Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПРОГРАНЕ ЧЕМПІОНСТВО ЯК НАСЛІДОК ВТРУЧАННЯ CYPKICA У ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Донецький «Шахтар» удруге поспіль і втретє в своїй історії (раніше у 2002 та 2005 роках) здобув звання чемпіона України з футболу.

Тривала принципова боротьба за золоті нагороди національної першості з київським «Динамо» завершилася в додатковий час фінального «золотого» матчу, проведеного у Кривому Розі за кубковим регламентом, перемогою гірників — 2:1. Відтак головний трофей футбольного сезону 2005 — 2006 років знову поїхав до Донецька.

Розпочинався чемпіонат торік влітку для динамівців невдало. Тоді на чолі команди стояв тренер Леонід Буряк. Проте недовго. Після провального старту в кваліфікаційному турнірі Ліги чемпіонів (горезвісна поразка швейцарському «Тюну») та втрачених очків у національній першості керівництво клубу змушене було відреа-гувати відставкою тренера. Виконувачем обов’язків головного наставника «Динамо» призначили Анатолія Дем’яненка. Півроку він пропрацював на цій посаді як «в. о.». За цей час кияни суттєво поправили свої позиції в чемпіонаті України. Переконливим акордом минулої осені стала перемога киян у 15-му турі над «Шахтарем» у Донецьку — 1:0. Після чого «Динамо» вийшло на перше місце у турнірній таблиці. Навесні підопічні Анатолія Дем’яненка продовжили успішну ходу до здобуття чемпіонського титулу, а також у розіграші Кубка України. Щоправда, у квітні стався один збій. У матчі 26-го туру проти дніпропетровського «Дніпра» (який на початку року очолив у минулому відомий гравець цієї команди, а також київського «Динамо» Олег Протасов) кияни вдома поступилися 0:2. Внаслідок чого «Шахтар» зрівнявся за набраними очками. Проте не надовго. У наступному турі й гірники «спіткнулися», зігравши на своєму полі внічию 0:0 з полтавською «Ворсклою» (яку, своєю чергою, очолює відомий ще за радянських часів успішним тренерством у донецькому «Шахтарі» Віктор Носов). Відтак донеччани знову відстали від «Динамо» — на два очки.

Коли до завершения чемпіонату залишалося два тури, динамівці здобули перший трофей під орудою Анатолія Дем’яненка. 2 травня вони виграли Кубок України, перемігши у фіналі 1:0 запорізький «Металург». Проте це була прелюдія більш почесної, бажаної й очікуваної перемоги — у чемпіонаті України. Тож розслаблятися було зарано. Анатолій Дем’яненко вирішив одразу після кубкового фіналу зібрати гравців на тренувальній базі. «Рік пропрацювали, і заради чогось все втратити. Потрібно самим собі «гайки закрутити» і ще тиждень відпрацювати на межі можливостей», — такою була позиція Анатолія Васильовича.

Проте інакше тоді вирішив президент ФК «Динамо» Ігор Суркіс. Вочевидь, з нагоди такого успіху Рахмільович молодший вирішив показати, хто в клубі хазяїн, дозволивши футболістам зібратися на базі наступного дня. Власне, випадання з тренувального процесу якихось 12 годин за умови, що до наступного матчу проти сімферопольської «Таврії» залишалося шість днів, не можна вважати непоправною втратою. Проте саме це втручання Суркіса у тренувальний процес команди виявилося згубним для «Динамо». Після цього команда не змогла виграти жодного з трьох наступних матчів, які були вирішальними у боротьбі за чемпіонський титул.

Уже у наступному турі кияни втратили очки у Сімферополі, зігравши 0:0 з «Таврією» (до речі, очолюваній відомим колишнім гравцем та тренером київського клубу Михайлом Фоменком, який залишив тренерський місток «Динамо» 1993 року — невдовзі після того, як його президентом став Григорій Суркіс). Ця нічия перед заключним туром знову зрівняла в очках обох претендентів на «золото» чемпіонату. За календарем «Динамо» та «Шахтар» у 30-му турі зійшлися в очній зустрічі в Києві.

Відтак переможець цього матчу міг ще тоді стати чемпіоном України. У разі нічийного підсумку регламентом було передбачено додатковий «золотий» матч. До нього у підсумку й дійшла справа. Хоча якби перед цим «Динамо» перемогло у Сімферополі (до цього всі виїзні зустрічі щойно завершеного чемпіонату були переможними), то у київському поєдинку з «Шахтарем» його влаштувала б і нічия. Проте все це вже історія, яка, як відомо, не визнає умовного способу. У грі 30-го туру на полі свого стадіону «Динамо» після першого тайму вело перед у рахунку 2:0. Проте очевидною була психологічна нестійкість динамівських футболістів. Варто було донеччанам у другому таймі піти в наступ, як кияни притислися до своїх воріт і втратили здобуту перевагу. У підсумку нічия 2:2 — і через три дні вирішальний «золотий» матч за кубковим регламентом у Кривому Розі, у якому динамівцям також забракло витривалості й бажання перемоги, внаслідок чого вони поступилися у додат-ковий час 1:2 і були зму-шені задовольнитися срібними нагородами чемпіонату. «Золото» виборов «Шахтар».

Емоційний спад і психологічна невпевненість — тривожні сигнали напередодні підготовки нашої національної збірної до чемпіонату світу, що розпочнеться 9 червня (для української команди — 14 червня) на полях Німеччини. Адже чимало гравців «Динамо» зодягне футболки головної команди країни. Приміром, на матч у Кривому Розі вийшло восьмеро потенційних кандидатів до збірної. Тривожний сигнал, якщо врахувати, що на гравців головної команди України може мати вплив президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Раптом з якогось дива (ска-жімо, після певного проміжного успіху) захоче вставити й свої «п’ять копійок» у тренувальний процес... То й збірна не виправдає сподівань уболівальників.

Як тут не пригадати радянські часи, коли не було інституцій президентів клубів, а успіхи чи невдачі команд асоціювалися тільки з іменами тренерів, які їх очолювали. Хоча, зрозуміло, були люди, які технічно забезпечували роботу футбольного господарства — і на місцях, і загалом. Проте вони робили свою справу ефективно й непомітно. Ніхто й подумати не міг, що футбольні функціонери перетворяться на якихось священних корів, які нарцистично хизуються перед мільйонами вболівальників у разі успіхів команди, а в разі поразки спихають на когось власні прорахунки. Словом, що далі Суркіси будуть від тренувального процесу, то ліпше для гравців і тренерів.

 

Олександр НАКАЗНЕНКО,
співкоординатор Громадського руху
«ФУТБОЛ БЕЗ СУРКІСІВ»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com