Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ФАКТОР РУДЬКОВСЬКОГО»

Перший місяць роботи уряду продемонстрував, що нові міністри здебільшого обережно ставляться до ефективних напрацювань попередників і у сфері нормативних актів, і у сфері практичної господарської діяльності. Принаймні «революції» в стилі Тимошенко не сталося. І, здається, вже не передбачається.

Проте в цьому позитивному для бізнесу сигналі є свій виняток. «Революція» прийшла з того боку, звідки її, мабуть, чекали найменше. Від Миколи Рудьковського, який представляє в Кабміні Соціалістичну партію України.

Відомо, що пана Рудьковського, який раніше був знайомий зі сферою транспорту і зв’язку тільки як користувач, було призначено на посаду волею випадку. Міністерською посадою, як подейкують у кулуарах парламенту, нар-депа-соціаліста «нагородили» за діяльну участь в коаліційних переговорах. Тверезо оцінюючи адміні-стративні, ділові і моральні якості нового керівника стратегічною галуззю, соратники по коаліції одразу акуратно відібрали у Рудьковського значну частину повноважень. Наприклад, кажуть, Рудьковському практично непідконтрольна «Укрзалізниця», яку очолив професіонал-залізничник з регіоналів. Те саме можна сказати про зв’язок, авіацію. Як показав час, ві-дібрали недаремно. Тому що рештою повноважень Рудьковський розпорядився так, що менш як за місяць поставив на межу краху цілу галузь народного господарства.

Новий міністр почав наводити свої порядки з портів. Мабуть, через причини, про які вже йшлося вище: по суті, ні до чого іншого Рудьковського не підпустили й близько. Ніхто не стверджує, що в портовому господарстві країни все благополучно. Ті ж портовики не перестають скаржитися на брак державного фінансування, на відсутність держпідтримки. (Наприклад, то-рішнє ноу-хау уряду Тимошенко, внаслідок якого збільшилися перерахування частини прибутку портовиків до держбюджету, що сильно вдарило по їх планах хоч якось модернізувати господарство). Проте очевидно: для того, щоб робити якісь висновки, зокрема кадрові, новому міністрові варто було б бодай трохи розібратися в ситуації. Реальність показала, що Рудьковський не вважав за потрібне «вникати». Інакше міністр не приймав би абсурдних рішень, супроводжуючи їх при цьому не менш абсурдними коментарями.

Іллічівськ: два звіти, два начальники

Як повідомлялося, результатом поїздки нового міністра по українських портах, яка відбулася 22—23 серпня, стало звільнення керівників Іллічівського і Херсонського портів. Також Рудьковський по-обіцяв звільнити керівництво Миколаївського порту за підсумками додаткової перевірки. Ситуація, що склалася після цього в кожному з названих портів, варта окремого матеріалу. Ми ж змалюємо її коротко.

Так, директорові Іллічівського морського порту Руслану Радзиховському міністр «інкримінував» зниження загального обсягу перероблюваного вантажу, і фінансових показників. А крім того — передачу приватному під-приємству «Укртрансконтейнер» (100%-ва «донька» російської «Національної контейнерної компанії») майна порту за залишковою вартістю $15,4 млн.

«Тоді як наші експерти оцінили це майно більш ніж у $19,8 млн, контейнерні перевезення в порту віддано комер-ційній структурі, яка не внесла ні копійки інвестицій, — заявив Рудьковський. — У результаті в порту знизився рівень вантажопереробки, а чистий дохід держпідприємства в першому півріччі зменшився на $12,4 млн».

18 серпня, тобто ще до «портового вояжу» міністра, начальника порту було усунено від роботи, 23 серпня — звільнено.

В історії із звільненням начальника порту в Іллічівську є досить цікаві моменти. Визнаючи зниження показників, тепер вже екс-начальник ІМТП Радзиховський стверджує, що результати перевірки порту контрольними органами, на які, власне, й посилався міністр, розриваючи контракт з керівником, були просто підроблені. В інтерв’ю одній із центральних газет Радзиховський зазначив, що в акті ревізії КРУ Мінтрансу, яка відбулася, до речі, ще в червні, фігурували абсолютно інші цифри і якогось «катастрофічного» зниження показників зафіксовано не було. При цьому, за словами Радзиховського, перший, «справжній» звіт багато в чому перегукувався з результатами перевірки Іллічівського торгового порту КРУ Одеської області в травні поточного року. Другий, яким і оперував Рудьковський, — ні. Де взяв міністр свій звіт, залишається загадкою.

В результаті Радзиховського було відновлено на посаді судом. Проте на той час Рудьковський встиг призначити нового керівника порту — Геннадія Скворцова. І ситуація в порту склалася трагікомічна. Для підписання будь-якого паперу тепер потрібна згода обох начальників. У Скворцова в руках печатка. А без підпису Радзиховського жоден банк не приймає документів. Така ситуація, звичайно, не сприяє поліпшенню показників порту, відлякуючи не тільки потенційних інвесторів, а й вантажовласників.

Херсон: хто на новенького?

Не менш абсурдна ситуація склалася в Херсонському морському порту, керівника якого Василя Іванюка також звільнив Рудьковський. Як і Радзиховського, Іванюка звинуватили у зниженні показників, а також у «спільній діяльності з приватними структурами», яка нібито призвела до фінансової кризи в порту. Про те, що реально товарообіг порту в першому півріччі зовсім не знизився, а навпаки, збільшився порівняно із звітним періодом минулого року, можна й не говорити — ми вже згадували про здатність нового міністра оперувати цифрами, далекими від дійсності.

У випадку з Херсоном цікавий інший момент. На день звільнення керівник Херсонського порту пропрацював на посаді трохи більше трьох місяців (до цього Іванюк ще стільки ж виконував обов’язки начпорту). Причому прийняв він господарство справді  не в найкращому стані. Як писав сам Іванюк у листі губернаторові області, 2005 року порту завдано прямих матеріальних збитків на 13 мільйонів гривень, втрачено економічної вигоди на п’ять з половиною мільйонів, недоотримано доходу на 37 тисяч гривень і так далі. До приходу Іванюка порт зав’язнув у численних судових розглядах, робота з вантажовласниками була практично згорнута. При цьому штат у господарстві був роздутий до непристойності.

Іванюк насамперед провів ревізію господарської діяльності попередників, організував роботу з вантажовласниками, після чого в порт пішов вантаж. Втім, можемо припустити, що загальна картина в Херсонському порту на серпень була все ще невеселою. Встигнути розгребти завали, що нагромадилися роками, просто нереально. Міністра, втім, не збентежило, що за «розвал роботи» він звільняє людину, яка пропрацювала на посаді квартал.

Миколаїв: давно забуте старе

Нарешті, осібно стоїть історія Миколаївського морського порту. Керівника ММТП Василя Капацину міністр одразу не знайшов за що звільнити, пообіцявши зробити це за результатами перевірки. Обіцянка, м’яко кажучи, дивна, чимось нагадує сталінське «була б людина, а стаття знайдеться». Втім, цьому є своє пояснення. По-перше, Миколаївський порт нині, мабуть, серед всіх українських портових господарств розвивається найдинамічніше. За даними ЗМІ, обсяг вантажопереробки в порту в першому півріччі становив 2,9856 млн тонн, а на нинішній момент порт вже перейшов позначку в 4 млн тонн за вантажоперевалкою, тобто фактично досяг річних показників 2003 року. Перевиконав порт план на півріччя за чистим прибутком, удвічі збільшилися порівняно з позаминулим роком відрахування до бюджетів усіх рівнів. Значно збільшилася середня зарплата в порту (наприклад, робочі основної спеціальності — докери-механізатори — отримують 5—5,5 тис. грн.).

Та головне не це. У Миколаївському порту реалізовується низка інвестиційних проектів, що обіцяють вже найближчим часом підняти товарообіг ММТП на якісно новий рівень.

Не наважився міністр звільнити начальника порту Миколаєва, можливо, тому, що всі ці позитивні результати були відображені в актах перевірки підприємства ГоловКРУ України, що відбулася кілька місяців тому. Організувати фальсифікацію, як у випадку з Іллічівським морпортом, не встигли або побоялися. Аж надто вона була б очевидною.

У Миколаєві Рудьковський пішов іншим шляхом. На момент початку «революції» в судах розглядався позов до Мінтрансу колишнього начальника порту Федора Бедіна про його звільнення.

Мінтранс почав надавати пану Бедіну усіляку підтримку в його судовому почині. Дійшло до того, що міністерство, виступаючи відповідачем, направило до суду заяву, в якій визнало позовні вимоги екс-начальника аргументованими і попросило суд задовольнити позов. Мабуть, будучи не зовсім упевненим, що суд, вивчивши результати перевірки діяльності Бедіна, піде назустріч позивачеві і «від-повідачеві», Мінтранс оперативно змінив адвоката, що захищає інтереси міністерства. Тепер їх «захищає» юрист, який за дивним збігом обставин працює не тільки в одній юрфірмі, а й ділить кабінет з адвокатом Бедіна.

Тверезо оцінюючи те, що відбувається, порт має намір виступити третьою стороною в процесі і надати аргументи, які зобов’язаний був надати представник міністерства. Добре, що в заочній дискусії з міністром порт вже вийшов переможцем: Миколаївський господарський суд заборонив проводити позачергову перевірку, яку, порушуючи всі можливі норми, все-таки заслав у порт Рудьковський.

А поки що колектив порту налаштований боротися за нинішнє керівництво до останнього. Як кажуть самі портовики, в особі Капацини порт вперше за останні роки дістав справді ефективного менеджера, який успішно вирішує поточні питання і, що особливо важливо, прагне закласти міцний фундамент на майбутнє. На конференції трудового колективу, що відбулася невдовзі після «кадрової ініціативи» міністра, портовики при-йняли звернення до керівництва країни з проханням захистити інтереси колективу, зберегти в порту стабільність.

…та інші ініціативи Шурика

Такою на сьогодні є ситуація в трьох портах країни, яких торкнулася кадрова ініціатива нового міністра. Річ навіть не в тому, що порти тривожать, що потрібен час, доки нове керівництво увійде в колію, налагодить стосунки з колективом і партнерами. Головна небезпека в тому, що в кадровій чехарді побачили систему вантажоперевізники та інвестори. Останніх і так лякала політична неста-більність у країні. Проте ще менш приваблива для них нестабільність на мікрорівні. Вже сьогодні експерти прогнозують відплив інвестицій з портової галузі. Скільки грошей недоотримають порти, а в результаті й держава — у вигляді бюджетних надходжень — сказати важко. Можна тільки припустити, що навряд чи новий уряд закладав у бюджет-2007 «фактор Рудьковського».

Втім, втрата вантажопотоку і те, що інвестори пішли з трьох портів, може здатися дрібницею, якщо будуть реалізовані інші ініціативи нового міністра. Одна з них, до речі, також стосується портового господарства (бо ж до інших галузей «доступу» немає). Як стало відомо, пан Рудьковський вкрай загорівся ідеєю реанімувати створення об’єднання «Укрморпорт». Нагадаємо, що його почав створювати ще Євген Червоненко. Оцінити гумор міністра в цьому може тільки фахівець, який розбирається в нюансах галузі. І тому розуміє, що об’єднувати в одну господарську структуру порти, які жорстко конкурують один з одним, — дуже оригінально.

Нарешті, ще одна ініціатива Рудьковського здатна викликати колапс не тільки в портах, а й у всій транспортній галузі. І в зв’язку, до речі, теж. Йдеться про наказ Мінтрансу № 898 від 22 серпня нинішнього року «Про заборону дій, пов’язаних з розпорядженням майном підприємств, установ і організацій, що належать до компетенції Мінтрансзв’язку». Суть указу в тому, що міністерство фактично блокує заднім числом всі інвестпроекти, які почали здійснюватися після 1 січня цього року. Міністра, напевно, не хвилює, що надворі — вересень, що деякі інвестори з початку року вклали мільйони в галузь. І що наслідки його ініціатив будуть порівнянні з наслідками, від яких економіка дотепер не може відійти після восьмимісячного керівництва урядом Тимошенко.

Питання замість висновків

Загалом картина перших кроків нового міністра зрозуміла. І тут постає багато запитань. Перше: чи тільки непрофесіоналізмом Рудьковського викликані такі руйнівні для транспортної галузі кроки нового міністра? У Мінтрансі ходять чутки, що лише частково. Справді, новий міністр оточив себе людьми, чужими для галузі. Як кажуть у міністерстві, нині доступ до Рудьковського можливий тільки через якихось його «помічників», що прийшли з апарату Соцпартії і навіть не числилися в штаті міністерства. З іншого боку, в тих же коридорах звучать абсолютно неймовірні цифри, за які, нібито, нині будь-хто, бажаючи цього, може придбати собі посаду керівника будь-якого порту.

Подейкують, що винятково фінансовими інтересами нового міністерського керівництва зумовлена реалізація ідея «Укрморпорту», відновлення компанії «Дельта-лоцман» (цей проект також почав реалізовувати Рудьковський), розформованої раніше внаслідок тотальних розкрадань. Нарешті, цими ж фінансовими інтересами пояснюють появу наказу № 898. Формулювання «заборонити до ухвалення окремого розпорядження», що фігурує в ньому, змушує замислитися. Чи буде це «окреме розпорядження»? А якщо буде, то в скільки воно обійдеться інвесторам, які вже вклали гроші в нашу нестабільну економіку?

Ще одне запитання — до керівництва Соцпартією, яку так «весело» нині представляє в Мінтрансі Рудьковський. Чи обізнані однопартійці з діяльністю міністра? І чи готова в такому разі партія взяти відповідальність за результати цієї діяльності? Судячи з першої преси Рудьковського, СПУ загрожує шквал критики за діяльність свого представника.

Володимир МАЛІН

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com