Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала «ЧК—ГПУ—НКВС в Україні: люди, факти, документи. — К. 1997.

У минулому номері газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

1. АГРАНОВ ЯКІВ САУЛОВИЧ

Народився 1893 у м. Чечерськ Могильовської губ. у родині власника бакалійної лавки, єврей. Закінчив 4-класне училище у Чечерську.

Працював конторником на лісовому складі у Гомелі. 18.04.1915 заарештований, з 05.06.1915 — на засланні у Єні-сейській губ. З 03.1917 — секретар Поліського обкому РСДРП(б). З 02.1918 — секретар Малого Раднаркому РСФРР. З 05.1919 — особуп. ОВ ВЧК. З 01.01.1921 — нач. 16--го спецвідділення ОВ ВЧК, заст. нач. ОВ ВЧК. З 28.04.1921 — особуп. з найважливіших справ при нач. СОУ ВЧК — ГПУ РСФРР. З 02.11.1932 — нач. Особливого бюро у справах адміністративної висилки антирадянських елементів та інтелігенції при СОУ ГПУ РСФРР. З 01.02.1923 — особуп. з найважливіших справ СОУ ГПУ РСФРР. З 24.05.1923 — заст. нач. СВ ОГПУ СРСР. З 26.10.1929 — нач. СВ ОГПУ СРСР. З 24.05.1930 — пом. нач. СОУ ОГПУ СРСР. 14.03.1931 — 01.09.1931 — нач. СПВ ОГПУ СРСР. З 01.09.1931 — повпред ОГПУ по Московській обл. (01.09.1931 — 11.06.1932, за сумісництвом, нач. ОВ Московського ВО). З 20.02.1933 — заст. голови ОГПУ СРСР. 10.07.1934 — 15.04.1937 — перший заст. наркома внутрішніх справ СРСР (3 — 10.12 1934, за сумісництвом, нач. УНКВС по Ленінградській обл.; 29.12.1936 — 15.04.1937, за сумісництвом, нач. ГУДБ НКВС СРСР). З 15.04.1937 — заст. наркома внутрішніх справ СРСР та за сумісництвом нач. 4--го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 17.05.1937 — нач. УНКВС по Саратовській обл.

Комісар державної безпеки 1-го рангу (26.11.1935). Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (14.12.1927, 20.12.1932) та двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1922, 20.12.1932). Член ВКП(б) з 1915 (1912–1915 — есер). На XVII з’їзді ВКП(б) обраний членом ЦРК.

Заарештований 20.07.1937 у Москві. Засуджений на смерть 01.08.1938. Розстріляний 01.08.1938.

2. АМІРОВ--ПІЄВСЬКИЙ МАРК ЮХИМОВИЧ

Народився 20.06.1900 у м. Трипіллі Київської губ. у родині службовця хлібної економії, єврей. 1916 закінчив
2--класне єврейське училище у Києві.

3 07.1916 — конторник мануфактурного магазину у Братському монастирі, з 01.1917 — табельник військово-швацької майстерні, з 02.1919 — талонщик кооперативу Подільського р-ну Києва. З 04.1920 — санітар військового шпиталю РСЧА.

З 1921 — секретар штабу розвідки Київської губчека. З 03.09.1922 — розвідник Київського губвідділу ГПУ. З 1923 — пом. уп. розвідки Київського губвідділу ГПУ. З 12.1925 — уповн. розвідки Дніпропетровського окрвід-ділу ГПУ. З 06.1926 — пом. уповн. розвідки Одеського окрвідділу ГПУ. З 25.11.1929 — уповн. розвідки Одеського окрвідділу ГПУ. З 20.09.1930 — нач. розвідувального відділення Одеського оперсектора ГПУ. З 20.09.1930 — нач. оперативного відділу Одеського оперсектора ГПУ. З 25.02.1932 — нач. оперативного відділу Київського облвідділу ГПУ. З 21.04.1932 — нач. 4--го відділення оперативного відділу Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 17.08.1932 — нач. 1--го відділення та заст. нач. оперативного відділу ГПУ УСРР. З 11.07.1934 — нач. 1--го відділення та заст. нач. оперативного відділу УДБ НКВС УСРР. З 21.12.1936 — нач. 1--го відділу УДБ НКВС УСРР. 06.07.1937 здійснив спробу самогубства. 04.09.1937 звільнений з органів НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений Знаком почесного пра-цівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 03.1925.

Заарештований 23.06.1938. Засуджений на смерть 10.01.1939 за статтями 54–1«б», 54–8, 54–11 КК УСРР. Розстріляний 19.03.1939. Посмертно реабілітований 04.09.1957.

3. АРРОВ-ТАНДЕТНИЦЬКИЙ ЛАЗАР СОЛОМОНОВИЧ

Народився 1904 у родині прикажчика, єврей. 1919 закін-чив гімназію у м. Лебедин Харківської губ. та 1925 правовий факультет Ін-ту народного господарства у Харкові.

З 12.1919 — відповід. секретар Лебединського повіткому КСМ. З 12.1920 — зав. відділом друкованих органів Харківського губкому КСМ. З 06.1922 — заст. комісара вищого політичного технікуму у Харкові. З 10.1922 — зав. школою конторського навчання у Харкові. З 09.1924 — оперативний співробітник ГПУ УСРР у Харкові. З 09.1930 — пом. нач. відділу Сталінського оперсектора ГПУ. З 08.1931 — оперуповн. ГПУ УРСР у Харкові. З 08.1932 — нач. відділу Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 08.1933 — нач. відділення Економічного управління ГПУ УРСР. З 15.07.1934 — нач.
1 відділення ЕКО УДБ НКВС УСРР. З 26.07.1934 — нач. ЕКО УГБ УНКВС по Харківській обл. З 01.1937 — нач. 3--го відділу УДБ УНКВС по Харківській обл. 01.08.1937 звільнений із органів НКВС. 1938 працював у Свердловську. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Червоного Прапора (1930) та Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1933). Член ВКП(б) з 09.1930.

4. АБУГОВ ОШЕР ЙОСИПОВИЧ

Народився 14.05.1899 у м. Горіхові Бердянського пов. Таврійської губ. у родині торговця, єврей. 1918 закінчив реальне училище.

З 12.1918 — співробітник для спецдоручень Харківською гарнізону РСЧА. З 12.1919 — нач. та військовий комісар лазнево-пральних загонів Харківського гарнізону. З 06.1921 — політкерівник політ-управління військ РСЧА України та Криму, Харків. З 08.1921 — уповн. ЕКВ Харків-ської губернської ЧК. З 02.1922 — нач. відділення Харківської губчека. З 02.1922 — політпрацівник та військовий комісар баталь-йону 51-ї дивізії, м. Саврань. З 07.1922 — заст. нач. політ-відділу (політгрупи) СВ Харківського губвідділу ГПУ. З 22.09.1922 — заст. нач. СВ Харківського губвідділу ГПУ. З 08.11.1922 — т. в. о. нач. СВ Харківського губвідділу ГПУ. З 04.05.1923 — т. в. о. нач. СВ Харківського відділу ГПУ. З 01.05.1925 — пом. нач. СВ Харківського окрвідділу ГПУ. До 02.1930 — заст. нач. СВ ГПУ УСРР (пом. нач. з 1924). З 02.1930 — заст. повпреда ОДПУ по Нижньогородському краю. З 31.07.1934 — заст. нач. УНКВС по Горьківській обл. З 22.12.1934 — нач. УНКВС по Кіровській обл. 14.03.1937 відкликаний до НКВС СРСР. З 31.03.1937 — нач. 4--го відділу УДБ НКВС УСРР. 20.07.1937 відкликаний до НКВС СРСР. 02.09.1937 звільнений з органів НКВС.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1930, 20.12.1932). Член ВКП(б) з 07.1921.

Заарештований 15.10.1937. Засуджений на смерть 29.08.1938. Розстріляний 29.08.1938.

5. БАБИЧ ІСАЙ ЯКОВИЧ

Народився 1902 у м. Бериславі Миколаївської губ. у родині кравця, єврей. Закінчив 2--класну церковно-приходську школу.

З 1915 — учень складача у приватній друкарні Берислава. З 1916 — складач приватної друкарні у Херсоні. З 1919 — безробітний у Бериславі. З 1920 — складач державної друкарні у Бериславі. З 1920 — складач друкарні політвідділу морських сил РСЧА Південно--Західного фронту у Миколаєві. З 1920 — пом. уп. Миколаївської губчека. З 1922 — АОЧ Миколаїв-ського губвідділу ГПУ. З 1923 — пом. уповн. Миколаїв-ського губвідділу ГПУ. З 1925 — уповн. інспектор Молдавського облвідділу ГПУ. З 1927 — нач. Балтського відділу ГПУ та 25--го прикордонного. З 1930 — нач. СВ Харківського оперсектора ГПУ. З 04.1931 — нач. СПВ Харківського оперсектора ГПУ. З 27.02.1932 — нач. СПВ Харківського облвідділу ГПУ. З 1933 — нач. СПВ Вінницького облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Вінницькій обл. З 27.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Одеській обл. З 22.07.1935 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Київській обл. З 25.12.1936 — нач. 4--го відділу УДБ УНКВС по Київській обл. З 04.08.1937 — заст. нач. УНКВС по Одеській обл. З 22.10.1937 — заст. нач. УНКВС по Київській обл. З 29.12.1937 — заст. нач. УНКВС по Київській обл. 26.02.1938 відкликаний до НКВС СРСР. З 28.03.1938 — нач. 2--го відділу 2--го управління НКВС СРСР. З 20.08.1938 — нач. 3--го відділу 2--го управління НКВС СРСР. З 29.09.1938 — нач. відділення 4--го відділу ГУДБ УНКВС СРСР. З 03.01.1939 — нач. 4--го відділення 4--го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 24.09.1940 — нач. ОВ Прибалтійського ВО. З 02.1941 — нач. 3--го відділу ОВ Прибалтійського ВО. З 1941 — заст. нач. ОВ Північно-Західного фронту. З 21.05.1942 — нач. ОВ Північно-Західного фронту. З 04.1943 — заст. нач. головного управління контррозвідки «СМЕРШ» НКО СРСР. З 04.06.1946 — заст. нач. 3--го Головного управління МДБ СРСР. З 08.1947 — нач. Вищої школи МДБ СРСР у Москві. Помер 09.12.1948 у Москві.

Капітан державної безпеки (08.01.36). Майор державної безпеки (17.11.37). Дивізійний комісар (1941). Старший майор державної безпеки (26.05.42). Комісар державної безпеки (14.02.43). Генерал--лейтенант (26.05.43). Нагороджений орденом Леніна (1945), чотирма орденами Червоного Прапора (1942, 1943, 1944, 1945), орденами Кутузова 1--го ступеня (1945), Червоної Зірки (19.12.1937), Вітчизняної війни 1--го ступеня (1944), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (20.12.1932).

6. БАРБАРОВ ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ

Народився 11.09.1905 у м. Чернігові, єврей. Навчався у чернігівській хедері (до 1917), чернігівській гімназії (1917–1918, вийшов із тре-тього класу), харківському вечірньому технікумі (1921), чернігівському кооперативному технікумі (1922–1923), харків-ському технікумі сходознавства (1931). Закінчив шість груп трудшколи.

З 11.08.1920 — кур’єр загального відділу Чернігівської губчека (ЧГКЧ). З 01.11.1920 — конторник довідкового бюро ЧГЧК. З 01.08.1921 — кур’єр адміністративного відділу ВУЧК. З 01.06.1921 — конторник фінансового відділу ВУЧК. З 22.03.1922 — молодший діловод СОВ ЧГЧК. З 08.04.1922 — конторник СОВ Чернігівського губвідділу ГПУ (ЧГВГПУ). З 12.05.1922 — діловод ЧГВ ГПУ СОВ. З 18.05.1922 — старший діловод ЧГВ ГПУ СОВ. З 26.09.1922 — т. в. о. секретаря секретно--оперативної частини (СОЧ) ЧГВГПУ. З 05.10.1922 — старший діловод СОВ ЧГВ ГПУ. З 24.01.1923 — парторг особового складу ЧГВ ГПУ. З 13.07.1923 — шифрувальник ЧГВ ГПУ. З 17.12.1923 — агент 2--го розряду ОДТВ ОГПУ ст. Знам’янка. З 14.02.1924 — діловод ДТВ ОГПУ Катеринослава. З 01.04.1924 — агент 2--го розряду ДТВ ОГПУ Катеринослава. З 01.07.1924 — діловод ДТВ ОГПУ Катеринослава. З 01.09.1924 — реєстратор ОГТВ ОГПУ станції Авдіївка. З 15.09.1924 — старший діловод ДТВ ОГПУ Катеринославських залізниць. З 19.01.1926 — старший агент ДТВ ОГПУ Катеринославських залізниць. З 02.07.1926 — т. в. о. дільничного уп. Херсонського окружного відділу ГПУ. З 22.03.1927 — пом. уп. Південного окружного транспортного відділу (ПОКТВ) ГПУ. З 01.10.1927 — уп. ПОКТВ ГПУ. З 09.01.1930 — культорг трудкомуни ім. Дзержинського. З 28.02.1930 — уп. ІНФВ ПОКТВ ГПУ. З 1930 — політкерівник трудкомуни ОГПУ ім. Дзержинського. З 27.06.1932 — уп. 4--го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 20.01.1933 — заст. нач. політ-відділу по ОГПУ Ананіївської МТС. З 07.12.1933 — уп. ІНВ ГПУ УСРР. З 14.05.1934 — уп. ІНВ Харківського облвідділу ГПУ. З 05.06.1935 — нач. 1--го відділення ОВ УДБ УНКВС по Харківській області. З 01.12.1935 — нач. 5--го відділення ОВ УДБ УНКВС по Харківській області. З 01.04.1937 — нач. 2--го відділення 3--го відділу УДБ УНКВС по Харківській області. З 22.04.1938 — т. в. о. нач. 3--го відділу УДБ УНКВС по Харківській області. З 01.06.1938 — нач. 3--го відділу УДБ УНКВС по Харківській області. 19.04.1939 звільнений з посади. 05.11.1939 — звільнений із органів НКВС із зняттям із обліку. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (23.02.1936).

Член ВКП(б)з 11.1928. 

7. БЛАТ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ (Іосиф-Герш МІХЕЛЄВИЧ)

Народився 1896 у м. Полтаві у родині дрібного торговця, єврей. Закінчив 1910 вище міське початкове училище у Могилеві--Подільському та 1916 технічні курси у Катеринославі. З 12.1927 навчався у Політехнічному інституті у Катеринославі.

З 1916 — технік-механік. З 01.1917 — доброволець російської армії. З 1917 — секретар та заступник голови Могилів-Подільського виконкому. З 02.1919 — завідувач харчового відділу житлового відділу Катеринославського виконкому. З 07.1919 — черговий політичний комісар телеграфу штабу 14--ї армії. З 08.1919 — слідчий та член колегії сесії революційного трибуналу 14--ї армії. З 14.01.1920 — співробітник ОВ 14--ї армії. З 15.02.1920 — старший слідчий на нач. слідчої частини ОВ 14--ї армії. З 02.06.1920 — уповн. комісії по особовому складу 14--ї армії. З 26.02.1920 — т. в. о. нач. ОВ № 1 по охороні румунського кордону. З 01.08.1920 — нач. ОВ № 1 по охороні румунського кордону. З 21.03.1921 — нач. АОЧ ОВ Київського ВО. З 11.06.1921 — т. в. о. заст. нач. ОВ Київського ВО. З 16.07.1921 — нач. АОЧ ОВ Київського ВО. З 19.11.1921 — заст. нач. ОВ Київського ВО. З 29.12.1921 — нач. СОЧ ОВ Київського ВО. З 25.08.1922 — нач. АОЧ ГПУ УСРР. З 18.02.1924 — нач. ЕКУ ГПУ УСРР. З 29.05.1925 — нач. ЕКУ ГПУ УСРР та, за сумісництвом, нач. УДТВ ГПУ УСРР. З 21.07.1928 — нач. ЕКУ ГПУ УСРР та, за сумісництвом, нач. Харківського окрвідділу ГПУ. З 13.12.1930 — нач. Сталінського оперсектора ГПУ. З 10.1931 — повпред ОГПУ по Західній обл. З 15.07.1934 — нач. УНКВС по Західній обл. З 10.09.1936 — нач. УНКВС по Челябінській обл.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (03.04.1930), двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1923, 20.12.1932).

Член ВКП(б) з 06.1919 (1917 — меншовик-інтернаціоналіст).

Заарештований 13.07.1937. Засуджений на смерть 15.11.1937. Розстріляний 15.11.1937. 

8. БЛЮМАН ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ

Народився 30.12.1899 у м. Харкові у родині механіка, єврей. 1911 закінчив три класи приходського училища у Харкові.

1912 — учень-позолотник палітурної фабрики. 1913 — учень-конторник мануфактурного складу. 1914–1915 — учень-конторник комісійної контори. 1915 втік на фронт та через шість місяців був повернутий додому. У 1916–1917 — конторник комісійної контори Бухштаба у Харкові. У лютому-—листопаді 1917 — рядовий 115--го Запасного полку. 12.1917 — 03.1918 — червоногвардієць загону Беленкевича у Харкові. У березні 1918 тяжко поранений у бою під Єлисаветградом. З 12.1918 — діловод морського полку у Самарі. З 01.1919 працював в Управлінні по формуванню українських частин РСЧА у Харкові. З 07.1919 — діловод Чугуївського напрямку Харківської фортечної зони. З 08.1919 — пом. нач. штабу групи військ Сумського напрямку. З 09.1919 — старший пом. нач. штабу 3--ї бригади 41--ї дивізії. З 1919 — комендант бригади 50--ї Таманської дивізії. З 1920 — командир роти бригади 50-ї Таманської дивізії. У 1920–1921 — зав. оперативною розвідкою 7--го кавполку 12--ї кавбригади. У травні 1921 звільнений із РСЧА як інвалід (двічі був поранений та двічі контужений). З 23.05.1921 — пом. оперуповн. політвідділу Харківської губчека. З 18.10.1921 — уповн. з контрреволюції Куп’янського повітового ПБ. 19.04.1922 відряджений до Харківського губвідділу ГПУ. З 1922 пом. уповн. з контрреволюції Охтирського повітвідділення ГПУ. З 03.1923 — уповн. з контрреволюції Охтирського повітвідділення ГПУ. З 1923 — уповн. з контрреволюції Богодухівського повітвідділення ГПУ. З 16.08.1923 — уповн. з контрреволюції Куп’янського повітвідділення ГПУ. З 17.06.1924 — т. в. о. нач. Куп’янського окрвідділення ГПУ. З 08.11.1924 — уповн. СОЧ Сумського окружного відділу ГПУ. З 26.04.1926 — уповн. СОЧ та пом. нач. Херсонського окрвідділу ГПУ. З 01.02.1927 — нач. СОВ та заст. нач. Херсонського окрвідділу ГПУ. З 18.12.1928 — нач. СОВ Одеського окрвід-ділу ГПУ. З 01.1930 — нач.
1--го відділення СВ ГПУ УСРР. З 09.04.1931 — нач. СПВ Одеського оперсектора — облвідділу ГПУ. З 16.04.1933 — відкликаний у ГПУ УСРР, нач. особливої слідчої групи. З 10.06.1933 — у резерві ГПУ УСРР. З 31.03.1934 — нач. 4--го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 22.11.1934 — нач. 1--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 03.06.1935 — нач. ТВ УДБ УНКВС по Одеській обл. З 01.1937 — нач. 5--го відділу УДБ УНКВС по Одеській обл. З 26.07.1937 — особуповн. НКВС УСРР. З 23.09.1937 — нач. 5--го відділу УДБ НКВС УРСР. З 17.02.1938 — у розпорядженні відділу кадрів НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936), майор державної безпеки (22.11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, бойовою зброєю та золотим годинником.

Член ВКП(б) з 15.07.1919 (перебував у ВКП(б) з 12.1917 до 03.1918, але, потрапивши у полон, знищив партквиток).

Заарештований 27.04.1938. Засуджений на смерть 22.09.1938. Розстріляний 1938.

9. БОРИСОВ--КОГАН БОРИС ІЗРАЇЛЬОВИЧ

Народився 1904 у м. Паричі у родині підрядника з розробки лісу, єврей. Закінчив чотири класи приватної гімназії. З 03.1922 — навчався на вечірніх соціально-економічних курсах у Харкові. З 12.1922 — у Київському політехнічному інституті.

З 06.1918 — учень та підручний пекаря у пекарні Рогінського у Катеринославі. З 11.1919 — секретар Катеринославської губчека з палива. З 03.1920 — рядовийсанітар 1--го загону робітничої молоді 13--го військово-санітарного загону РСЧА. З 01.1921 — еле-ктро-мон-тер-зби-ральник 1--го кісткообробного державного загону у Катеринославі. З 03.1924 — електромонтер учбово-механічного заводу, Київ. З 07.1924 — електромонтер заводу «Більшовик» у Києві. З 12.1924 — ножевник фанерного заводу у Києві. З 03.1926 — таємний співробітник Київського окрвідділу ГПУ. З 1928 — співробітник Київського окрвідділу ГПУ. З 16.07.1934 — оперуповн. 3--го відділення СПВ УДБ УНКВС УРСР. З 1937 — т. в. о. нач. відділення 4--го відділу УДБ УНКВС УРСР. 19.02.1938 відряджений до НКВС СРСР. З 06.1938 — заст. нач. Сазтабу НКВС СРСР. З 05.1939 — заст. нач. Вяттабу НКВС СРСР. З 10.1941 — заст. нач. Управління Івдельтабу НКВС СРСР. 11.1945 — 10.1947 працював у Дальтабі МВС СРСР. 1956 — інспектор тресту «Південбудмеханізація».

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки (11.11.1937). Підполковник державної безпеки (11.02.1943). Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (19.12.1937), (15.01.1945) та Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1934).

Член ВКП(б) з 1931.

(Далі буде)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com