Результати саміту G-20 в Осаці показують, що в Японії домінували прагматичні мотиви.
Можна виділити 12 ключових тенденцій, які позначилися на саміті країн G-20 в Осаці.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган заручився підтримкою Дональда Трампа в питанні закупівель російських ЗРК С-400. Після саміту Трамп дав зрозуміти, що не підтримає Конгрес США в його спробах ввести санкції проти Анкари за покупку російських ЗРК.
Китай і США відновлять торгові переговори. Світові ринки видихнули з полегшенням. Американці дозволили своїм компаніями знову продавати обладнання китайському гігантові "Huawei".
Трамп втретє зустрінеться з Кім Чен Ином. У цьому йому допоможуть китайські друзі. Президент США має намір зустрітися з лідером КНДР або «демілітаризованій зоні», або взагалі поїхати в Пхеньян, вперше в історії. Мабуть, допомога КНР була частиною домовленостей з Сі Цзіньпіном, який допоможе організувати зустріч.
Трамп і Путін досягли якихось домовленостей, але поки нічого не ясно. Гіпер-позитив Трампа і його готовність їхати в Москву на 75-річчя Дня Перемоги в 2020 році говорить про те, що розмова у них була приємною і, можливо, плідною. Тут на порядку денному стояли питання «глобального договорняка»: Україна, Сирія, Венесуела, Іран.
Зустріч Терези Мей і Путіна пройшла погано. Британська прем'єр-міністр жорстко відгукнулася про Росію і її зовнішню політику. Зате Путін вперше за довгий час дав інтерв'ю «Financial Times».
Питання вбивства Джамаля Хашкаджі остаточно кануло в лету. Трамп повністю став на бік наслідного принца Мухаммеда, і питання швидко знявся з порядку денного саміту.
Штати не переглядатимуть оборонний договір з Японією. Трамп переговорив з Сіндзо Абе, і вже стверджує, що нічого міняти не буде.
Венесуелу, судячи з усього, злили Штатам. Росіяни вивели своїх спеців, і тепер справа за Трампом. Все завершиться або договорняком і розділом влади, або силовим сценарієм, або "м'яким переворотом" зсередини. РФ Буде тримати нейтралітет.
Імовірність військового удару по Ірану стала вищою. Риторика сторін не змінилася, європейці відмовилися підтримати США. А Іран наближається до мінімальних обсягів збагаченого урану, який вони можуть у себе зберігати згідно з «ядерним договором». Якщо переступлять цей поріг, Штати отримають формальний привід вдарити по їх інфраструктури. Я думаю, удару не уникнути, особливо після санкцій проти верховного аятоли.
Сирію віддали Росії і Туреччині. Ердогана не підтримали в його прагненнях зупинити Асада в провінції Ідліб. Він залишився самотній в цьому регіоні. Росія отримала де-факто карт-бланш, як і минулого року, і тепер домовлятиметься з турками. Позиція США буде нейтральною, принаймні з боку самого Трампа.
По «Північному потоку-2» зрушень немає. Меркель і Трамп піднімали питання, але ні про що не домовилися, принаймні поки що. Труба будується і далі, Штати готують санкції, а їх реальний вплив під питанням.
По Україні намітилися додаткові вступні контурів можливих домовленостей.
Путін віддає полонених моряків, пом'якшує позицію по транзиту товарів і демонструє якийсь формальний "прогрес" по Мінську (реальне відведення сторін). У відповідь, Штати і ЄС тиснуть на Україну, змушуючи йти на компроміси з прицілом на поступове скасування санкцій, а потім врегулювання ситуації за недавнім «молдавським сценарієм», особливо якщо він виявиться успішним.
Європейці — і особливо Еммануель Макрон — радіють і отримують можливість знову вести бізнес з РФ, а Трамп хвалиться тим, який він «не Обама», що вирішив складний конфлікт (навіть якщо реальної реалізації рішення не буде). В основі всього — інтереси бізнесу, торгівлі, керованого хаосу, виборів і встановлення стерпною стабільності з точки зору західних еліт.
Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції