Енергозбереження: веління часу

Нині однією з наріжних тем економічного розвитку України є тема енергозбереження. Нещодавно вона обговорювалася на конференції з проблем розвитку вітчизняного ТЄК.

Потенціал енергозбереження в Україні — 50%

За свідченням більшості відомств, відповідальних за програму з енергозбереження, у цьому сенсі зроблено ще недостатньо. Державний експерт СНБО Юрій Шульга заявив, що національна програма із енергозбереження наразі лише на стадії розробки (і в цьому він бачить провину Мінекономіки України), хоча є законодавчі акти зі стимулювання нових технологій у цій сфері. За його розрахунками, потен­ціал енергозбереження в Україні становить 50%, але щоб досягти цього, потрібно інвестувати значні засоби в економіку країни, передусім у металургійну сферу (саме вона споживає 50% отримуваного з Росії газу).

За твердженням Артура Праховника, експерта з питань енергозбереження Інституту енергозбереження та енергоменеджменту України, 40% вирішення цієї проблеми лежить в площині управління, а 60% — у сфері використання нових технологій. Нашій країні, стверджує Праховник, слід радикально змінити підходи у сфері менеджменту і управління, планування і розподілу енергоресурсів та електроенергії по регіонах і підприємствах. Україні найближчим часом, говорить експерт, потрібно гар­монізувати програми національного енергозбереження зі світовими тенденціями. Як стверджує Праховник, нам слід брати приклад з держав Євросоюзу — у цьому співтоваристві за рахунок зниження енергоємності економіки вивільняється 60 млрд євро, які направляються на вирішення питання працевлаштування.

Україна — чемпіон серед країн СНД з енерговитрат

На превеликий жаль, нині Україна, навіть серед країн СНД, є чемпіоном з енерговитрат на одиницю виробленого продукту. Цікаво, що першими з цього питання забили тривогу європейці, а саме представники ЄБРР, які порадили Україні використовувати енергозберігаючі технології і навіть обіцяли фінансове сприяння.

Нагадаємо, що енергетична залежність України від постачань органічного палива в 2000 — 2004 роках становила 60,7%, а, для порівняння, в більшості країн ЄС вона (енергозалежність) близько 51%. Багато країн мають значно нижчі показники забезпечення первинними паливно-енергетичними ресурсами (зокрема, Японія використовує близько 7%, Італія — 18%).

Структура споживання первинної енергії в України

Природний газ (первинна енергія) — 41% (питома вага в%) (у інших країнах — 21%);

нафта — 19%;

вугілля — 19%;

уран — 17%;

 гідроресурси — 4%;

 інші джерела, що поновляються

Щоб вижити, Україні треба економити на енерговитратах. За свідченням Сухина, голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів, черкаське підприємство «Азот» на виробництво однієї тонни аміаку використовує 1,3 тис. м³ газу, а ось є технології, що дають змогу заощадити майже вдвічі, однак в устаткування треба інвестувати $280 млн і власники, на жаль, не готові це зробити.

Використовуєш більше газу — отримуй штраф

Влітку 2006 року Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання ене­ргетичних ресурсів (НАЕР) розробило законопроект «Про енергоефективність», згідно з яким пропонується запровадити податкові пільги для енергозберігаючих інвестицій.

Законопроект пропонує запровадити новий податок — енергетичний збір за перевитрату за тарифом або штрафні санкції за перевищення лімітів споживання енергоресурсів. За надпланове споживання енергії підприємство платитиме від 20 до 200% вартості енергоносія!!!! Кожне підприємство повинно мати «енергетичний паспорт». Ухвалення такого закону — це зниження у майбутньому споживання газу на 20 — 30% протягом двох років. Запровадження податкових пільг і енергоштрафів — це нова спроба держави поборотися за економію енергії. Раніше видавалися пільгові кредити із енергозбереження — 383 млн грн.

Підвищення вартості російського газу змусило Україну запровадити диференційовану ціну на «блакитне паливо» для підприємств української промисловості. Намічено, що підприємствам, у яких показник енергоспоживання вищий за норму, отримуватимуть природний газ за ціною $230 за 1 000 м3. Якщо ж він відповідатиме загальносвітовому, тоді «блакитне паливо такі підприємства отримуватимуть за ціною $160 — 170 за 1000 м³. За розрахунками В.Бойка, генерального директора ВАТ «Маріупольський меткомбінат», за ціни $230 за 1000 м3, 70% меткомбінатов країни одразу припинять свою роботу. Є над чим задуматися нашим промисловим гігантам? Хоча на круглому столі з проблем економічного розвитку України в 2007 році, проведеному Центром Разумкова у грудні минулого року, фахівці висловили думку, що наразі ніхто сер­йозно не займався питанням розрахунків рентабельності і прибутковості металургійних заводів країни, ніхто не вивчав, яке вартісне навантаження по російському газу вони здатні витримати.

За даними Держкомітету України з енергозбереження, в країні на $1 виробленого ВВП України витрачається 4,7 кг умовного палива. Порівняйте показники в розвинених країнах світу. У Японії це співвідношення становить 370 г, у США — 600 г.

До речі, в українській металургії середній показник енергоспоживання перевищує загальносвітовий в 3,3 разу, в хімічній промисловості — в 2,5 разу, а в харчовій індустрії — в 1,9 разу. Нині в країні працюють 27 меткомбінатів, до того ж світовим стандартам енергоспоживання відповідає тільки 9. У хімічній промисловості — більш як 1 300, з них тільки 12 відповідають цьому показнику. Ціна газу — висока чи низька — повинна примусити підприємства «закрутитися», або хоча б задуматися над проблемою економії енерго­ре­сур­сів.

Можна окремо

За оцінкою фахівців Мінпромполітики України, обсяг необхідних вкладень у модернізацію металургійних підприємств для приведення рівня їхнього енергоспоживання до світових стандартів оцінюється в $300 — 500 млн, а для підприємств машинобудування — $1,5 млрд. У грудні 2005 року Президент Віктор Ющенко підписав Указ «Про створення національного агентства з енергозбереження» (для цього держава надала 500 млн грн). За даними фахівців, українська промисловість споживає 12—15 млрд м³ з 72 млрд м³ споживаних щорічно країною. У планах Міністерства промполітики — у недалекому майбутньому скоротити ці обсяги на 30%. Багато хімічних підприємств країни розмежували споживання газу — як сировини і для опалювання.

До речі, в металургійній індустрії передбачено два різновиди заходів. Перший — введення в дію безперервної лінії розливу металу. Вона вже повністю працює на Алчевському меткомбінаті, а на решті підприємств — діє на рівні цехів.

Другий — перехід на альтернативні види коксу і порошкового пороховдування.

Проте різкого технологічного прориву власники не бажають робити. Нині Мінпромполітики України ініціював ще один захід. Якщо промислове підприємство ввозить імпортне устаткування з-за кордону, то власник може розраховуватися податковим векселем, що дає можливість не платити «живі» гроші під час його розмитнення. Можливо, держава сплатить ПДВ, яке було сплачено за імпорт устаткування. Це має змусити підприємство встановлювати енергозберігаюче устаткування.

Недавно наша держава запровадила диференційовані ставки з електроенергії. Якщо підприємство споживає 50 млн кВт год. на рік, то воно має право на деякі пільги. Це відчутна допомога для алюмінієвого і феросплав­ного виробництв.

Дії українських підприємств

Деякі власники най­більших заводів — споживачів газу — мають намір відмовитися повністю від використання газу. Це пообіцяв зробити в найближчому майбутньому власник Нікопольського феросплавного заводу В.Пін­чук. Почалася реконструкція на Алчевському меткомбінаті. Намічено зменшити споживання газу втричі, а витрата вугілля і коксу скоротиться на 30%. Повністю програму буде виконано до 2011 року

«Індустріальний Союз Донбасу» вирішив повністю відмовитися від споживання російського газу. Його приклад можуть наслідувати й інші металургійні групи України. ВАТ «Алчевськкокс» здійснив пуск в експлуатацію нової високотехнологічної коксової батареї з 113 печей. У результаті виробництво коксу збільшилося з нинішніх 2,5 до 3,6 млн тонн на рік. З пуском в експлуатацію нової батареї власним коксом будуть забе­зпечені ключові металургійні підприємства ІСД — Алчевський і Дніпровський меткомбінати. Програмою передбачено, що удосконалення «Алчевськкокс» буде повністю завершено до 2009 року. На її реалізацію корпорація ІСД спрямує більш як 1,3 млрд грн. Застосування установки сухого гасіння коксу зменшить викиди шкідливих речовин в атмосферу. Тепер вони конденсуватимуться, а пара, що виробляється, перетворюватиметься на електроенергію. За словами Сергія Тарути, голови Ради директорів ІСД, стратегія корпорації містить два ключових моменти: заповнення дефіциту якісного українського коксу (щоб не купувати останній у Росії) і поступова відмова від імпортного газу, який постійно дорожчає, через його заміну енергоносіями власного виробництва.

Допомога закордонних структур

Питанням зниження енергозатрат українських підприємств вирішили зайнятися і міжнародні структури, що мають відповідні напрацювання в цій сфері, зокрема американські. Агентство США з міжнародного розвитку (АМР США) пропонує українським компаніям, зацікавленим у скороченні споживання газу, взяти участь у новій програмі «Ініціатива з енергоефективності в українській промисловості» (скорочено — ІЕУП). Програма реалізовується американською структурою International Resour­ces Group і її основним виконавцем — американським «Альянсом із заощадження енергії» за підтримки Українського союзу промисловців і підприємців. Її мета — надати промисловим споживачам енергії технічну допомогу і вирішити питання пільгового фінансування заходів з підвищення її енергоефективності.

Програма ІЕУП, розрахована на рік, профінансує 75% вартості інвестиційних аудитів, а внесок компаній-бенефіціарів становитиме 25% вартості в грошовому або в іншому еквіваленті. За твердженням фахівців УСПП, такий синтез, як пільгове фінансування, що його надає Експортно-імпортний банк США, міжнародні та українські інститути, приватні структури, і програма ІЄУП, сприятиме підвищенню енергоефективності близько 15 промислових підприємств. Досвід впровадження енергоефективності намічено реалізувати і на інших підприємствах країни, до того ж це недорого коштує. Зазначимо, що до програми можуть приєднатися і компанії, які вже мають розроблені проекти з енергозбереження.

Допомога і досвід голландців не будуть зайвими

Голландська компанія Marlex inter B.V. погоджувала з українською стороною будівництво в Закарпатті двох заводів з переробки відходів деревини (біомаси) в електроенергію. Один із заводів намічено спорудити в Тячівському районі, де Тарасівський деревопереробний комбінат. Адміністрація району вже підписала протокол про наміри з голлан­дською стороною. На думку начальника головного управління з питань європейської інтеграції Закарпатської держадміністрації Е.Нусера, переробка відходів, і передусім з деревини, є актуальною для області.

Уже багато зарубіжних компаній пропонують області цікаві інвестиційні проекти. Отже, цілком можливо, що буде організовано і тендер. Витрати на споруду такого заводу незначні — лише $2 млн, до того ж вартість такого міні-підприємства залежить від його потужності. Якщо ж Верховна Рада прийме закон про «зелений тариф», тоді виробляти енергію з екологічно чистих видів палива стане вигідніше.

Нові можливості отримання дешевої енергії за кордоном?

Фраунховеровський інститут сонячної енергії в німецькому Фрайбурзі зайнятий удосконаленням фотоелектричних перетворень. Фахівці вважають, що невдовзі фотоелектрика замінить термоядерну реакцію.

До 2018 року американський штат Каліфорнія стане третім за обсягами у світі виробником сонячної енергії — після Японії і Німеччини.

А Велика Британія вирішила піти іншим шляхом і побудувати дві гігантські вітряні електростанції в гирлі Темзи — Танет і Лондон Ерей. Запуски комплексів намічено, відповідно, на 2008-й і 2010-й роки. За планами британського уряду, до 2010 року кожен шостий будинок забезпечуватиметься енер­гією, яку вироблятимуть вітряки. Зараз найбільшими вітряками в світі вважаються американські (три вітряки).

Україні потрібний газ — бажано свій

Як відомо, Україна купує велику частину газу в Росії. У себе добуває не більш як 20 млрд м³ блакитного палива. За приблизними підрахунками наших вчених, Україна могла б добувати більше, але запаси такого потрібного Україні енергоресурсу приховані на глибині 6 — 7 км, а ми наразі не маємо таких технологій.

Наголосимо, що за радянських часів Україна добувала більш як 68 млрд м³ газу на рік. Тоді блакитне золото качали з чотирьох родовищ — Яблунівського, Єфремівського, Шебелинського і Західнохрестищенського. Запаси кожного з них перевищували 100 млрд м³. Тоді Україна була головним постачальником газу Росії — до моменту відкриття багатющих газових родовищ на півночі Росії, а також до Польщі, Чехословаччини, Австрії, до того ж гроші за імпорт йшли до Москви, а на розвиток галузі в Україні не виділялося ані копійки. Якби тоді Шелест або Щербицький сказали б своє «ні» Москві, то, напевно, нині «газова ситуація» в країні була б іншою. А так Україна потрапила в газову залежність від Росії, до того ж надовго. Тепер, схоже, доведеться Києву погодитися з пропозицією Газпрому і невдовзі купувати газ за світовими цінами: $230 — 300 за 1000 м³.

Попри розвідані наразі скромні запаси газу Україна могла б забезпечити себе ним на 30% — 40% на найближче десятиліття (а зараз не більш як на 25%), якби у бюджет закласти більше засобів на геологорозвідку в Полтав­ській, Харківській областях, а також на освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів.

Наші газові ресурси

Виявляється, Україна не така вже й бідна на газові запаси. На думку фахівців, варто продовжити пошук газових родовищ. І ре­тель­ніше в Полтавській і Харківській областях. А також почати освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів. За попередніми підрахунками, запаси газу на морських шельфах двох морів, що омивають південь країн, становлять 1,5 млрд тонн умовного палива. А це вже немало для України.

Три чинники перешкоджають прискореному розвитку газової галузі України. Перший: дефіцит грошових коштів на проведення геологорозвідки в тих регіонах країни, де можуть бути виявлені нові родовища газу, зокрема в Полтавській і Харківській областях. Звичайно, це Саудівська Аравія, не Ірак чи Кувейт, проте виробничі потреби деяких індустріальних областей можна було б забезпечити. Тим більше, що у цих областях є газопереробні заводи. Для української газової сфери характерно щорічне збільшення запасів вуглецю, що відкриваються, нижче (на кілька %), ніж обсяги їх видобутку. За останні десять років через погане бюджетне фінансування геологорозвідувальні роботи скоротилися в шість разів. Є над чим подумати нашим чиновникам.

Сергій Черевко