ГРОМОВЕ «УР-РА!»

У Радянському Союзі, як відомо, релігійні настрої були не в пошані. Але на фронтах Громадянської та Великої Вітчизняної воєн переможно гриміло «ура!», і той, хто кидався в атаку, навіть не здогадувався, що закликав на допомогу Юру, Юрія, Георгія-змієборця.

Християнська житійна література змальовує Юрія як сучасника імператора Діоклетіана (254 — 305 рр.), блискучого красеня-аристократа, який дослужився до високого військового чину. Вимагаючи зречення Ісуса Христа, його жорстоко катували і врешті відрубали голову, після чого Георгій тричі оживав. Не на полі бою виявилася його мужність, а в утвердженні істини. Саме тому культ Георгія Переможця позначений антимілітаризмом. Він не самостверджується, не тішиться славою сильного, а обороняє слабких і бореться за справедливість. Якось він їхав повз місто, побачив прив’язану до дерева дівчи-ну й дізнався від неї, що людей тут пожирає страшний змій, насланий за гріхи правителя. Дочекавшись, коли душогуб вилізе з болота по чергову жертву — цього разу дочку правителя, — Георгій вразив його списом. А за іншою версією, дракон сам ліг до ніг благородного воїна, який привів його до міста, ніби пса, а потім виступив перед городянами з проповіддю, після якої всі прийняли християнство.

У європейській мистецькій традиції Георгій — покровитель не тільки благородного воїнства, а й трубадурів. Він — уособлення чистого служіння Блакитній троянді, про що наші читачі вже мали нагоду прочитати.

Звичай під час бою кликати на допомогу Юру, найімовірніше, започаткували хрестоносці, які, повернувшись з Єрусалима, розповідали, що бачили у своїх рядах небесного воїна на білому коні у гаптованому золотом плащі й що він з’являвся там, де вигукували його ім’я.

Клич «ура!» прижився на наших землях. За ним — прекрасний образ воїна-великомученика, який уособлює віру в перемогу добра над злом.