Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

КОБЗАР-ЛІРНИК ВІД БОГА

співробітник МАУП Василь Нечепа - лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка

У культурі кожного народу є вершини, що засвідчують його славу серед досягнень інших народів. Отак створюються високі еталони національних культур і людства загалом.

Відомо, що символіки, глибшої за українські писанки, не було в жодного народу Землі. Загальновизнано і те, що немає у світі пісні людянішої, і мелодійнішої за українську. У ній дивовижно гармонізуються чудова мелодія, глибокі почуття та думки. А пісні наші доносять до людей одвічні національні співаки – кобзарі, лірники, бандуристи, які ведуть свій родовід від аратто-арійських ріші. Найзначніший серед сучасних кобзарів-лірників - Василь Нечепа.

Василь Григорович Нечепа, народний співак та музика України, народився 1950 року в Носівці – колишньому козацькому містечку на Чернігівщині. Найперші уроки отримав у своїй співучій родині, а трохи згодом – у місцевого таланта, народного скрипаля Олександра Сопіги. У юнацькі роки навчався в музичній школі й училищі Чернігова, де його найкращим учителем був заслужений артист України Л.Пашин. Надалі талант Василя Нечепи шліфували уроки народного артиста України С. Козака, професора Київської консерваторії. А грі на кобзі й лірі навчався у майстра світової слави О.Корнієвського, який, своєю чергою, засвоїв таємниці кобзарського та лірницького мистецтва від славетного Терентія Пархоменка.

Кобза – це прадавній витвір української культури, унікальний серед музичних інструментів світу наявністю приструнків. Така складність кобзи зумовлена унікальністю народних мелодій України. Коли засновник класичної музики країни Микола Лисенко спробував автентично записати старосвітську думу, то йому не вистачило нотних знаків, які нині існують у нотній грамоті Європи та світу. Треба зазначити, що особиста кобза Василя Нечепи ще унікальніша, бо має на бунтах лади, а на приструнках – півтонові перемикачі. Стрій цієї кобзи діатонічний: 7 бунтів та 16 приструнків. Це дає можливість грати на діатонічному інструменті в багатьох тональностях. Кобзу Нечепі виготовив за його особистим кресленням з кобзи Пархоменка Микола Єщенко, знаний у всьому світі мизичний майстер.

Ліру Василя Нечепи виговлено, теж на його замовлення, на Мельнице-Подільській експериментальній фабриці музичних інструментів за зразком стародавніх українських колісних лір. Вона вдосконалена хроматичною клавіатурою, яка дає змогу грати в мінорі та мажорі без перенастроювання.

Василь Нечепа – унікальний співак-музикант, нині єдиний представник старосвітської (але розвинутої ним!) чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич, загальновизнаний авторитет з історії кобзарства, вважав найдавнішою в Україні. Він -  прямий спадкоємець і продовжувач творчості Т. Пархоменка та його учня-лірника О.Гребеня.

Окрім дивовижного виконання ним народних пісень, вражає й сам репертуар. Окремі твори сягають часів гомерівської «Ілліади», а то й індоарійської «Рамаяни». Так, у пісні «Ой, зійди, місяць...» йдеться про сватання дівчини до хлопця, яку неприхильна до неї мати відважує конем вороним. Цей аратто-арійський звичай досі зберігається в Індії, а в Україні побутував ще років двісті тому; коріння ж його сягають принаймні дев’яти тисячоліть – започаткованої в Дунайсько-Дніпровському регіоні Аратти, найдавнішої держави світу. Ось і кажіть тепер, що українці – народ молодий, з несформованою національною ідеєю!

Народний кобзар-лірник, козак-характерник Запорозького Спасу наголошує на значущості національної ідеї щорічними паломництвами на загальнолюдські святині України: на Кам’яну Могилу з її найпершим у світі Священним Письмом ХІІ-ІІІ тисячоліть до Різдва Христового, на Хортицю з її ведичними святилищами та найпершої в новій Європі республікансько-демократичною Конституцією козаків-запорожців…

Василь Нечепа як ніхто вміє передати людяність, щем і злет народної пісні. Таких митців мелосу не кожному поколінню випадає почути й побачити! Узяти хоч би першу пісню з нового компакт-диску «Було колись в Україні». Ця козацька пісня 500-річної давнини починається словами:

Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває…

За голосом і постаттю кобзаря бачиш рідну землю, сплюндровану ординцями, турчинами, ляхами. Мати виряджає сина на боротьбу з ворогами, відриваючи від себе, на смерть, якої козак не боїться, бо вірить у свою незнищенність. І коли мати, не витримуючи болю розлуки, намагається запросити назад до хати – «голівоньку змити», – лицар відкриває надлюдську таїну незнищенності: вона у злитті Людини з Вітчизною:

…Мені, мамо, й дощі змиють.
А розвіють буйні вітри,
А розчешуть густі терни.

До записів, що оце перед нами, увійшли співи з моновистав Майстра «Пісні з берегів зачарованої Десни», «Зоряна вічність», «Через віки і серця» та пісні з голосу матері геніального кіномитця Олександра Довженка (до речі, земляка Нечепи).

Особливо потрібно відзначити ті прабатьківські твори, які віднайшов у народі й опрацював особисто Нечепа: «Світи місяченьку», «Про Адама і Єву», згадана вище «Ой зійди, місяць…». Для пісень Майстра характерні неймовірно гармонійне й глибоке (як у «Гомін, гомін…») злиття людини з природою, з Всесвітом, дивовижна етнокультурна глибочінь.

З 1967 року В.Нечепа працював у багатьох колективах. Був солістом ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й у фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 року виступає як кобзар-лірник-співак. Він випустив на професійну сцену десятки «Соколят» Чернігівського гурту кобзариків. Разом з народним депутатом України А.Єрмаком стояв біля витоків Всеукраїнського товариства Нестора Махна «Гуляй-Поле». Останніми роками - з 2003-го - працює у МАУП (Міжрегіональній Академії управління персоналом), де без заспіву козака-кобзаря Василя Нечепи не обходиться жоден вагомий захід.

Таким його знають тепер не тільки по всій Україні, а й далеко за її межами – у США, Канаді, Британії, Австралії, Нідерландах. Майстер несе за кордон народну культуру України, а з-за кордону – гуманітарну допомогу постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Тільки до Чернігова привіз більш як 200 тонн ліків, медичного обладнання. Університети США у своїх рекламах і запрошеннях на благодійні концерти Василя Нечепи повідомляють, що він «наставляє молодь любити й берегти свою землю, а в Спасителя  просить послати дорослим розуму, щоб вони припинили теракти та війни на Землі».

Цого унікальний талант і багатогранна діяльність гідні «Книги рекордів Гіннеса»! Те ще попереду, як і офіційне звання Народного артиста України. А лауреатство імені Великого Кобзаря уже є. З чим і поздоровляємо – із щиросердечною радістю! – нашого видатного співвітчизника, Василя Григоровича Нечепу.

Ю. ШИЛОВ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com