Знайшли справедливість в МАУП

На старті нове покоління суддів-патріотів та професіоналів

Вивчаючи практику діяльності третейських судів, я опинилася в приміщенні, де розглядалася цікава справа. Що я почула і побачила — в цьому матеріалі.

Майже три роки розглядав цивільну справу про рейдерство Шевченківський районний суд Києва (суддя І.Саприкіна, відома за справою про закриття газети «Сільські вісті». — Примітка редакції), а в грудні 2006 р. її закрив як безперспективну. Студенти Інституту права МАУП, за участі професора цього Інституту В.Перця, на підставі відповідних угод повернулися до вкрай заплутаної справи і розглянули її у відкритому судовому засіданні як третейські судді та представник відповідачів. Вони дійшли протилежної, ніж Шевченківський райсуд Києва, думки і не тільки прийняли рішення, а й винесли окрему ухвалу щодо порушення суддею Конституції України та міжнародних правових актів. Привертає увагу висока правосвідомість третейських суддів, їхній патріотизм, розуміння політичних, економічних процесів, що відбуваються в суспільстві. Відчувається, що справу вони сприйняли не тільки як фахівці-юристи, а й пропустили її через свої серця. Біда та біль інших людей для них не залишилися чужими.

Я звернулася із запитаннями до деяких учасників судового розгляду:

Третейський суддя, випускник юридичного технікуму, студент Інституту права МАУП Д.Денисенко на запитання, що було найскладнішим у справі, відповів: «За три попередніх роки розгляду справи зібрано кілька томів документів. Сторони їх передали нам. Складалося враження, що якась невидима сила намагалася приховати «ключ» для законного та справедливого вирішення справи, неначе голку в копиці сіна. Після кропіткої підготовчої роботи ми цей «ключ» знайшли. Тому безпосередньо на судове засідання та вирішення справи нам знадобилося кілька годин, а не три роки. Вважаю, що під час розгляду будь-якої судової справи вирішальним є підготовча робота суддів до судового засідання».

Представник відповідачів, випускник юридичного технікуму, студент Інституту права МАУП Я.Гудов: «Я багато думав, як узгодити інтереси відповідачів з вимогами закону та справедливості. Виявилося, що людина тонко відчуває межу між добром і злом. Для відповідачів також головним було виконання вимог закону. Тому тільки закон та справедливе його застосування усувають суперечності у взаємовідносинах сторін, привносять у їхні серця спокій і віру. Я зробив усе, щоб сторони вийшли із залу суду не ворогами і щоб рішення Третейського суду було виконано добровільно. Стосовно заяв деяких високопосадовців про те, що суд вирішує справу на користь однієї сторони, а тому завжди 50% людей будуть незадоволені судами та матимуть негативну думку про суддів, то це просто образливо так думати про людей. Сторони спору відчувають, де закінчується їхнє право і де починається порушення чужого права. Людина цінує справедливість».

Відповідач В.Бас­ка­ко­ва: «Позивач вважає мене, як керівника захопленого рейдерами підприємства, відповідальною за все, що трапилося. Я зверталася за допомогою до вищих посадових осіб держави. Відповідь надійшла тільки з Секретаріату Президента України в тому розумінні, що ніхто не може втручатися в діяльність судів. Однак не можна зрозуміти позицію гаранта Конституції України, коли офіційно на вищому державному рівні визнано, що рейдерство за підтримки корумпованих судів становить загрозу для національної безпеки, але держава при цьому лишає простих людей один на один з цими судами, відмовляється захистити своїх громадян».

Зал судового засідання залишаємо з відчуттям надії і тривоги. Надії, що третейські суди спонукатимуть державні суди загальної компетенції поліпшувати свою діяльність. Тривоги — за долю третейських судів. Не складно передбачити, яким може бути жорстким супротив державних судів більш ефективним своїм конкурентам. А правові важелі у державних судів чималі...