ЗВИЧАЙНА НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ?

Розташована неподалік села Новобогданівка на Запоріжжі 275-а артилерійська база ракет і боєприпасів вибухає вже третій рік поспіль. Тобто можна говорити про певну системність надзвичайної ситуації.

Коли снаряди в Новобогданівці почали рватися в травні 2004 року, інцидент «органічно» вписався в цілу низку трагедій, у яких так чи так були винні українські військовики: Бровари, Скнилів, Артемівськ... Це лише ті випадки, які мали найширший розголос. Сумно це визнавати, але українське суспільство до них звикло. Проте навряд чи буде перебільшенням сказати, що вся Україна нині задається питанням, чому артилерійські склади в Мелітопольскому районі Запорізької області вибухають щороку? Тим більше цим питанням переймаються мешканці Новобогданівки та прилеглих до неї сіл. А ще: чому держава досі не компенсувала їм усі збитки, заподіяні ще два роки тому? Куди поділися виділені на це урядом гроші? Вони ж не снаряд, не можуть вибухнути, не залишивши жодних слідів. Тим паче, кошти, призначені для укріплювальних робіт на самій базі, туди все ж таки доходять. Це підтвердили численні перевірки і ревізії, здійснені в 2004 -2005 роках. А ось прості селяни до цього часу очікують обіцяних грошей.

2004 року збитки Міноборони через вибухи оцінили в 2,25 млрд гривень (близько 425 мільйонів доларів), а населення — 1,5 млрд (282 млн). На ліквідацію наслідків інциденту було виділено 42 млн гривень (близько 4,5 млн доларів). Відчуваєте різницю?

Тим часом тодішній уряд, очолюваний Віктором Януковичем, вустами віце-прем’єра Андрія Клюева пообіцяв компенсацію всім потерпілим... які зможуть підтвердити, що захворіли внаслідок вибухів на складах у Запоріжжі. Скарги селян на зв’язок між функціонуванням складів боєприпасів і великою кількістю онкологічних захворювань у районі лунали вже давно. Але сумнівно, що в той конкретний момент людей цікавили гроші на лікування раку — багатьом з них просто ніде було жити. На той час уже було відомо, що 15 новобогданівських будинків потребували капітального ремонту, а 585 — часткового .

Спеціальна комісія Кабміну під керівництвом Віктора Януковича назвала причиною вибухів «втрату керованості процесом утилізації зайвих і непридатних до використання боєприпасів». Мовляв, СНБО і президент Кучма особисто вимагали навести лад на базі ще задовго до трагедії, але військовики їх не послухали — і ось «маємо те, що маємо». Комісія зробила наганяй вищим армійським чинам (навіть Марчуку сувору догану оголосила), спустила на місця «цінні вказівки» щодо забезпечення безпеки на базі і успішно саморозпустилася. Тим часом неофіційно озвучувалася версія про навмисний підпал з метою приховати махінації зі зникнення з бази цілих арсеналів — цілком ймовірно, що з метою продажу. Тоді ЗМІ вперше заговорили про те, що збереження й утилізація боєприпасів, чим в основному і займалися військовики під Новобогданівкою, — досить прибуткова справа. Вибухи, що сталися рівно через рік, продемонстрували кілька речей: наганяй військовики отримали слабкий; безпека була недостатньою (до цього перевірки свідчили про виконання всіх передбаче них заходів — отже, «ЦУ» були не такі вже й «цінні»); у справі справді замішані великі гроші, набагато більші, ніж виділяла держава на ліквідацію наслідків.

Торік масштаб інциденту був незрівнянно меншим, ніж у попередньому році. Але увагу привернув, напевно, більшу, бо блискавка, як кажуть, вдарила вдруге у те саме місце. Крім того, цікаво було подивитися, як аналогічну, ні, радше ідентичну, проблему вирішувати муть представники нової влади, які до місця і не до місця декларують свою кардинальну відмінність від влади старої.

Проте нічого нового зроблено не було. Від зміни прізвищ у звітах підсумки не змінилися. Порошенко і Жванія, як і  Янукович з Клюєвим роком раніше, так само зробили військовикам пальцем «ну-ну», так само пороздавали безліч марних вказівок, так само наобіцяли щедрі компенсації місцевим жителям. Хоча один нестандартний хід усе ж таки було започатковано: функції з утилізації боєприпасів 275-ї артилерійської  бази  було передано від Міністерства оборони Міністерству з питань надзвичайних ситуацій. На той момент, здавалося, цілком розумний крок, оскільки відповідно до закону, армійське командування не мало права наказувати підлеглим займатися знешкодженням боєприпасів. До цих робіт можна залучати лише цивільних фахівців-контрактників, плата за ризик і умови страхування яких на кілька порядків вищі, ніж у військовиків.

Нині, коли Міноборони і МНС всіляко намагаються перекласти відповідальність за нові вибухи один на одного, ми бачимо зворотний бік медалі: передача Петром Порошенком справ з утилізації боєприпасів від військовиків «своїй людині» Давиду Жванії виглядала досить таки доцільно. Особливо якщо врахувати виділення урядом під цей проект 18 млн гривень і прийняття спеціальної програми ліквідації наслідків пожеж з бюджетним фінансуванням у розмірі 46,5 млн. Але скільки грошей дійшло безпосередньо до військових інженерів, персонально відповідальних за хід робіт, унаслідок відсутності декларованих відкритості і прозорості «жовтогарячої» влади залишається для нас з вами маленькою таємницею. Зате зовсім очевидно, що жителі Новобогданівки чекають на свої компенсацій і донині. «Порадував» тоді і Жванія, який не моргнувши оком заявив: жодних гарантій, що вибухи не стануться втретє, немає. Як у воду дивився...

Нинішнього року приголомшені жителі Новобогданівки спостерігали до болю знайому картину: клуби диму над артскладами, пожежні машини, що мчать з виттям і юрба журналістів, комісії, делегації. Янукович цього разу не приїхав, удар прийняв на себе віце-прем’єр Клюев і заступник міністра оборони Леонід Поляков. Після того, як блискавка всупереч усім законам логіки і здорового глузду вдарила в одне місце втретє, вони не придумали іншого виходу, як просто закрити 275-у базу. Правда, лише в плині трьох років. «Ну що ж, три роки вибухів пережили, переживемо і ще три «, — гірко жартують жителі Новобогданівки.

Тим часом, плани чиновників щодо форсованої утилізації боєприпасів припускають, як ви вже напевно здогадалися, істотне збільшення фінансування відповідних робіт. Загалом, знову питання в грошах. Але ніякі величезні кошти, виділені на рішення проблем однієї бази, не допоможуть усунути системні проблеми української армії. Тим більше за три роки, з огляду на, що вона хронічно хвора ними вже п’ятнадцять років. Вибухи під Новобогданівкою — лише один із її проявів.