Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

СВЯТО КРІЗЬ СЛЬОЗИ

Реформування українського війська — процес неминучий. Так стверджують самі військовики. Утім, прагнучи якомога швидше досягти стандартів НАТО, більшість реформ українське керівництво здійснює вельми незграбно. Прикладом є процес розформування та скорочення Західного оперативного командування.

Свято крізь сльози — так називає офіцерський склад святкування 60-ої річниці заснування Західного оперативного командування. Власне, цей ювілей був останнім. ЗОК, до складу якого входить дев’ять західних областей України, до кінця року реорганізують у територіальне управління «Захід» сухопутних військ Збройних Сил України. Усі бойові частини та сили швидкого реагування Західного оперативного командування перейдуть у підпорядкування 13-го армійського корпусу, що в Рівному. Територіальному ж управлінню «Захід» буде відведено виконання інших функцій.

«Територіальне управління відповідатиме за призов юнаків до армії, — розповідає офіцер штабу ЗОК, підполковник Олександр Поронюк, — за поповнення мобілізаційними ресурсами, за збереження складів з боєприпасами й військових частин тилового призначення, які поступово скорочуватимуть. Змінюються й акценти на-шої роботи: якщо колись ми відповідали насамперед за бойову підготовку, то тепер робиться наголос на взаємодії всіх силових структур, на обміні інформацією з органами влади».

Крім того, територіальне управління «Захід» має дбати про зберігання та утилізацію боєприпасів, а також про передачу військових споруд на утримання міської громади. І якщо проблему з боєприпасами хоч і повільно, але вирішують, то військове майно роками чекає своєї черги. Досі не прописано механізму передачі казарм, складів тощо, а їх сотні.

Однак найболючішою проблемою, пов’язаною з реформуванням війська, залишається скорочення військовослужбовців, окремі з яких понад 30 років присвятили армії. Лише в Західному оперативному командуванні в рамках реформування звільнено кожного третього офіцера, каже підполковник Поронюк. їхні сім’ї після цього часто залишаються без засобів до існування, не мають житла, роботи. Держава мала б подбати про тих, хто десятки років віддав на служіння її інтересам, але цієї опіки немає, переконаний керівник Західного регіонального центру перепідготовки та соціальної адаптації звільнених у запас військових офіцерів Андрій Рой. Він каже, що центри адаптації колишніх військовослужбовців працюють виключно за гроші європейських донорів.

Щонайменше дивною називає таку політику Міноборони України керівник проекту з адаптації українських військовиків Крістофер Штаудт. Він каже, що недавно міністерство видало посібник з реформування української армії, в якому жодним словом не згадано про курси перекваліфікації. І це при тому, що до 2011 року з армії буде звільнено ще близько 50 тисяч військовиків:

«Досі ніде не визначено, яка структура повинна за це відповідати, —акцентує він. — Ніхто не знає, що військовики мають робити, йдучи в запас. Немає загального механізму. Приміром, курси в Одесі хотіли б пройти багато офіцерів із Севастополя, але їм нема де переночувати. Сподіватися на допомогу міністерства, на жаль, марно».

Юрій ПУЗЬКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com