську лавру. Але ж їхали вони під час навчального процесу, що заборонено розпорядженням міністра Ніколаєнка. Трохи раніше у Чигирині Черкаської області дітей звільнили з уроків і організовано повезли до Києва. «40 гривень, прогулянка Києвом — і вам за це нічого не буде», — саме так агітували їхати на Майдан школярів Чигирина представники Партії регіонів. Майже 40 дітей з усіх загальноосвітніх шкіл Чигирина й села Галаганівка рано-вранці посадили до «Ікарусу» і повезли в столицю на мітинг. Організатор поїздки неповнолітніх — голова батьківського комітету однієї зі шкіл — з учнями чомусь не поїхала, батьків і адміністрацію шкіл про поїздку не попередила. Дехто з батьків про поїздку дітей все ж таки знав і поставився до неї прихильно, бо «діти зароблять хоч якусь копійку». Однак більшість підняла скандал. На масову відсутність дітей на уроках вчителі звернули увагу вже вранці. Директор школи Чигирина №3 особисто відвідала кожну родину, намагаючись дізнатися, куди могли подітися учні. Виявилося, що діти на Майдані. Хіба всі ці порушення відбувалися без відома міністра освіти і науки України? Нинішній політичний конфлікт набрав форму війни нервів. Кожна зі сторін накопичує аргументи й намагається тут же продемонструвати їх противнику. В хід йдуть політичні та юридичні аргументи. Зокрема, кількість «штиків», виставлених на майданах країни як масовка підтримки, та, чого гріха ради, кількість державних озброєних формувань, які нібито готові стати на сторону під час можливого конфлікту. Відповідно зростає значення політиків-спікерів, військових та здібних організаторів. Знайти свою нішу в цьому новому політичному просторі й довести свою корисність як члена команди — запорука збереження нинішнього статус-кво та отримання призів у майбутньому. Все це чудово розуміють члени команди політичних антагоністів. І намагаються діяти в міру своїх сил і можливостей. Візьмемо міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. Які у нього можливості? Становище Станіслава Миколайовича не дуже. Як і у всіх соціалістів. Згідно з опитуванням, у разі перевиборів їм загрожує неподолання 3% бар’єру. І тоді все — прощай депутатство і, відповідно, міністерський портфель. Адже депутатський статус частіше всього є тим символічним капіталом, який обмінюється на міністерський статус під час кабмінівських торгів. Хочеш того чи ні, а щоб залишатися у «команді професіоналів», треба шукати шляхів. Здається, місце у системі політичної разпальцовки у куратора вітчизняної освіти знайшовся. Звісно, не без шкоди для останнього. Станіслав Миколайович перетворився на постачальника «штиків» для вуличних масовок. На акції почали стікатися учні навчальних закладів. До того ж з віддалених «регіональних вотчин». Аби заробити, студенти полишають навчання у гарячу передсесійну пору і їдуть відстоювати ідеали коаліції на київських вулицях та майданах. Наприклад, харківський губернатор Арсеній Аваков, за його словами, особисто бачив учнів ПТУ з другої столиці України. Давно помічено, що на серйозну критику та звинувачення міністр Станіслав Ніколаєнко реагує мовчки. Мовляв, немає коментарів з його блоку — немає й проблеми. У цьому разі «зачепити» міністра і формально «прив’язати» до поставок неповнолітніх на Майдан важко й практично неможливо. Все це так, якщо не завважити, що реальні можливості у міністра для цього є, і немалі. За роки правління, попри пишномовні заяви про лібералізацію системи освіти, контроль над навчальними закладами тільки посилюється. Критично зросла особиста залежність керівників ВНЗ та середніх навчальних закладів країни, не кажучи вже про школи. Вперте мовчання міністра з приводу політичної експлуатації дітей та молоді є злочинною недбалістю щодо своїх обов’язків. Звісно, армія чиновників від освіти, більшість яких за прикладом свого головного шефа переймаються збереженням посади, готові вислужуватися та втілювати в життя «лінію партії». І прямий обов’язок міністра освіти, який турбується про освіту, а не про виконання політичних замовлень — остудити запал своїх підлеглих. Станіславу Миколайовичу не звикати до адаптації вітчизняної освітянської системи до потреб політичного ринку та власних амбіцій. Під керівництвом міністра-революціонера у підручнику історії для 5 класу з’явився епізод історії Помаранчевої революції, виписаний у дусі переможців. Укладачі підручника не поскупилися на дифірамби лідерам революції на кшталт «єдина надія» та «символи нації». Нинішньому керівнику Ніколаєнку пощастило менше. Діти знайомляться з Віктором Януковичем як з фальсифікатором виборів і проросійським кандидатом. Працюючи у кабінеті Януковича, Станіслав Миколайович намагається заретушувати помилки минулого. Нещодавно міністр освіти пообіцяв знову переписати підручники історії, де, за його словами, не буде поділу країни на Схід і Захід. Через нові віяння часу виникло питання створення українсько-російської комісії, яка за задумом Міністерств освіти України та Росії узгоджує спірні моменти історії у новому підручнику. Схоже, історію у нас переписуватимуть стільки, скільки нинішній міністр змінюватиме своє політичне забарвлення. За матеріалами інтернет-видань |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |