Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

КНЯЖИЦЬКІ РОЗБІРКИ

Ні для кого не секрет, що найбільшим національним багатством українського народу завжди була, є і буде земля.

Саме тому, очевидно, цей найдорожчий український скарб найчастіше стає об’єктом підпільних оборудок. Що часто не обходяться без жертв. Воно й не дивно, адже йдеться в такому разі про мільйонні прибутки...

Невелике, але надзвичайно мальовниче село Княжичі розкинулося поблизу Броварів. Чудове місце для проживання та відпочинку, тим більше — столиця поряд. Зрозуміло, саме останній чинник найбільше впливає на формування ціни на землю. «Сотки» й справді тут «золоті». За приблизними оцінками, 100 кв. м землі коштують у Княжичах від 2 до 5 тис. долларів, тож за ділянку навіть під невеличку дачу довелося б викласти кругленьку суму — недосяжну для пересічного громадянина. Проте навіть якщо вам вдалося ці гроші зібрати, землю в Княжичах ви радше не купите, бо її там... немає. Досить цікавий факт, що надзвичайно бентежить місцевих жителів, а особливо депутатів селищної ради. Дехто присягається, що ще не так давно земля в Княжичах була, і досить багато — близько 350 га. І куди вона зникла, а точніше — хто тепер її власник, може сказати тільки одна людина — селищний голова Ольга Касьян.

Проте, за повідомленням депутата С.Мартіяна та інших селян, не дає вона відповіді тим, хто її обирав. Так, за словами депутатів місцевої ради, на вимогу надати карту розпаювання земель та земель колективної власності сільський голова лише знизує плечима, а на запитання, куди поділися гектари добротної землі, що належать громаді, обмежується відмовками — мовляв, усі кошти, отримані від її продажу, йдуть на розвиток інфра­структури селища та виконання програми економічного розвитку (до слова — нікудишнього). І хоча до цієї проблеми виникає цілком природний інтерес депутатського корпусу (адже щоб продати навіть якусь сотку землі — не кажучи про 350 га — необхідне рішення сільради), деяким з них за свою цікавість доводиться поплатитися.

Сергій Михайлович Мартіян — людина досить авторитетна в Княжичах, хоча і відносно нова. Колишнього військовика, а нині заступника голови місцевої Спілки власників майна і землі КСП імені Щорса, цього року обрано депутатом селищної ради. Відколи Сергій Михайлович зацікавився проблемою «зникнення» земель у Княжичах, він не вилізає з проблем. «Понад рік тому, — розповідає він, — щоб захистити права і інтереси селян, власників майна і землі реформованого КСП ім. Щорса, в селі було створено громадське об’єднання «Спілка власників майна і земельних ділянок». 27 грудня 2005 року зборами членів КСП (які спиралися у своєму рішенні на Постанову Кабінету Міністрів №177 від 28.02.2001) було обрано комісію з організації вирішення майнових питань. І від початку діяльності комісії ми, власники майна і земельних ділянок, пройшли нелегкий шлях боротьби за свої права та інтереси. Яка тільки сила не намагалася нам протидіяти! За цей час ми відчули неабиякий тиск з боку посадових осіб села і району, які намагалися припинити нашу діяльність. Мене, зокрема, незаконно заарештували (я на той час саме балотувався в депутати) та присудили до адмінштрафу».

За такими діями прокуратури та міліції Сергій Михайлович бачить «довгу руку» селищного голови. «Звичайно, загальні збори власників майна і земельних ділянок втрутилися в «святая святих» Ольги Касьян та Анатолія Максименка (землевпорядника) — вирішувати, як, кому і де наділяти паї, продавати земельні ресурси громади та відмивати на цьому гроші. Загальні збори ухвалили рішення сільському голові та землевпоряднику представити в комісію і комітет уповноважених карти розпаювання земель та земель колективної власності… На зборах вони сказали, що всі документи є у сільській раді, але тоді не зрозуміло, чому їх відмовляються представити уповноваженим представникам власників реформованого КСП ім. Щорса? Чому грубо порушуються принципи місцевого самоврядування та права територіальної громади села, яка за законами та Конституцією є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування?» — обурюється Сергій Мартіян. Чому і на якій підставі сільський голова перешкоджає депутатам у їхній депутатській діяльності? Такі дії селищного голови княжицька громада намагалася оскаржити в суді. Проте — нонсенс — броварські судові інстанції 11 позовних скарг навіть не розглянули!

Увінчує усі ці перипетії в Княжичах низка підпалів майна селян (за дивним збігом обставин саме тих, хто намагається хоч якось розібратися в земельних справах). Жертвою став і Сергій Мартіян. Серед ночі його та дружину намагалися спалити у власному помешканні, вкинувши у вікна пляшки із запалювальною сумішшю. А цьому передували неодноразові погрози вчинити фізичну розправу над його сім’єю. Броварський районний відділ ГУ МВС України у Київській області вже порушив кримінальну справу. Сподіваємося, зловмисників знайдуть, а, можливо, і замовників.

Важко усвідомлювати, що в сучасній Україні земля стала об’єктом кривавих суперечок. Це вкотре підтверджує тезу, що земельні ресурси не повинні бути товаром, що вони мають належати всій українській спільноті. Інакше не буде земля українською.

Микола БАРЧЕНКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com