Коли міністр не лукавив?

1 вересня 2004 року народний депутат України, голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України С.Ніколаєнко серед інших поважних гостей — відомих політиків, дипломатів — відвідав Міжрегіональну Академію управління персоналом і взяв участь у святкуванні Дня знань.

С.Ніколаєнко виступив перед викладачами і студентами, високо оцінив навчальний заклад, де їм належить вчитися і побажав великих успіхів у навчанні.

Станіслав Миколайович оглянув нові корпуси Академії, пам’ятники культурним діячам України, ознайомився з навчально-методичною і науково-популярною літературою, деякі з видань отримав у подарунок. Він був вражений від того, що побачив і почув.

Викликає щирий подив та ненависть до Академії, яка з’явилася у пана-товариша С.Ніколаєнка через кілька місяців після призначення його на посаду міністра освіти і науки.

Він почав ущемлювати права вищих навчальних закладів недержавної форми власності, вимагаючи від них примусової зміни організаційно-правових форм, що в перспективі призвело до їхньої несанкціонованої лік-відації.

Почалися затримки у ліцензуванні, акредитації, оформленні різноманітної документації.

МАУП подала і виграла позов у МОН. У пресі з’явилися критичні матеріали стосовно С.Ніколаєнка. На зустрічі з ректором МАУП М.Головатим у жовтні 2005 року ображений Ніколаєнко пообіцяв провести упереджені перевірки Академії та її регіональних підрозділів і ліквідувати їх.

Ніколаєнко дотримав свого слова — провів цілу низку не тільки упереджених, а й незаконних перевірок, у результаті чого МАУП подала позови до Господарського суду, який ухвалив призупинити дію наказів міністра про анулювання ліцензій відокремленим структурним під-розділам Академії й заборонити поширення у зв’язку з цим будь-якої інформації щодо анулювання ліцензій.

Мабуть, для Станіслава Миколайовича ні закон не писаний, ні суд не указ — він сам собі начальник.

Виступаючи на 5 каналі 17 листопада 2006 р., С.Ніколаєнко, маючи висновок Держпідприємництва щодо незаконності своїх дій, рекомендації Національної служби посередництва і примирення про необхідність дотримання чинного законодавства, рішення й ухвали судів, не переставав розводитись про порушення законів Академією. До того ж робив це злостиво, явно усвідомлюючи власну необ’єк-тивність і неадекватність своїх дій. Він не назвав жодного нормативного документа, який порушила Академія.

Деякі його недолугі думки і висловлювання ми наводимо, щоб вкотре продемонструвати інтелектуальний рівень горе-міністра, який явно нижчий за рівень випускника-магістра ВНЗ, який добросовісно і чесно вчився.

«Не хочу називати деякі навчальні заклади на ніч (це про МАУП), щоб потім кошмари не снились»;

«… а коли людина провчилася, сфальшивували її свідомість, обдурили ту людину, познущалися над нею, обібрали батьків ще й сказали цій дитині, що ти найрозумніша в світі»;

«… вони здійснили кримінальний злочин»;

«… там немає навчального процесу»;

«… це просто заробітчанська бандитська контора».

Відчуваєте різницю висловлювань народного депутата, голови Комітету і міністра?

До того ж у цих висловлюваннях Ніколаєнко суперечить не тільки собі, а й висновкам ним самим створеної комісії, яка підтвердила: навчальний процес був; усі студенти, які претендують на отримання дипломів, виконали відповідну програму навчання — це підтвердили державні екзаменаційні комісії, голови яких призначені наказами Міносвіти.

Нині Генеральна прокуратура здійснює відповідні перевірки щодо звинувачень у скоєнні злочину саме Ніколаєнком проти МАУП і системи ВНЗ недержавної форми власності.

Що ж до образливих і наклепницьких тверджень, висловлених у телеефірі 5 каналу, то Академія готує позовну заяву в порядку цивільного судочинства з відшкодуванням моральної шкоди, завданої діловій репутації Академії, яка — на відміну від репутації міністра, — доволі висока в суспільстві, попри багатомісячні намагання цього діяча всілякими незаконними способами принизити її. Сума моральної шкоди буде досить вагомою, але адекватною його незаслужено високій посадовій оплаті й отримуваним від ректора Європейського університету І.Тимошенка «гонорарам» (згідно з інформацією, наданою співробітниками ЄУ) за сприяння в освітніх питаннях. Схоже, такі гонорари він отримував не тільки від Івана Івановича — люди кажуть, що в цьому «гонорарному» ланцюзі активно задіяні помічники С.Ніколаєнка (не плутати із заступниками, зокрема М.Степком і Б.Жебровським і претендентом на посаду заступника В.Шинкаруком).

С.Ніколаєнко вважає, що пікетування, судові позови, виступи студентів — це просто агонія. Так, це агонія псевдо-міністра, який вчиняє злочини проти системи освіти, навчальних закладів, викладачів і студентів, поширює у пресі, по теле- і радіоканалах очевидну брехню і наклепи. Ніколаєнко усіляко уникає відкритих дискусій. Він навіть не з’явився на засідання Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, який раніше очолював. Це свідчить про рівень його поваги до десятків народних депутатів, а головне — сказати йому на захист своєї протиправної позиції й аморальної поведінки просто нічого.

Департамент правового захисту МАУП