Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«БОГООБРАНІ» ПРОТИ УКРАЇНЦІВ

Шовінізм-сіонізм сталінських часів

Заміна вождя (Сталіна замість Леніна) у суспільстві нічого на краще не змінила. Шовіністично-сіоністська камарилья зміцніла, пустила метастази в усі пори суспільного організму, творила злодійства ще в більших масштабах.

Це вони вбили українських вождів С Петлюру, М. Грушевського, Є. Коновальця, С. Бандеру. Це вони знищили видатних діячів української культури, науки, мистецтва, політики. А кого з шовіністично-сіоністського кодла вбили українці? Нікого! То, може, шовіністи-сіоністи вибачилися перед українством за нищення української еліти? Ні, цього вони не зробили. Це вони знищили десятки мільйонів української людності. Може, за цей злочин вони вибачилися перед українським народом? Ні, вони цього не зробили. Це пояснюється насамперед тим, що сіамські близнюки (шовіністи-сіоністи) все ще мають більшу силу. А позаяк сила є, то розуму, моралі вже не потрібно. А суд Божий для них не існує. Вони глибоко помиляються.

Союз шовіністів і сіоністів можна, узагальнюючи, назвати червоною диявольщиною. Не вміючи і не бажаючи співпрацювати з населенням, червоний сатанизм сталінських часів знову (як і за Леніна) захопив суспільство в заручники.

Першим ударом по суспільству стала індустріалізація: надшвидкісна, революційна, насильницька, з постійними грабунками, безгосподарністю, розтринькуванням народ-них коштів, безглуздістю методів.

Другим ударом по суспільству було розкуркулення селянства з його антилюдськими, звірячими руйнаціями не лише матеріальних благ, а й духовних цінностей, сільського інтелекту, творчо-продуктивних сил села.

Третім ударом червоних дияволів по суспільству була суцільна колективізація з одночасним продовженням свавільного розкуркулення, ліквідацією куркульства як класу.

Усі перелічені удари по суспільству червоні дияволи подавали, проголошували як великі процеси побудови соціалізму. Усі вони рекламувались як визначні здобутки планової системи, як прогресивні явища, як досягнення теорії і практики будівників соціалізму, переваг соціалізму над капіталізмом. Усі ці удари заподіювали велику шкоду суспільству, а тому воно чинило опір доступними засобами.

Щоб остаточно ліквідувати будь-який опір, червоне диявольство запланувало четвертий удар по непокірному суспільству у вигляді масштабного голоду за моделлю ленінсько-троцкістського голодомору 1921—1923 pp. Але цей плановий проект, на відміну від попередніх трьох ударів, уже не був заздалегідь оприлюднений, а зберігався у великій таємниці як план військової агресії супроти власного народу.

Чому ж попередні три злодійські удари по суспільству були оприлюднені, з ве-ликою «помпою» розрекламовані, а четвертий злодійський проект був засекречений? Тому, що був злочином всесвітнього масштабу, якого ще не знав світ. «Будівельникам земного раю» потрібен був глобальний голод з такою метою: зламати опір сил, які ще не сприймали безглуздої диктатури, злочинної поведінки влади, постійної зневаги людських прав та свобод; шляхом переселення змішати різнонаціональні маси в один «котел» і в такий спосіб реалізувати ленінську теорію «злиття націй».

Творцями голоду 1931— 1933 pp. в Україні були Сталін-Джугашвілі (грузинськийжид), Молотов-Скрябін (російський шовініст), Каганович (жид з України), Постишев (російський шовініст).

Про плановість голоду в Україні свідчать реальні факти . Зауважимо на деяких з них. Чому на Україну накладалися непосильні плани хлібозаготівель? Тому що голод був запланований. Чому комітети незаможних селян (КНС) в усіх республіках були ліквідовані, а в Україні вони «успішно» функціонували до 1933 р.? Тому що голод був запланований. Чому в Україні розкуркулювали не лише заможних, а й середняків та бідняків, так званих підкуркульників? Тому що голод був запланований. Чому під час хлібозаготівлі забирали не лише хліб, а й недоїдену картоплину виривали у дітей і старих, викидаючи на смітник? Забирали все, що можна їсти, і викидали. Тому що голод був планованим явищем. Чому так жорстоко й послідовно здійснювалися так звані зустрічні плани із хлібозаготівель, коли не було можливості виконати вже доведені надмірно завищені рознарядки? Тільки тому, що голод — явище сплановане. Чому у Воронежі, Москві, Тифлісі, Криму був хліб дешевий (по 10 крб за пуд) і його було багато, а в Україні дорогий (по 80 крб за пуд) і його не було. Та з тієї ж причини — голод в Україні був запланований. І виконаний суворо за планом. Чому «закон про 5 колосків» виконувався з великою ретельністю лише щодо українського населення? З тієї ж причини — голод для українців був спланований. Чому Україну оточили загороджувальні загони і не пускали голодуючих українців до Росії, де голоду не було? Причина та сама. Чому голодом були охоплені території, де масово проживали етнічні українці: в Україні, на Кубані, Північному Кавказі, Північному Казахстані (Павлодарська обл.), Поволжя (Саратовська, Сталінградська обл.), українські села Оренбурзької області? Та тому, що проти українства був спланований голод.

Влада планувала замінити український «етнографічний матеріал» (так цинічно називався український народ). У цих планах головну роль сіоністи відводили собі. Дуже вже їм хотілося заселити найкращі землі України своїм «етнічним матеріалом». Не вийшло. Дещо пізніше таку саму мету мав і Гітлер. І він зуби обламав.

Голодомор 1931—1933 pp. забрав 10 мільйонів українських життів. Ці жертви на совісті шовіністів та сіоністів. Цей вселенський злочин ніколи не буде прощений ні людьми, ні Богом.

Репресії — злочин тієї ж червоної диявольщини. За масштабами та кількістю жертв репресії стоять в одному ряду з голодоморами. У репресіях гинули насамперед люди високого інтелекту, високої культури та духовності, великого патріотизму, зрілої національної свідомості. Це були люди вкрай потрібні своєму народові, без яких власне народ перетворюється на натовп, неспроможний керувати собою.

У травні 1925 р. Сталін відправляє Кагановича до Харкова на посаду Генерального секретаря ЦК КП(б)У. Сталіну імпонує паталогічна жорстокість Кагановича, його нерозбірливість у засобах. Якраз така людина й була потрібна Сталіну на чолі ЦК КП(б)У. Каганович сповна виправдав довіру «хазяїна». «Каганович самолично творил суд й расправу. Его кабинет нередко напоминал камеру гшток после «пристрастного» дознания й допроса подозреваемых. Каганович заполнял украинское ГПУ своими людьми... руководящие работники ГПУ: евреев — 12, русских и украинцев вместе — 23. Травля технической интеллигенции на Украине началась сразу же после появлення Кагановича в ЦК КП(б)У. Остается вина Кагановича за гибель миллионов в годы коллективизации, умерших от голода, расстрелянных и ушедших в безымянные могилы крестьян России, Украины, Северного Кавказа и других районов страны. Совершенные Кагановичем за весь период его политической карьеры преступления срока давности не имеют».

Ось лише окремі показники статистики про репресії: 1926 р. — 578 тисяч звинувачувальних вироків; 1927 p. — 709 тисяч, 1928 p. — 909 тисяч, 1929 p. — 1178,8 тисяч [6]. Репресіями були охоплені всі верстви населення. Це були десятки мільйонів людей, яких звинувачували в неіснуючих злочинах. Очолювали репресії ті ж шовіністи та сіоністи, що називали себе російськими комуністами.

Терор 30-х років — це не самостійне і не ізольоване явище. Це продовження системи терору, яку ідейно і практично сформував Ленін та його друг Троцький. Поза терором система себе не мислила, не знала, як і що робити. Вона вміла лише руйнувати.

За різними підрахунками, за весь період комуністичної деспотії знищено 100 млн жителів СРСР.

І.БЕЛЕБЕХА, д-р
екон. наук, професор
Харківського університету

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com