Замітки провінціала

СРСР, як відомо, представляв могутню економічну, політичну і військову освіту, яка була противагою об’єднаній освіті Європа — США. Два полюси існували тривало в напруженій рівновазі. І ось розпад СРСР. Рівновага порушена. Швидкість і глибина розпаду для багатьох була несподіванкою. Для Заходу теж. Неначе історія розпаду відома, але життя підносить подарунки, які як променем світла освітлюють те, що було в тіні.

Наприклад, вислови М. Горбачова в Американському університеті в Туреччині: «…ціллю мого життя було знищення комунізму, нестерпної диктатури над людьми. Росія не може бути великою без України, Казахстану, кавказьких республік». (Словаччина, газета «Зоря» 1999 р. № 14). Цей вислів відвертий до цинічності. Він ставить питання, на які поки відповідей немає.

Всі імперії мають початок і свій кінець, як і все, що існує на Землі і в Космосі. Імперія під назвою СРСР, розпалася на десяток нових держав світової спільноти. Світ відзначив перемогу капіталізму як пануючого політичного устрою людського суспільства. І якось відразу виявилося нове поле жорстких суперечностей сильних світу цього. Це енергетичні ресурси.

На відміну від Старого Світа, нові держави мають колосальні запаси нафти, газу, урану тощо. Зрозуміло, що світова спільнота вже не може існувати без газу і нафти Росії, без урану і хліба України, без ресурсів держав Середньої Азії.

У цьому бачиться основна причина того, що всі 15 колишніх радянських республік без коливань прийняли капіталізм (правда, Білорусія ще тримає оборону). Звичайно, це робилося під керівництвом колишньої радянської «еліти» без участі (за винятком окремих моментів) народу. Він знаходився в стані шоку, з якого багато хто не може вийти дотепер. «Еліта» заявила, що альтернативи капіталізму немає. І спочатку було узято найгірше з євро — американського капіталізму і соціалізму. Одночасність цих процесів, повторюваність методів перевлаштування суспільства дають підставу припустити, що реформи були ретельно сплановані і мали спільне керівництво. Сьогодні на всій території колишнього СРСР панує нестабільність, розруха, скорочення чисельності населення. Особливе це виявилося в Україні.

Для порівняння можна узяти декілька показників розвитку УРСР у минулому (дані узяті з довідника «УРСР у цифрах», 1980 р., Збірка статей і матеріалів, 1986 р.):

Населення:

1940 р. — 41,3 млн.
1951 р. — 37,2 млн.
1980 р. — 49,9 млн.

Електроенергія:

1979 р. — 231,4 млрд. кВт/г.

Вугілля:

1979 р. — 204, 7 млн. т.

Сталь:

1979 р. — 56,1 млн. т.

Зернові:

1979 р. — 33,9 млн. т.

Невеликий аналіз цих даних показує, що Україна сьогодні знаходиться в стані розрухи. Особливе це видно по показнику чисельності населення, яка в 1991 році складала 51 млн. осіб, у 2006 р. — 47 млн. осіб. Ці дані близькі до цифр 1951 р.

Повернемося до початку економічних і політичних реформ в Україні. Реформи почалися із знищення духовності, культури. Слід зазначити, що в умовах соціалізму (сталінської моделі), жорсткої цензури, однопартійної системи була створена культура світового рівня. Як це вдалося зробити в умовах переслідування інакомислення — це особлива тема, яка чекає дослідників. Але те, що культура була світового рівня безперечний факт. І коли це заперечують, то, щонайменше, лукавлять. Інструментом цього руйнування, одночасно у всіх республіках колишнього СРСР, була боротьба з русифікацією, за національне відродження. Але про яке національне відродження можна говорити, коли матеріальна база культури була зруйнована, мабуть, умисне. І нам запропонували гірший варіант євро-американської культури. Тепер ми щодня дивимося зразки цієї культури по всіх каналах телебачення. Секс, вбивства, підлота — основний зміст псевдокультури, яка обрушилася на нас. З фільмів жаху все це переноситься в наше дійсне життя. А тим часом проблеми національної культури не розв’язуються на всіх рівнях нинішньої влади.

Масова зупинка заводів і фабрик, безробіття, ваучерна приватизація того, що було народним, привело до масового зубожіння більшості населення України. Очевидно, що такі прізвища як Кравчук, Кучма увійдуть до історії України у зв’язку з її нинішнім станом — розрухою. Знищення промислового потенціалу, ліквідація України як учасника світового ринку. З іншого боку, з’являються мільйонери і мільярдери, по кількості яких Україна попереду всієї Європи і Америки. Одна деталь цього процесу — серед найбагатших людей України значний відсоток єврейської національності і навіть громадян Ізраїлю. Аналогічна ситуація і у Верховній Раді України.

Настала черга села. Треба відзначити, що саме село було завжди фортецею, завдяки якій в Україні зберігалося національне: традиції, культура, мова. За радянських часів село пережило голодомори, репресії, масові переселення. Проте це з одного боку, з іншою: село останніми роками радянській владі було на підйомі, це був могутній виробник сільгосппродукції, рівень життя селян наближався до рівня в містах. І ось почалися реформи в селі. Ухвалено рішення землю роздати на паї. Результат не примусив чекати довго. Село швидко зубожіло, матеріальна база знищена. Україна швидко заповнилася товарами із США, Польщі, Німеччини і т.д.

Ті, хто майже даром придбав заводи і фабрики, вже мали капітали, ордою кинулися в село і за безцінь почали скуповувати земельні паї. І селяни їх продавали. Це можна зрозуміти, оскільки маючи пай за відсутності знарядь праці, він стає не потрібним. А здача в оренду давала дуже малий дохід.

Наступний етап: законний продаж землі України. Хоча продаж землі вже давно існував, тепер необхідне це закріпити і мати Закон і, очевидно, вирішити допуск до землі представників світового капіталу. Арсеній Яценюк, представник оточення президента України, агітуючи за продаж землі України, заявив, що земля повинна продаватися як будь-який товар, як продається Мерседес, квартира, хліб і т.д. Лукавить Яценюк. Земля це не Мерседес і не хліб, земля це особливий вид товару і рішення про продаж повинні приймати не в парламенті і не президенти. А на всеукраїнському референдумі! Бо це найбільше багатство, яке має український народ. Жодна країна миру не має таких чорноземів як Україна. Продавши землю, народ перестає бути нацією, він буде населеною територією, географічним поняттям, перестає бути творцем своєї долі. Історія України знає, як її землі роздавалися Катериною II, як її земля ділилася між Польщею і Росією. І ми добре пам’ятаємо про долю українців, які жили на цих землях. Продаж землі буде найбільшим злочином нинішньої орди, нещадної і кривавої.

Сумний досвід проведених реформ за останні 15 років в Україні дає підставу ставити питання про зняття з депутатів звання «народний». А якщо враховувати, що багато з тих, хто пройшов до парламенту України, купили свої місця, то слово «народний» звучить як знущання.

Пройшло достатньо багато часу для первинного накопичення капіталу, в основному за рахунок безкоштовного привласнення того, що було народним, і, здавалося б, пора перейти до етапу створення нової промисловості. Проте цього немає. Україна застрягла на етапі функціонування торгового капіталу. Сьогодні Україна є базаром, на якому продаються товари з Туреччини, Європи, Китаю і т.д. Завозяться товари, які Україна проводила сама. Комусь дуже потрібно було зупинити заводи і фабрики України, і потім товари везти з Європи і Америки.

Відомо, що капіталізм, представлений торговим капіталом, являє собою нерозвинену форму. Такий капіталізм притаманний слаборозвиненим країнам, які займають в світі другорядні позиції. Така сьогодні наша Україна. Економіка її настільки зруйнована, що відродження промислового потенціалу до рівня 1990 роки в найближчі 50 років стає сумнівним. За час зупинки заводів і фабрик з України вивезли чорних, кольорових, рідкоземельних металів тисячі тонн. І цей вивіз продовжується. А тим часом бізнесові структури щорічно вивозять за рубіж мільярди доларів. Так зовсім недавно президент України поділився тим, що за останні три роки вивезено 13 млрд. доларів. Думається, що ця цифра дуже занижена. Аналогічна ситуація з українським газом і нафтою. Україна здобуває свій газ в кількості 20 млрд. м3, але як він використовується, залишається в тіні. Україна має родовища газу і нафти, але немає грошей на пошук і розробку. І в цей же час мільярди доларів вивозяться.

Отже, газ є і газу немає. А населенню запропонували тарифи, збільшені від 2 до 4 разів.

Реформи і їх наслідку дають підставу припускати, що спочатку існував якийсь план по дестабілізації і ліквідації України, як могутньої індустріальної країни. І цей план знаходиться у дії.

Була надія, що реформи дадуть життя цивільному суспільству. На жаль, вона не виправдалася. Демократія не може існувати без наявності такого суспільства. Причини цього, думається, в нашій історії і в тих реформах, які проведені. Реформи самі по собі антигромадські. Царська Росія не мала цивільного суспільства, в СРСР його теж не було. Всі суспільні зміни, включаючи революції, були зроблені зверху. Це і визначило відсутність демократії. Що ж таке цивільне суспільство? Це, перш за все, добровільне об’єднання громадян по політичних, професійних, культурних, національних мотивах. Цивільне суспільство своєю активністю визначає парламент, уряд, тобто державну владу. А не навпаки. Тільки за цих умов можна говорити про демократію, про сучасну націю, народ. А у нас? Україна має більше 100 політичних партій, які не мають політичної ідеології. Або ідеологія зведена до ринку і приватної власності. Вони зведені в ранг святості. Всі партії мають назву по прізвищу свого лідера. Немає лідера — немає партії! Врешті-решт, політична діяльність стала особливою формою бізнесу.

Для існування цивільного суспільства необхідно, щоб в суспільстві був відповідний соціально-психологічний клімат. Його немає. Більш того, 80% населення зайнято виживанням, воно цинічно і безжально обкрадене і принижене. Тому основи для цивільного суспільства, а значить і для демократії, ні.

Політику необхідно терміново очистити від бізнесу, парламент, уряд, президент зобов’язані захищати національні інтереси народи і народ повинен бути представлений в парламенті, а не «професіонали», які професійно його обкрали. У управлінні державою повинні бути представлені всі соціальні шари. Аж до розподілу місць в парламенті. Пропорційна система виборів виявилася черговим обманом.

Некерований ринок привів Україну до деградації і вимирання нації. ООН визнала Україну вимираючою країною. За опублікованим прогнозом до 2050 р. в Україні проживатиме 25 млн. осіб. І, дивно, це не викликає протестів. А реформатори продовжують робити свою «справу». Порядні люди вже визнали б свої помилки і щось почали змінювати. А наші «професіонали» продовжують справу по-старому.

Саме некерований ринок привів до повної ліквідації в суспільстві всякої моралі і моральності. Цинічно і жорстко. Все тепер вимірюється доларом. Все продається, навіть діти.

Проти народу фактично виступили всі: парламент, суди, міліція. Результати в наявності — мільйони українців виїхали у пошуках роботи і кращої долі, мільйони пішли з життя передчасно, мільйони хворі на Снід, туберкульоз, наркоманію, рак і т.д.

Соціально-економічне положення народу таке, що правомочно зажадати, щоб організатори і виконавці реформ були названі по прізвищах з вказівкою їх посад, доходів, капіталів вивезених за рубіж і довершених злочинів. Тоді буде всім зрозуміло наскільки був багатий український народ і наскільки він пограбований. Без цієї справедливості не може бути самоповаги і гордості за свою Батьківщину. Всі вони повинні бути притягнуті до суду, суду Божого і суду народу!

Віктор Жалило
м. Лубни