СКІНХЕДИ: ЗА ТА ПРОТИ

Що вдієш перед всепоглинаючим наступом сатанинської глобалізації? Не оминули ці процеси й молоде середовище. Молодь — це пульс, що вказує на стан здоров'я нації. Не приділяючи належної уваги молоді, держава прирікає націю на деградацію і вимирання. Будь-яка категорія населення або соціальна група мають своїх виразників (або принаймні тих, хто на це претендує). Відомо, що політики, мірилом діяльності яких є роздавання «ефективних» інтерв'ю, але які не надають жодної ваги діяльності власних молодіжних філій, приречені на банкрутство. Молодь у всі часи була активнішою за інші категорії суспільства та принципово непримиреннішою до несправедливості. Можливо, саме тому значний відсоток активістів «радикальних» партій становлять люди 25 — 30 років. Вони одержимі щирим прагненням якнайліпше прислужитися власному народові, не шукають особистої вигоди та конформізму, не захищаються від проблем та негараздів, а ведуть активний наступ на всьому фронті. Усвідомлення ними того факту, що минуле є найкращим зразком для прикладу, а не пропоновані Росією чи Америкою «концепції», є вартим пошани, є гідним прикладом для «старшого» політичного середовища.

З-поміж кількох десятків нині модних молодіжних течій, скінхеди завжди вирізнялися своєю неординарною та нестандартною для вкрай зматеріалізованого суспільства поведінкою. Термін скінхед(skinhead) в дослівному перекладі   означає «шкіра-голова», тобто — гладко поголений. Виник цей неформальний молодіжний рух наприкінці 60-х минулого століття в нетрях британських робітничих кварталів. Головна мета — протест проти найрізноманітніших утисків. Модні (а отже, чисельні), фінансовані просіоністськими середовищами пацифісти (ідеологія яких нівелює національні традиції та руйнує державні устої), неконтрольована хвиля виходців з країн третього світу (які позбавляли робочих місць і відверто зневажали закони й традиції держави, в якій вони переважно нелегально оселялися), як і олігархічні клани, що ставлять за мету глобалізувати цивілізацію, стали головною мішенню для атак скінхедів. Протести проти вкрай зматеріалізованого суспільства (переважно примітивні за формою, але незрідка болючі й ефективні для окремо взятих кварталів або районів) провокували до крайнощів. У середовищі скінів прижилася нацистська символіка й вітання. З часом розрізнені й некоординовані групи почали (не без допомоги «старших друзів», які сприймали їхні ідеї) об'єднуватися. Так виникли позбавлені єдиного керівного центру, але вже більш координовані організації: British Hamer Skins, Blood and Honor та ін. На початку 80-х виникли й музичні гурти, які шокували обивателів енергійною музикою в стилі «oj».

У Росії, де широкий загал завжди сповідував ідею неприязні до «інородців», зорганізовані скін-об'єднання виникли на початку 90-х років ми-нулого століття. Піонерами в цій справі були «Объединенные бригады» та філіал «Blood and Honor» — «Кровь и Честь». Найчисельніші скін-гурти сформувалися в Москві, Санкт_Петер-бурзі, Нижньому Новгороді, Калінінграді. Видавалися журнали «Русский хозяин», «Под ноль», «От вертка». Неабияк популярними були пісні гуртів «Коловрат», «Редегаст», «Русское гетто» (остання припинила своє існування після арешту вокалістів, звинувачених у вбивстві).

Перша згадка про українських скінів датована 1989 роком. Близько двох десятків юнаків (ще неповнолітніх, але вже доволі агресивно налаштованих стосовно немитих і розфарбованих у всі кольори веселки «хіппарів») дали національно індеферентним пацифістам жорстокий бій. Бійка в центрі міста, тяжкі тілесні ушкодження в «патлачів» — нині цим нікого не здивуєш, але на той час це була небуденна подія. Перехід до чіткішого й скоординованішого руху відбувся дещо пізніше — у 1994-96 роках об'єдналися дві національно орієнтовані панк-гурти «ZDV66/1» та «Скорбота», новопостале утворення отримало назву «Бульдог». їхній репертуар поповнився українськими патріотичними (переважно стрілецькими та упівськими) піснями у відповідній обробці. Одночасно почали виконувати й пісні, в яких порушувалися проблеми засилля чужинців (пісня «Іноземців з України геть!»), та пісні-заклики протистояти «масонському світу». Динамічний рок гуртував сповідників ідеї «захисту білої раси». У царині ідеології та субкультури скіни становлять самодостатню і замкнуту структуру. Більшість з них — «бійці», але є й інтелектуальна еліта, члени якої пишуть статті, видають літературу, поширюють найрізноманітнішими методами пропагандистські матеріали, організовують концерти. Це середовище не потребує формальної реєстрації в органів влади. Тут немає єдиного координаційного центру, немає потрібних політикам «офісів», власного майна. Усе, з чого складається рух, — це ідеї. Кожна «бригада» автономна й не потребує керівництва ззовні.

Український скін-рух не є однорідним. Київські, львівські, тернопільські, житомирські скіни відверто декларують прихильність до української національної ідеї. Так усі пісні київського гурту «Сокира Перуна», попри побутову російськомовність його членів, виконуються тільки українською мовою. Гідним пошани є й той факт, що 15 жовтня минулого року (нагадаю, що цього дня очолювані прогресивною соціалісткою Вітренко комуністи не дали змоги провести санкціонований владою марш колишніх вояків УПА Хрещатиком), на відміну від переляканих керівників Молодіжного Націоналістичного Конгресу, скінхеди прагнули дій. Інші виявилися нездатни-ми навіть на це.

Неабиякої популярності свого часу здобув миколаївський гурт «Цирульня імені Косовського». На відміну від згаданих вище скінхедів, миколаївці сповідують ідеї панславізму (але жодним чином не російського шовінізму) й «об'єднання білих» (європейців).

Кілька років тому не раз спіймана на брехні сіоністська газетка «Столичные Новости» опублікувала брехливий опус, у якому показали скінхедів відвертими україноненависниками. Читачів шокували звісткою про заплановане скінами спалення українського національного прапора в дні святкування чергового Дня Незалежності. Зрозуміло, що метою такої упередженої і примітивної побре-хеньки було викликати в української громади зневагу й несприйняття ідей, сповідуваних скінхедами. Та реальність інша. Скінхеди свідомо ухиляються від втручання в політичні перипетії. Одне з гасел скінруху — «Вбий політика!». Дивлячись на нинішню продажність і безпринципність «професійних революціонерів», важко із цим не погодитися. (Прошу не зараховувати мене до екстремістів.)

Після атаки на «синагогу Бродського» (нагадаю, що це відбулося 2002 року), правоохоронці вдалися до несанкціонованих Конституцією методів нейтралізації. Ось як писав про це один інтернет-сайт: «Правоохранительные органы провели ряд мероприятий, направленных на нейтрализацию скинов в столи-це. Многие лидеры и активисты попали под пристальный контроль. Кроме того, путем определенной работы соответствующих правоохранительных структур, среди них была посеяна вражда и противостояние».

Проте говорити про спад і занепад цього руху в Україні недоречно. У Києві, Одесі, Миколаєві, Львові скіни поділилися на гурти за територіальним принципом. Досить активними в Києві є осередки «Троянці» (мешканці мікрорайону Троєщина) і «Петровські Тигри». Основне ядро становить робітнича молодь,

школярі, зрідка студенти. Отож зараховувати цей рух до числа приречених маргіналів — передчасно. Варто лише поцікавитися й порівняти настрої, сповідувані скінхедами, з негараздами нашого суспільства. Приватних підприємців (власників кав'ярень і дрібних ресторанів) лякає всепоглинаючий наступ мережі «Mak-Donalds». її продукція суттєво гірша за якістю, однак завдяки дешевизні й шаленій рекламі вона витісняє вітчизняну з ринку послуг. І як їм не радіти, читаючи повідомлення про потрощені шибки й поламані меблі в «ресторані швидкого харчування"? Багатьох шокують жорстокі побиття іноземців-торгашів на речових ринках. Та коли під час розслідувань з'ясовується, що продукція «потерпілих» контрабандою завезена до України, співчуття минає, натомість виникає безліч запитань: яким чином низькоякісна продукція потрапляє через кордон, куди дивляться дільничі інспектори, податкова міліція, Комітет у справах захисту споживачів? Аналогічних прикладів чимало, але висновок один: суспільство власною бездіяльністю, пасивністю, неспроможністю вчасно відреагувати й протистояти негараздам провокує незаангажовану до якихось формальних (часто безсенсовних і навіть зайвих) процесів молодь, яка намагається активно (нехай і примітивними методами) протистояти видимому злу.