Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

УРЯД ДУМКОЮ БАГАТІЄ

В Україні почалася хвиля підвищення цін майже на все — від житлово-комунальної сфери до проїзду залізничним транспортом.

Найвідчутніше по кишені українця вдарить подорожчання газу та електроенергії, бо одразу активізується інфляція, яка потягне за собою стрибок цін на споживчому ринку. Уряд обіцяє виділення додаткових обсягів субсидій, підвищення середнього рівня заробітної плати. Чому ж тоді страйкують профспілки? Наскільки економічний розвиток регіонів відповідає серед-ньоукраїнському показнику, що його вивели «нагорі»? Чи не побільшає жебраків?

Виявити реальний соціально-економічний розвиток регіонів можна за деякими офіційними економічними показниками: зокрема, кількість сімей, що звернулися за субсидіями; кількість незайнятих та працевлаштованих громадян; кількість запланованих та фактично створених робочих місць; різниця між номінальною та реальною заробітною платою, темпи зростання заборгованості її виплати.

Субсидії

Згідно з даними Держкомстату, у період з січня до квітня 2006 року за субсидіями по Україні звернулися 331,2 тис. сімей; призначено — лише 248,5 тис. Найбільше за грошовою допомогою зверталися у Вінницькій області — 17,9 тис, призначено лише  14,5 тис.  Найменший показник у Севастополі — 0,3 тис. сімей звернулися, призначено — 0,2 тис. сімей).

Є у питанні призначення субсидій і своєрідний парадокс. У Тернопільській області за відшкодуванням витрат на оплату житлово-комунальних послуг звернулися 7,4 тис. сімей, а призначено їх 7,7 тис. — тобто 102,9% загальної кількості.

Середній розмір призначеної субсидії на одну сім’ю у лютому 2006 року становив 39 грн. Серед регіонів найбільші субсидії були у Львівській, Волинській, Кіровоградській, Хмельницькій, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Запорізькій об-ластях (54—92 грн), найменший — в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Херсонській та Вінницькій областях (8 — 15 грн). Що ж до кількісного складу сімей, які отримують субсидії, то тут спостерігається стійка тенденція збільшення частки «сімей» з однієї особи. Якщо у лютому 2005 року такі «сім’ї» становили 54% усіх сімей, то у лютому 2006 року — 59%.

Однак важко вважати субсидії реальною допомогою, бо, по-перше, розмір виплат малий, а по-друге, є заборгованість у їх виплатах (загалом по Україні ця цифра становить 6246,1 тис. грн).

Незайняті та працевлаштовані

У січні — квітні 2006 року загалом  по Україні працевлаштовано 330,1 тис. осіб, тоді як заявлено наприкінці березня 237,2 тис. вільних робочих місць.

На квітень 2006 року найбільша кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку, була у Донецькій області (64,3 тис), на Львівщині (61,8 тис.) на Дніпропетровщині (59,8 тис). Найменша — у Севастополі (2,4 тис). З цієї кількості відповідно було працевлаштовано 6 тис, 4,3 тис, 7,5 тис. та 0,3 тис. осіб. Тобто є дуже велика різниця між незайнятим та працевлаштованим населенням. На цьому тлі кількість сімей, які отримують субсидії, сміховинно низька. Так само, як і та робота, що пропонується їм на державних біржах праці. Потрібно врахувати і те, ще певна кількість населення України (особливо це стосується мешканців західних областей) працює у тіньовому секторі або без офіційного оформлення.

Згідно з даними Держ-комстату, 2006 року загалом по Україні заплановано створити 1 мільйон місць, а фактично було створено лише 259,2 тис. Перші позиції з виконання завдання зі створення нових робочих місць займає Севастополь — 42,9% (заплановано створити 6,3 тис. робочих місць, створено — 2,7 тис), а на останній сходинці — Донецька область — 18,1% (заплановано — 109 тис, створено — 19,7 тис). Враховуючи кількість непрацевлаштованих на тлі кількості запланованих робочих місць, ці цифри виглядають зовсім інакше. Так, у Кіровоградській області на обліку як безробітні у квітні 2006 року було 33,5 тис. осіб, з них працевлаштовано лише 4,1 тис. На цю кількість офіційно непрацевлаштованих заплановано створити у поточному році 19,8 тис. місць (нині фактично створено 5,9 тис. місць).

Заробітна плата та заборгованість

Згідно з даними Держкомстату, середньомісячна зарплата по Україні становила у січні — квітні 2006 року 934,32 грн. Номінальна заробітна плата громадян за той самий період становила 984 грн. Зазначимо, що номінальна зарплата не відображає впливу цін на товари та послуги, а також грошові витрати працівника. Тобто це та цифра, яку працедавець проставляє у податкових звітах, але ж вона не завжди відповідає тій, що потрапляє до гаманця працівника. Крім того, у даних Держкомстату відображено заробітну плату найманих працівників підприємств, установ та організацій державної форми власності і нічого але немає даних про зарплату працівників приватних підприємств. Навіть якщо взяти до уваги середньомісячну заробітну плату, то й вона поряд з постійно зростаючими цінами та інфляцією, а також заборгованістю з виплати зарплати не в змозі забезпечити гідне життя. Що ж до заборгованості із заробітною платою, то на 1 травня сума невиплаченої заробітної плати по Україні становила 1024,8 млн грн, що на 64,5 млн грн більше порівняно із 1 січнем. «Лідером» є Донецька область — 223,5 тис. грн.

Тож якщо зібрати всі наведені цифри, додати рівень цін в окремо взятому місті та загалом по об-ластях (до речі, статистики з цього питання знайти не вдалося), то всі звіти уряду про стабільний економічний розвиток України — не що інше як блеф.

Вероніка СОБКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com