«ОСТРІВ СКАРБІВ» УКРАЇНСЬКОГО ТБ

Яким має бути телебачення? Просто розважати, інформувати чи виконувати педагогічну функцію, навчаючи суспільство істинних цінностей, показуючи йому справжнє обличчя світу, культури, політики? Переглядаючи ефір найбільших українських каналів «Інтер», «1+1», «Новий», ICTV, СТБ, ТРК «Україна», хоч-не-хоч переконуєшся — про педагогіку не йдеться, понад те, поза увагою телевізійників лишаються цілі пласти інформації, які, за логікою нормальної держави і нормального телебачення, мали б бути в такому ж центрі уваги, як і перипетії газового «собачого весілля» або «мерседеси» івченків. Інформаційна пустка — ось що насамперед впадає в очі, коли після сили-силенної презентацій і прес-конференцій намагаєшся зосередитися й проаналізувати телепростір України. Виявляється, інформація дуже однобока. Таке враження, що це новини з Росії (яка, за точним зауваженням одного з авторів «Закритої зони» Віктора Заблоцького, зовсім не супердержава, навіть не та держава, в якій виробляються якісь політичні, економічні цінності» (День, 17.11.06, с.9), яка шантажує весь світ енергетичними ресурсами, до створення яких додалися зовсім не росіяни, а сам Всевишній. Ці новини забивають події у США, Латинській Америці, на Близькому Сході, в Африці та ін.

Відсутністю міжнародної інформації грішить навіть розкручений «Канал новин». Але про 5-й канал йтиметься нижче. «Українські новини» — жахке видовище. Злочинно відбираючи в народу право на отримання об’єктивної інформації, керівництво «плюсів» під час проведення «Танців з зірками» мало не в кожному випуску новин подавало чергові побрехеньки про життя-буття «танцюристів»! Звісно, це набагато цікавіше, ніж карколомні передвиборні перегони у Франції, війна в Сомалі чи процеси проти мафії на Філіппінах. Порада телевізійникам: може, варто примусити дикторів переповідати короткий зміст попередніх серій «П’ять хвилин до метро» або «Вовчиці»? Просто смішно спостерігати за цими кумедними новинами. Так смішно, що аж страшно! Постійно згадую улюблений парафраз усіх без винятку сучасних українських політиків на тему «Що нам дала Помаранчева революція?» Зазвичай, оскільки нічого іншого на думку не спадає, кажуть: «Аякже! Свободу слова!» Овва! Ох, ця вже свобода слова! Патякай що хочеш — і нічого за це не буде. А якщо ти за кілька мільйонів прикупив телеканал — будь ласка, патякай на всю країну.

У чому проблема нашого телебачення? Все дуже просто — нас вважають за дурнів, за МАСУ. Так, концепція «масового суспільства» з’явилася в Західній Європі. Однак їхнє ТБ суттєво відрізняється від нашого: багато пізнавальних передач, документальних стрічок, самотужки створених телепрограм. Які пізнавальні передачі можемо знайти на наших каналах? Культуру в нас запхано в «Зону ночі» (з четвертої ранку), немов нею цікавляться або жайворонки, що здуру підскакують о четвертій ранку, або невиправні гультяї, які всю ніч тусуються, або хворі, які страждають на безсоння. Ще дуже цікаво подивитися «Духовні скарби України» (канал ICTV) о 3.35 ранку. Такий-собі ранковий «острів скарбів».

Величезний простір у нашому телеефірі займають так звані споживацькі передачі: «Автопарк» (для тих, хто хоче придбати нове авто), «Ресторанні новини» (тут усе зрозуміло), «Феєрія подорожей» (для товстосумів, які планують витратити чергові 10 000 доларів на відпочинок на Балі) тощо. Таке враження, що в телепрограмі заховався ворожий жучок-шпигун, який запихає у телеефір усю цю мерзоту. От, скажімо, загальновідоме «Шоу Опри Вінфрі». Вибачте, після перегляду цієї програми переконуєшся, що Михайло Задорнов мав рацію, коли засумнівався у розумових здібностях американців! Невже вітчизняні телевізійники такі нездари? Наші канали такі ледачі, що воліють витратити величезні суми на чужинські ідеї, щоб пересадити їх в український грунт. Отож і виходить у нас «сад» з маракуй, авокадів та хлібних дерев...

А яким же «розмаїтим» було наше телебачення на Новий рік! Бездарно зроблені новорічні вогники рясніли одними й тими самими обличчями. Таїсія Повалій з’являлася кожні десять хвилин на кожному каналі. Народний артист України Коля Басков не менше світив своїми трьома підборіддями. (Недавно в Україні з’явилася нова когорта «народних» — ті, які не володіють і ніколи не володіли українською мовою, та й громадянами України не були. Пропоную давати «народних» усім, кого найбільше люблять різні прошарки населення. Найближчі претенденти: Масяня, Раммштайн, Брітні Спірс, Брюс Вілліс та «таксист» Самі Насері.)

Вразила навіть не одноманітність новорічного ефіру (до того ж протягом тижня кожен з вогників прокрутили по три-чотири рази), а катастрофічна відсутність у ньому української мови й української культури. Геть усі чисто — Білик, Ротару, Повалій, Зібров… співали російською. Чи то їх примусили, чи то вони самі вирішили потрафити відступникам від рідного слова, що окупували Схід і Південь України? Що не так з нашим телебаченням — зрозуміло. Головне його лихо — власники. Поставте до керма найуспішнішої компанії ідіота — він її за кілька місяців розвалить. Навіть найавторитетніша команда експертів-радників не допоможе. А хто у нас керує каналами? Пінчуки — абрамовичі — рабиновичі. І справа тут навіть не в національній належності (боронь Боже, я не антисеміт!), а в професійній бездарності. Відомо, з якої частини тіла починає гнити риба... Вони мусять або самі піти, або... хтось їм повинен допомогти. Виходячи з того, хто є споживачем телепродукту, робити це доведеться нам з вами. Інакше наші діти та внуки споживатимуть «шанси», «розбиті ліхтарі» та «буржуїв» до кінця життя.