![]() Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
![]() |
![]() |
![]() |
||
![]() |
||
![]() |
||
ТРИВОЖНИЙ ДЗВОНИКЗахідні експерти припускають, що Тегеран не прискорив темпів проведення своєї ядерної програми. На цей факт, схоже, спиратимуться Росія і Китай, які чинять опір спробам запровадження санкцій щодо Ірану. Як повідомляється у західній пресі, рівень збагачення урану на іранських підприємствах недостатньо високий, аби його можна було використовувати для виробництва зброї, він лише розрахований на потреби енергетичних станцій. А Тегеран, як відомо, давно наполягає на тому, що його програма призначена винятково для мирних цілей. Водночас США та Ізраїль свою активність щодо запровадження санкцій проти Ірану аргументують тим, що він обмежив доступ для інспекторів МАГАТЕ, не дозволив відвідувати підприємства, не пов’язані з ядерною програмою. Саме це дало право заступникові держсекретаря США з політичних питань Ніколасу Бернсу зазначити, що «єдиним важливим чинником є виконання умов, висунутих Радою безпеки». А їх, як він вважає, не виконано. Тому санкції правочинні. Наскільки ефективними виявляться економічні обмеження у разі схвалення Радою безпеки ООН, нині сказати неможливо. Нині США та їхні європейські союзники обговорюють список санкцій, запровадження яких вони домагаються. Передусім це обмеження на імпорт ядерного устаткування і матеріалів. Далі санкції можуть включити в себе обмеження на закордонні поїздки для лідерів Ірану й обмеження доступу країни до міжнародних фінансових ринків і проектів. А ось це вже досить тривожний дзвоник для України, який не відіграє жодної ролі у долі Ірану. Так, 2004 року товарообіг між двома країнами становив близько $450 мільйонів, торік — понад $500 мільйонів. Іран — країна, з якою ми співпрацюємо у сфері високих технологій, а не лише поставляємо металопродукцію і сировину. Йдеться, зокрема, про авіабудівну галузь: українці добудовують в Ісфахані завод з випуску Ан-140. У перспективі будівництво рухомого складу для залізниць і участь в енергетичних проектах. Київ зацікавлений у будівництві газопроводу Іран — Південний Кавказ — Чорне море — Україна — Західна Європа, який має допомогти нашій країні вирішити насущну проблему диверсифікації джерел енергоносіїв. Варто також нагадати, що українські фахівці працюють і на зведенні атомної станції в Бушері. До речі, цей контракт Тегеран пропонував дуже давно. І саме Україні, а не Росії. Але Київ змушений був від нього відмовитися через побоювання погіршити і так на той час складні відносини зі США. Усі перераховані проекти, а також напрацювання для майбутнього співробітництва у світлі можливих санкцій ООН проти Ірану виявляються під загрозою. Ситуація загострюється тим, що Білий дім напевно вдасться до одного зі своїх улюблених прийомів: попросить або натисне на різні країни, аби обмежити їхні економічні й дипломатичні контакти з Тегераном. Так, за твердженням американської преси, адміністрація Буша вже переконала деякі європейські фінансові інститути скасувати багато програм кредитування Ірану. Тому навіть якщо українсько-іранські проекти і не підпадуть під дію оонівських санкцій, вони все одно можуть бути зірваними на користь «політичної доцільності». З іншого боку, якщо уряд Януковича не побоїться їх продовжувати й розширювати, то відчутне загострення відносин зі США Києву гарантовано. Очевидно, в умовах сучасної глобалізації економіки будь-яке рішення навіть такого далекого для України питання як іранська ядерна програма матиме для нас досить конкретні наслідки, до того ж, радше за все, негативні. Валерій ЮРЧЕНКО |
![]() |
![]() ![]() |
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |
![]() |
![]() |