Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Реформа в науці: Бути чи не бути?

Недавно в Будинку письменників відбулася зустріч науковців і публіцистів, на якій заслухано доповідь члена Правління Спілки викладачів вищої школи і науковців України, доктора технічних наук, професора В.Кузьменка на тему «Чи відбудеться реформа в українській науці?». Доповідач охарактеризував ознаки кризового стану в українській науці і переконливо обгрунтував необхідність її термінового реформування, зазначивши, що гальмом її розвитку стала застаріла структура НАН України.

У співдоповіді доктора фізико-математичних наук Р.Черніги було обгрунтовано необхідність впровадження нових демократичних принципів управління наукою, які сприятимуть виявленню справді пріоритетних для фінансування напрямів розвитку фун­даментальної науки під керівництвом справді відомих своїми науковими працями вчених. Доктор технічних наук М.Личак звернув увагу на необхідність першочергового фінансування найважливіших наукових проектів НАН України з найактуальніших проблем фундаментальної і прикладної науки. Доктор технічних наук В.Лу­кович наголосив на необхідності єднання зусиль українських науковців, аби привернути увагу влади до прискореного вирішення проблем реформування української науки.

Головуючий на засіданні, доктор технічних наук, голова Правління Спілки викладачів вищої школи і науковців України, професор І.Бейко серед причин негараздів в організації сучасної української науки назвав і залишену імперією у спадок форму жорстко централізованого упра­в­ління наукою, за якою навіть безглузді розпорядження згори безоглядно виконувалися (прикладом є хоча б розпорядження будувати Чорнобильську атомну електростанцію у найменш придатному для цього місці — на чистих джерелах верхів’я Дніпра). Така форма управління наукою не спроможна адекватно реагувати на сучасні запити революційно прискореного розвитку науки — основи сучасного наукомісткого математизованого і комп’ютеризованого найбільш прибуткового виробництва, де інтелектуальний потенціал нації і рівень освіченості кожного громадянина визначають конкурентоспроможність та успіхи держави на арені міждержавної співпраці та протиборства. Сьогодні це усвідомлюють в усіх, окрім України, науково розвинених країнах, які за прикладом Японії вже й вищу математику зробили обов’язковим предметом середньої школи, а наше Міносвіти не тільки не дбає про підвищення освіченості і наукового потенціалу нації на запити сучасного вже суцільно математизованого виробництва, а ще й зліквідувало раніше обов’язкові випускні іспити з математики за середню школу та зменшило кількість уроків з математики, проявляючи цим свою некомпетентність, яка межує із шкідництвом. Це призвело до різкого падіння рівня математичної підготовки випускників середніх шкіл, які вже не спроможні ані здавати вступні іспити з математики, ані навчатися у тих вищих навчальних закладах, де готують вкрай необхідні для розвитку інтелектуального потенціалу нації науково-інженерні кадри, здатні впроваджувати здобутки світової науки для забезпечення конкурентоспроможності сучасного наукомісткого виробництва.

Та ж про який розвиток науки може піклуватися влада українофобів азарових і табачників, які заявляють про «доцільність для України» ліквідації великої кількості зайвих (?) для України вищих на­вчаль­них закладів, про якийсь надлишок в Україні розумників з вищою освітою! І це тоді, як усі країни переходять до загальнообов’язкової вищої (!) освіти вже необхідної для належного розвитку інтелектуального потенціалу конкурентоспроможної нації.

Проте антиукраїнська чужинська сарана вже донищує не тільки українську науку і освіту, а й догризає всю державу. Із заводів повикидали верстати на брухт, аби за безцінь приватизувати ті будівлі для секс-шопів і гральних закладів. У селах ця сарана створила пекельні умови безгрошів’я — штучно опустила нажче собівартості закупівельні ціни на сільгосппродукцію, аби повимітати з українських ланів українців, роздати їм закордонні паспорти, щоб виїжджали світ заочі і не заважали чужинцям прихватизувати землю, як вже прихватизували і заводи, і фабрики, щоб не заважали створювати на наших колись українських ланах плантації чужинських лендлордів.

 Злодійська влада вже донищує демократію в Україні, а саме:

— на першому етапі за допомогою політреформи одібрано у громадян конституційні права (рівні права обирати депутатів і бути обраним, рівні права балотуватися кандидатами у депутати вже одібрали політреформою — партбоси складають списки кандидатів у депутати, і через це вже кожен депутат у нових радах якщо не родич, то злодій, який за місце у списку фінансує мільйонні наклади фізіономій партбоса, аби приліпити їх на кожен стовп, на кожну гілляку, аби кинути у кожну поштову скриньку);

— на другому етапі за допомогою прийняття закону про імперативний мандат (названого вже «законом кріпосного права») селищні і районні ради вже не зможуть захищати рідну землю від злодійської сарани, бо тепер кожне повеління партбоса щодо прихватизації землі буде безвідмовно проголосоване його кріпосними депутатами (бо ж за цим законом кожного депутата, який не послухає боса, залишать без мандата). Це дало партбосам нечувану можливість безкарно продавати місця у «списках кріпосних депутатів» замість шукати партійних однодумців, з чим ганебно не впоралася Ю.Тимо­шенко).     

Отож після цих одноголосних ура-голосувань за антидемократичні законопроекти стало очевидним, що сарана у списках морозів та тимошенків нічим не відрізняється від сарани українофобів симоненків. Ба більше, за їхніми діяннями та промовами видається, що і Мороза, і Тимошенко, і Симоненка, і Ющенка цілком задовольняє поява цієї буцімто комфортної для них «можливості продавати місця у списках кріпосних» замість «трудитися у пошуках однодумців для розбудови партії», бо ж «кріпосні депутати» великі гроші на розвиток партії принесуть, ще й надійніші за тих «однодумців», яких і зі свічкою вже не знайти. Нема тями зрозуміти уроки історії, що після прихватизації Верховної Ради обов’язково буде підвищено прохідний бар’єр, аби спочатку покінчити з малими партіями, а коли у парламенті залишаться лише дві партії, — одна із них обов’язково матиме гарантовану більшість у Верховній Раді, з якою знищить останню партію... Нема тями розуміти, що цими антиконституційними, буцімто комфортними для них законопроектами вони насправді добудовують владу однопартійного диктату, де бос складатиме списки не тільки «кріпосних кандидатів», а й тих здорових українців, «на чию голову має впасти цеглина», аби без затримки використати їхні внутрішні органи (ширяться чутки, що у східній Україні вже створено «наукову лабораторію», де з живих малят виймали потрібні для пересадки органи). Можливо, лише така наука потрібна українофобам?

То ж чи піклуватиметься антиукраїнська влада розвитком української науки і освіти? Чи дбатиме за інтелектуальний потенціал нації? Адже розуміє, що високоінтелектуальні нації обов’язково піднімаються на революції? Чи ж не ця проблема не дає спати азаровим, табачникам, ніколаєнкам, яким мріється розпочати (вже розпочали) масове закриття вищих навчальних закладів України, аби донищити все ще високий інтелектуальний потенціал української нації — «узкую прослойку украинаязычной інтеллигенции» (як назвав українців віце-прем’єр Табачник).

Важко збагнути, що одібрало розум у тимошенків, морозів, ющенків та симоненків, які так і не второпали: після ухвалення ними закону про політреформу та закону про закріпачення депутатів обов’язково відбудеться прихватизація Верховної Ради, яка їх знищить. Такими законами було створено фашиста Гітлера та й інших диктаторів. Терплячі українці жахаються від усвідомлення, що Ющенко зрадив Майдан, безталанно розтринькав надану Майданом силу Месії для розгону злодійської антиукраїнської влади. Не зумів. Ще є надія на, можливо, не куплений Конституційний Суд, який має зліквідувати антиконституційну політреформу — згідно з Конституцією, кожен закон, який зменшує права громадян, втрачає силу з моменту його прийняття.

Для реформування української науки необхідно реформувати українську владу.

Іван Бейко,
професор, директор Українсько-Угорського інституту кібернетики МАУП

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com